Вікові особливості внутрішньої картини здоров'я дитини

У психології прийнято виділяти 6 основних періодів психічного розвитку в

онтогенезі:

• дитячий (до 1 року);

• раннє дитинство (2-3) року;

• дошкільний (4-5 років);

• молодший шкільний (6-10 років);

• підлітковий (11-14 років);

• старший шкільний або ранній юнацький вік (15-17 років).

У дитячий період фізична неблагополуччя дитини проявляється в його численних афективних реакціях: крики, рухове занепокоєння та ін. Показник здоров'я дитини - загальний позитивний фон його настрою.

Це помітно не тільки по відсутності занепокоєння, плачу, але проявляється і в пошуковій активності немовляти. Різноманітні предметно-практичні маніпуляції, комунікативна активність - все це не тільки показники психічного розвитку дитини, але і його здоров'я.

У дослідженнях зарубіжних і вітчизняних психологів підкреслюється важлива роль ранніх емоційних контактів у розвитку особистості дитини. Відомий англійський психолог Джон Боулбі, спостерігаючи немовлят, які виховуються у сирітських будинках, звернув увагу на те, що в більш старшому віці у них спостерігалися різні емоційні проблеми, деструктивна поведінка, неадекватна самооцінка. Ці особливості автор пов'язував з відсутністю у них ранніх емоційних контактів з матір'ю.

Вже відразу після народження немовлята зосереджуються на людському голосі і обличчі, причому численні експерименти показали, що людське обличчя вони віддають перевагу іншим візуальним стимулам. Приблизно в тритижневому віці малюки починають посміхатися при звуці людського голосу, а вже у тримісячному віці посміхаються будь-якій особі, навіть його картонній моделі.

Саме усмішка немовляти сприяє взаємному прояву любові і турботи між дитиною і батьком і формування емоційного здоров'я. Плач, лепет, хапання, а також пошукові та смоктальні рефлекси дитятка - теж соціальні реакції. Починаючи з тримісячного віку соціальні реакції немовляти стають більш виборчими. Саме в цей період у малюка формується найбільш сильна прихильність до матері, яка з найбільшою готовністю відповідає на його сигнали.Подальші дослідження показали, що ступінь прихильності однорічних малюків до матерів залежала також від особливостей їх реагування на сигнали про потреби немовлят. За ступенем прихильності до матері було виділено три групи немовлят: надійно прив'язані, щ оуникають і амбівалентні немовлята. Спостереження за немовлятами протягом 15 років переконливо довели, що найбільш адаптованими виявилися діти першої групи (надійно прив'язані). У соціальній обстановці (у школі, у літніх таборах) вони отримували більш високі бали за такими якостями, як чуйність і лідерство, тобто демонстрували здоровий патерн розвитку.

У період раннього дитинства, особливо на другому році життя, інтенсивно розвиваються психомоторні функції дитини. Дитина проявляє пошукову активність, спостерігається вибіркове ставлення до оточуючих, основним засобом спілкування стає мова, що витісняє жести і лепет. Дитина по-різному проявляє свої емоції в присутності сторонніх і матері. Розлука з матір'ю, зміна місця проживання, афективна нестійкість дорослих може негативно відбитися на стані здоров'я малюка.Особливе значення для здоров'я дитини в цей віковий період мають особливості відносин матері до нього.

Американський психолог С. Броді виділив 4 типи материнського відносини. Матері першого типу легко й органічно пристосовувалися до потреб немовляти. Вони не нав'язували малюкові свої вимоги і терпляче ставилися до його особливостей і потреб. Наприклад, вони не намагалися рано привчити дитину до туалету, а терпляче чекали, коли він сам «дозріє».

Матері другого типу свідомо намагалися пристосуватися до потреб дитини, вони були схильні до домінування, що нерідко вносило напруженість в процес спілкування з дитиною.

Матері третього типу не виявляли великого інтересу до дитини. Основу їх материнства становило почуття обов'язку.У відносинах з дитиною у них не було природності, теплоти. Спостерігався жорсткий контроль за поведінкою малюка, матері часто робили їм зауваження.

Матері четвертого типу відрізнялися непослідовністю, погано розуміли потреби своєї дитини, їх вимоги до дитини були суперечливі, часто не відповідали віку дитини та його можливостей.

На думку автора, найбільш несприятливим для здоров'я дитини виявився четвертий тип материнського відносини. У дітей розвивалося відчуття нестабільності, підвищена тривожність, що ставало важливою передумовою виникнення психічного чи фізичного дискомфорту. При третьому типі материнства у дітей часто виникало почуття небезпеки, що нерідко надалі спостерігалися апатія, депресія, слабкі пошукова активність, допитливість і ініціатива.

Нами був проведений спеціальний аналіз особливостей впливу ранніх емоційних контактів матері з дитиною на розвиток його самооцінки, в тому числі самооцінки здоров'я. Проводився опитування матерів на предмет їх контактів з дитиною в перші три роки його життя.За інтенсивністю емоційного контакту з дитиною були виділені три групи матерів:

• Група 1 - висока ступінь емоційних контактів із дитиною. Для цієї групи матерів дитина була бажаною, «запланованим». Мати виховувала дитину перші три роки, постійно перебувала з ним. Своє емоційний стан матері цієї групи оцінювали позитивно.

• Група 2 - помірна ступінь емоційних контактів. Діти в цій групі, як і в попередній, були бажаними, але матері в силу сформованих обставин не доглядали за дітьми до трирічного віку: вони змушені були вийти на роботу до закінчення декретної відпустки, а діти виховувалися бабусею,нянею або відвідували ясла. Незважаючи на обмеженість спілкування з дитиною, матері були емоційно прив'язані до дитини, у вільний час спілкувалися з ним,виявляли інтерес до його фізичного і психічному розвитку.

• Група 3 - емоційне відкидання. Для матерів цієї групи дитина, як правило, був небажаним. Деякі матері відчували емоційний стрес у зв'язку зі смертю чоловіка, байдужістю родичів до долі дитини. Багато матерів свій психічний стан в перші три роки після народження дитини оцінювали як негативне, звертали увагу на високу завантаженість, переживання, дискомфорт.

Усередині 3-ї групи нами були виділені дві підгрупи матерів: матері з відкритим і прихованим емоційним відкиданням дитини. При відкритому емоційному відкиданні матері стверджували, що не відчували любові і радості при спілкуванні з дитиною, що дитина заважав їм у реалізації їхніх життєвих планів.

Приховане емоційне відкидання зовні проявлялося в турботі про здоров'я дитини. Такі матері часто висували претензії медсестрам ясел, няням, бабусям,що вони погано стежать за дитиною. Самооцінка здоров'я дітей оцінювалася за методикою Дембо-Рубінштейн,а також у процесі спрямованих бесід з дитиною. Дитині пропонувалося оцінити своє здоров'я, свій розум, свій характер і щастя в сьогоденні і майбутньому на бланку,розділеному чотирма вертикальними лініями розміром 10 см. В обстеженні брали участь діти у віці від 6 до 8 років. Результати показали, що найбільш низький рівень самооцінки за всіма показниками, в тому числі і здоров'я, спостерігався у дітей матерів 3-ї групи (емоційне відкидання дитини).У дітей матерів 1-ї групи відзначався більш високий рівень самооцінок, на відміну від дітей 3-ї групи, але спостерігалася тенденція до зменшення самооцінок здоров'я на відміну від інших самооцінюючої характеристик (розум, щастя, характер).

Ці дані вказують на незадоволеність дітей своїм здоров'ям і підвищену турботу про нього. У дітей матерів з помірними емоційними контактами (2-я група) спостерігалося гармонійний рівень самооцінок по всіх чотирьох показниками: (здоров'я, характер, розум, щастя), що відображає гармонійну структуру їх особистості. Отримані нами дані переконливо показали позитивний вплив ранніх емоційних контактів на оцінку і ставлення дитини до свого здоров'я.

Приблизно в півтора року діти починають усвідомлювати себе, свої зовнішні якості, свій внутрішній стан. Про формування самосвідомості дитини на другому році його життя свідчить той факт, що малюки вже впізнають себе в дзеркалі. Льюїс і Брукс-Ганс провели цікавий експеримент.Малюків у віці від 9 до 24 місяців підводили до дзеркала і показували їм самих себе. Потім матері непомітно бруднили дітям носи червоною фарбою, після чого їх знову підводили до дзеркала. Діти молодше 21 місяця, побачивши себе в дзеркалі, ніяк не реагували на забруднений ніс,а більшість дітей 22-24 місяців доторкалися до носа. Ці дані вказують на те,що вже в цьому віці діти реагують на свій зовнішній вигляд і усвідомлюють явне розходження між собою та іншими людьми.

У цей віковий період активно формуються гігієнічні навички у дітей. Розвиток гігієнічних навичок в значній мірі визначає подальше ставлення дитини до свого фізичного стану. Охайна дитина не відчуває емоційного дискомфорту, вона спокійна, активна. Усвідомлення необхідності особистої гігієни формується у дитини поступово і в значній мірі сприяє розвитку змістовної сторони образу «Я», розвитку його особистісної та соціальної ідентичності. Формування навичок, в тому числі і гігієнічних, в цей віковий період грунтується на наслідуванні дорослому.Здатність наслідувати лежить в основі інтелектуального і психомоторного розвитку дитини і є ефективним способом засвоєння нового. Спостереження психологів показують, що діти більш схильні наслідувати ті форми поведінки, якими вони ще тільки опановують, ніж діям, якими вони повністю опанували. Дуже важлива в процесі такого наслідування позитивна реакція дорослого. Така реакція підкріплює наслідувальну поведінку дитини, формує в неї позитивні установки до засвоєння нового, позитивно впливає на вибір дитиною нових форм поведінки. Наприклад,якщо дитина щодня спостерігає, що її батьки миють руки перед їжею,вона обов'язково стане наслідувати їм, і якщо батьки підкріплюють наслідувальне поведінку дитини,то у неї виникне стійка потреба в здійсненні цих дій.

На третьому році життя дитина починає наслідувати вже не стільки певним діям,скільки певним людям. З дворічного віку дитина вже здатна ототожнювати себе з іншими людьми за статевою ознакою.

Наприклад, хлопчики починають ототожнювати себе з батьком чи іншими чоловіками,відносять себе до цієї категорії і охоче наслідують ім. Це дуже важливо при формуванні у дитини навичок охайності. Наші спостереження показали, що у дітей з пізнім розвитком цих навичок у дошкільному дитинстві спостерігалося своєрідне ставлення до свого здоров'я.Це проявлялося в неадекватній оцінці дитиною своїх фізичних і психічних ресурсів, в афективному реагуванні на фізичне неблагополуччя і недостатньому прогнозуванні своєї поведінки.

У дітей дошкільного віку важливе значення у процесі освоєння власного «Я» грає розвиток мови і мислення. Мова істотно розширює пізнавальні горизонти дитини, за допомогою її вона може заново пережити минуле, передбачити майбутнє та повідомити про будь-які події іншим людям.

Крім розвитку мовлення важливе значення у формуванні мислення дитини має розвиток продуктивних видів діяльності: малювання, конструювання, ліплення та ін. У дошкільному віці діти відрізняються підвищеною чутливістю до думок і оцінок оточуючих; вони егоцентричні, що проявляється в бажанні бути в центрі уваги;відчувають високу потребу в емоційних контактах. У зв'язку з цим дуже важливо у формуванні ВКЗ у дошкільника ставлення батьків до його здоров'я. Адекватна оцінка батьками здоров'я дитини значною мірою позначається на особливостях її поведінки і самопочутті.Формується в процесі спілкування з батьками та іншими дорослими рівень знань і уявлень дитини-дошкільника про навколишній світ відбивається на особливості його поглядів на власному тілі, зовнішньому вигляді, самопочутті. Наприклад, дітям у віці від 5 до 7 років ми задавали наступні питання: «Що таке здоров'я?», «Ти вважаєш себе здоровим?», «Чому ти вважаєш себе здоровим? »Відповіді дітей носили конкретно-ситуативний характер, і в них відбивалося ставлення батьків до здоров'я дитини. Наприклад, на перше питання діти відповідали: «Здоров'я - це коли їси добре», «Миєш руки перед їжею», «Добре себе ведеш» та ін Відповідаючи на друге питання, діти стверджували, що вони здорові, і пов'язували це з оцінкою батьків, наприклад: «Я здоровий, так мама каже.Якщо я хворий, мама мене в дитячий сад не пускає ». Тільки до кінця дошкільного віку у дітей спостерігалися власні судження про своє здоров'я, наприклад: «Я здоровий, тому що не хворів».

Таким чином, реальне відображення свого здоров'я в дошкільному віці в значній мірі обумовлено оцінкою і ставленням батьків до здоров'я дитини.

Крім реального відображення свого «Я» дошкільнятам властиво його афективний відображення, яке може виявлятися в численних фантазіях дитини.

Зміст фантазій залежить не тільки від досвіду, інтересів дитини, а й від особливостей стосунків дитини з оточуючими. Фантазії в дошкільному віці нерідко носять захисний характер. Наприклад, дитина, яка відчуває брак уваги до себе, може придумати якусь фантастичну, неймовірну історію, щоб звернути на себе увагу, догодити дорослому, викликати у нього інтерес і симпатію до себе. Надмірно афективні переживання батьків про здоров'я дитини можуть спровокувати у нього фантазії про її фізичне або психічне неблагополуччя.Фантазії дитини можуть виникнути за брак знань про своє тіло, своїх фізичних можливостей. Дефіцит знань може поповнюватися фантастичними уявленнями, вірою в сновидіння, в казки або фантастичні історії. У дитини може виникнути перекручена оцінка власного образу і фізичного стану, яка в подальшому може негативно відбитися на його психофізичному розвитку.

У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в дошкільнят, переважає безпосередньо-чуттєве ставлення до свого здоров'я. Наприклад, на питання психолога «Що таке бути здоровим?» діти відповідали: «не бути хворим», «Бути сильним, спритним», «бути красивим» та ін Чим старша дитина, тим частіше на перший план виступають емоційні оцінки здоров'я: «бути в гарному стані »,« бути веселим »,« красивим »,« мати багато друзів »і пр.У молодшому шкільному віці ставлення до здоров'я ще не аналізується, тобто воно (відношення) не включається у смислову структуру. Переважання емоційних суджень про здоров'я зумовлено конкретно-ситуативним характером розумових операцій у дітей молодшого шкільного віку.Наприклад, гарне здоров'я діти цього віку пов'язують з хорошим харчуванням, дотриманням режиму, з підпорядкуванням вимогам дорослих і т. д. Поглиблений аналіз навколишньої дійсності і пізнання її сутності формується в дитини до кінця молодшого шкільного віку.З формуванням логічного мислення підвищується усвідомлення дитиною своїх фізичних і психічних можливостей. У цей період у дитини з'являється підвищений інтерес до свого тіла. Усвідомлена турбота дитини про своє здоров'я може проявлятися вже у виробленні їм певної стратегії поведінки щодо збереження та зміцнення свого здоров'я. Це систематичне дотримання гігієнічних норм і правил, помірне і виборче харчування, знайомство зі спеціальною літературою тощо .

На відношення до здоров'я до кінця молодшого шкільного віку істотне вплив мають засоби масової інформації, соціальне оточення в школі, у дворі, а вплив сім'ї в цей віковий період значно зменшується.

Кардинальні зміни в розвитку Я-концепції настають у підлітковому віці. У дослідженнях різних авторів, присвячених психології підлітка, підкреслюється, що цей віковий період є переломним, критичним. Критичний характер підліткового віку виявляється у суперечливій, нестійкій поведінці, загостренні окремих рис характеру.

Серед особливостей підліткового віку, що мають першорядне значення для розвитку Я-концепції, необхідно виділити наступні.

• Особливе місце у формуванні Я-концепції підлітка займає активний статевий розвиток. Психофізичні зміни, пов'язані із статевим дозріванням, руйнують вже сформований образ «Я» і вимагають побудови нового тілесного «Я».

• Відбувається когнітивна перебудова, яка проявляється в якісних змінах в розвитку мислення. У підлітка відзначається схильність до попередньої уяви рішення, а також нове ставлення до інтелектуальних завдань. Підліток починає аналіз завдання зі спроб з'ясувати всі можливі відносини, створює різні припущення про їхні зв'язки, потім перевіряє свої гіпотези.

• У формуванні якісно інших відносин у системі «я і суспільство» виявляється новий рівень оволодіння соціальним досвідом. Ці відносини спрямовані на засвоєння норм людських взаємин.

• Здатність підлітків моделювати свою діяльність і передбачати її результати відбивається на їхній поведінці, яке стає більш впорядкованою, цілеспрямованою і вольовою.

Описані новоутворення, що спостерігаються в підлітковому віці, значною мірою відображаються на змістовній характеристиці внутрішньої картини їх здоров'я.

Метаморфози тіла, які починаються в період статевого дозрівання, негативно впливають на емоційне самопочуття підлітків.Виникає тривожність, заклопотаність, незадоволеність своїм зовнішнім виглядом. Занепокоєння з цього приводу продовжує наростати протягом всього підліткового періоду.

Спочатку підліток переживає диспропорції, що зачіпають окремі частини образу тіла (ступні, ноги, руки), потім - загальний образ тіла (зріст, маса) Велике занепокоєння відчувають хлопчики у зв'язку з розвитком статевих органів, а дівчатка - з ростом молочних залоз. Висока чутливість до тілесного образу «Я» у підлітків, незадоволеність ним нерідко призводить до афективних реакцій, таким як депресивний фон настрою, іпохондрії, фобії, емоційна ізоляція, фрустрированность, агресивність.

Сукупність відчуттів,уявлень і переживань підлітка з приводу свого фізичного образу може спотворювати образ «Я». Спотворення образу «Я» проявляється в підлітковому віці по-різному. У деяких підлітків визначальним чинником, що викривляє його Я-концепцію, є слабка рефлексія,що виявляється в недостатньому усвідомленні своїх особистісних якостей і неадекватних самооцінках. У них спостерігається слабкість самоконтролю поведінки, імпульсивність, низький рівень пізнавальної активності. Все це негативно відбивається на внутрішній картині здоров'я.Такі підлітки не виявляють інтересу до проблеми здоров'я, фізичного розвитку, але вони можуть бути чутливі до свого тіла і зовнішності. Неоднакове співвідношення «тілесних» і «моральнопсихологічних» компонентів Я-концепції в значній мірі спотворює її.У деяких підлітків спостерігається ригідність Я-концепції: неадекватно завищена або занижена самооцінка. При завищеній самооцінці в підлітка відзначається завищений рівень домагань по відношенню до своїх можливостей. Такі підлітки зайво самовпевнені, їх ставлення до здоров'я проявляється в запереченні його значущості, зайвому експериментуванні над своїм тілом (спати на цвяхах, ходити по розпечених каменів). У наших дослідженнях було виявлено, що такі підлітки схильні до травматизму.У підлітків із заниженою самооцінкою спостерігається підвищена фіксація на проблемах здоров'я, тенденція до самозвинувачення, залежність від батьків.

Самооцінка має різні функції. З одного боку, самооцінка - це когнітивний (Пізнавальний) процес. Підліток зацікавлений в об'єктивному знанні себе і своїх якостей. З іншого боку, самооцінка часто служить засобом психологічного захисту особистості. Бажання мати позитивний образ «Я» нерідко спонукає підлітка перебільшувати свої достоїнства чи применшувати свої недоліки.Щоб зберегти позитивне ставлення, особистість змушена вдаватися до різних захисних механізмів.

Підлітки з адекватною Я-концепцією проявляють адекватне ставлення до свого здоров'я не тільки на когнітивному і емоційному рівні, але і на поведінковому. Вони відвідують спортивні секції, у них спостерігається пізнавальна активність, спрямована на оцінку здоров'я взагалі і свого зокрема.

Отже, ВКЗ дитини - важлива складова частина його Я-концепції, що представляє собою сукупність установок, спрямованих ним на своє здоров'я. Формування ВКЗ в процесі розвитку дитини проходить декілька етапів. Для кожного етапу характерні основні психологічні системоутворюючі чинники, впливають на адекватне ставлення дитини до свого здоров'я.

Перший етап охоплює період дитинства. Умовно його можна назвати етапом емоційної прихильності дитини до матері. Емоційна прихильність - основа здорового емоційного і соціального розвитку дитини в наступні роки.

Другий етап - етап формування ідентичності і наслідування - охоплює період раннього дитинства.Приблизно з півтора до двох років дитина починає усвідомлювати свої якості, можливості і свій стан. Формування ВКЗ здійснюється на моделі батьківського ставлення до здоров'я, в процесі наслідування ім.

Третій етап - етап конкретно-ситуативного уявлення про здоров'я та емоційного ставлення до нього - спостерігається у дітей дошкільного віку.

Четвертий етап - етап усвідомлення і емоційно-оціночного ставлення до свого здоров'я (молодший шкільний вік).

П'ятий етап - соціальна установка особистості підлітка на своє здоров'я, включає в себе когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти.