Роль сім'ї у формуванні внутрішньої картини здоров'я

Як уже підкреслювалося вище, важливу роль у формуванні внутрішньої картини здоров'я відіграє близьке мікро соціальне оточення дитини, тобто його сім'я.

Систему відносин батьків до здоров'я дитини доцільно розглядати за наступними напрямками:

• задоволення потреб дитини;

• способи задоволення потреб;

• стилі сімейного виховання.

Задоволення потреб дитини в сім'ях проявляється по-різному. Це може бути постійне потурання дитині, коли батьки прагнуть до максимального й некритичного задоволення будь-яких його потреб. Нерідко зустрічається ігнорування потреб дитини, особливо духовних, потреб в емоційних контактах, у спілкуванні з батьками. Задоволення потреб залежить від матеріального благополуччя сім'ї, від розуміння батьками насущних потреб дитини, від особистісних особливостей самих батьків та їх особистісних установок і стереотипів.

Всі розсудливі батьки розуміють, що їх здоров'я і здоров'я дитини - Важлива життєва цінність. Однак ставлення батьків до здоров'я дитини нерідко носить формальний Характер. На питання «Що потрібно дитині, щоб він був здоровий?»Більшість батьків стверджують:« Хороше харчування », «Свіже повітря», «Гарне медичне обслуговування» і т. д. Майже ніхто з них не звернув увагу на те, що для здоров'я дитини важливо і повноцінне спілкування з ним, емоційні контакти, особливо в ранньому віці, а також розуміння батьками істинних потреб дитини.

Вкрай негативний вплив на розвиток внутрішньої картини здоров'я надають ранні психічні депривації дитини. У дитини, покинутої матір'ю в ранньому віці, формується недовіра до навколишнього світу. У подальшому це може проявитися в спотвореній самооцінці, численних страхи, конфліктному поведінці, настороженому ставленні до оточуючих.

Рання психічна депривація може спостерігатися не лише у дітей, кинутих батьками. Якщо в материнському відношенні до дитини переважають відкидання, ігнорування його потреб через заглибленості у власні справи і переживання, то у дитини виникає почуття небезпеки, що згодом може призвести до апатії, депресії, а також до нестачі ініціативи і допитливості, до спотворення самооцінки.

Спотворена самооцінка негативно впливає на оцінку здоров'я, особливо в підлітковому віці. У наших дослідженнях було виявлено, що на відміну від підлітків, вихованих у сім'ях, підлітки, виховані поза сім'єю, у своїх самооцінках здоров'я орієнтуються на оцінки оточуючих (педагогів, однокласників), а не на власні оцінки. У їх поведінці часто спостерігалися саморуйнівні реакції, примітивні способи психологічного захисту, такі як проекція і регресія, структура їх особистості відрізнялася вираженою дисгармонією.

Способи задоволення потреб дитини, особливо в ранній вікової період, справляють істотний вплив на формування його ВКЗ. Дитина дуже рано стикається з тим, що не всі її бажання можуть бути задоволені, а значить, вона повинна прийняти обмеження, заборони.У результаті виникає конфлікт між «хочу» і «не можна». Наприклад, півторарічна дитина тягнеться до нової блискучої праски, проявляючи пізнавальну активність. Мати робить йому зауваження, зупиняє його і тим самим пригнічує його ініціативу. Скривджена дитина відходить від праски, його ініціатива погашена. У деяких дітей виникає почуття провини, яке в подальшому може спотворити його самооцінку. Такій дитині буде важко навчитися довіряти собі і адекватно оцінювати свої можливості при вирішенні різних життєвих проблем.

Важливим у розвитку ВКЗ є правильне формування потреби у дитини у дотриманні елементарних гігієнічних норм і правил. Привчання дитини до туалету формує у малюка контроль над своїм організмом,поведінкою і почуттями,тобто сприяє розвитку довільної поведінки. Деякі батьки починають привчати дитину до туалету вже в перші півроку його життя. У дослідженнях психологів переконливо доведено, що такі нерозумні вимоги - своєрідна психічна травма для дитини. Згодом у дитини може розвинутися конфлікт типу «не хочу, але треба».У дітей з такою формою внутрішньоособистісних конфліктів у більш старшому віці спостерігається спотворення внутрішньої картини здоров'я в бік підвищеної фіксації на проблемах здоров'я, в тривожно-недовірливому ставленні до нього.

Не менш важливо у формуванні внутрішньої картини здоров'я дитини ставлення батьків до активності і діяльності дитини. Якщо батьки постійно знецінюють діяльність дитини («Ти міг би краще»), то у дитини формується страх невдачі («Не буду навіть пробувати, все одно не вийде»), і на цьому тлі - особистісна залежність від батьків. Це проявляється в неадекватно низької самооцінки дитини, в наслідувальному поведінці, в несамостійності. Дитина таких батьків часто відчуває себе нездоровим, слабким, невдахою.У підлітковому віці можуть проявлятися такі негативні поведінкові реакції, як відмова, протест, опозиція. Підліток активно протестує проти підвищених вимог до нього. Протест може виявлятися і в формі ранньої алкоголізації, токсикоманії, наркоманії, причому у таких підлітків часто формується групова психічна залежність від алкоголю, наркотиків, комп'ютерів і пр.

Стилі сімейного виховання відіграють далеко не останню роль у формуванні ВКЗ дитини. У вітчизняній та зарубіжній літературі досить докладно описані стилі сімейного виховання, негативно впливають на формування особистості дитини. Так, В. І. Гарбузов з співавторами виділив три типи неправильного виховання, що практикуються батьками дітей, хворих на неврози:

• виховання по типу А (неприйняття, емоційне відкидання);

• виховання за типом Б (гіперсоціалізірующее), що проявляється в тривожно- недовірливої ​​концентрації батьків на стані здоров'я дитини, його соціальний статус;

• виховання за типом В (егоцентричне), коли дитина - «кумир сім'ї» і увагу всіх членів сім'ї зосереджено у ньому.

Описані вище стилі виховання надають патогенний вплив на ставлення дитини до свого здоров'я.

Вкрай негативний вплив на ВКЗ надає виховання за типом А. У практиці розрізняються два види цього типу виховання: приховане і відкрите емоційне відкидання.При прихованому емоційному відкиданні батьки формально задовольняють всі потреби дитини, забезпечують його матеріально, дбають про його здоров'я, навчання. Однак між батьками і дитиною відсутні емоційно-довірчі контакти. У таких дітей часто спостерігаються неадекватні афективні реакції, які виражаються у конфліктах з оточуючими. У деяких дітей спостерігається висока емоційна залежність від інших дорослих. Незадоволена потреба в емоційних контактах компенсується також нерозбірливим общеніемв підліткових компаніях, ранньої сексуальністю і пр. Емоційне відкидання дитини може проявлятися як у жорсткому контролі за ним, так і в повній байдужості батьків до розпорядку життя дитини. Суперечливість структури особистості таких дітей віддзеркалюється в їх нестійких самооцінках і самооцінках свого здоров'я. Їх спотворений образ «Я» спотворює і емоційне ставлення до свого здоров'я. Багато підлітків, переоцінюючи свої можливості, починають вживати токсичні речовини, наркотики, алкоголь. При емоційному відкиданні у деяких дітей молодшого шкільного віку відзначається неадекватно занижена самооцінка здоров'я, і ​​вони, щоб звернути увагу батьків, симулюють хвороба, придумуючи ті чи інші недуги.

Тип виховання Б, яка у тривожно-недовірливої ​​концентрації батьків на стані здоров'я дитини, формує в нього іпохондрію, несамостійність, комплекс неповноцінності. Загострене увага і турбота про дитину при такому стилі поєднується з дріб'язковим контролем, великою кількістю обмежень і заборон.У підлітковому віці цей стиль виховання формує нерішучість, невміння постояти за себе, підвищену тривожність за своє здоров'я. У деяких підлітків спостерігається своєрідний відхід у хворобу, якої не існує. Однак в окремих випадках при такому стилі сімейного виховання в підлітковому віці спостерігаються реакції протесту. Підліток, як би на зло батькам, починає експериментувати над собою: голодує, не їсть білкову їжу, відмовляється надягати теплий одяг в холодний час і пр. Неадекватно занижена самооцінка здоров'я, що спостерігається у дітей у молодшому шкільному віці, в підлітковому віці змінюється неадекватно завищеною самооцінкою своїх можливостей, що може сприяти формуванню деструктивного або адиктивної поведінки.

Тип виховання В сприяє формуванню у дитини егоцентризму, афективної. нестійкості, що вкрай негативно відбивається на ВКЗ. З одного боку, у дитини формується підвищена фіксація на проблемах свого здоров'я, з іншого - коли треба вжити необхідних заходів з підтримки і збереженню здоров'я, така дитина відчуває істотні труднощі: відмовляється від відвідування лікаря, схильний перебільшувати свою хворобу, не дотримується профілактичні заходи (заняття спортом, профілактичні обстеження, дотримання режиму тощо).

У процесі психологічного аналізу впливу особливостей виховання на внутрішню картину здоров'я слід виділяти наступні параметри батьківського поведінки:

1. Ступінь батьківського контролю. Інтенсивність контролюючих дій батьків двояко впливає на ставлення дитини до свого здоров'я. Помірний батьківський контроль сприяє розвитку у нього елементарних гігієнічних навичок і адекватного ставлення до свого здоров'я. Постійний контроль може сформувати у нього схильність до залежної, наслідувальної поведінки, негативізм при вимогах до виконання елементарних норм і правил догляду за своїм тілом. При нерозумному контролі у дитини може виникнути емоційний дискомфорт, що є сприятливим фоном для розвитку спотвореної самооцінки здоров'я.

2. Неадекватність вимог батьків по відношенню до дитини, яка може бути обумовлена ​​двома факторами: нерозумінням батьками потреб дитини або проекцією на дитину своїх нереалізованих планів. Наприклад, мати, що не досягла успіхів у спорті, вимагає від соматично ослабленої дитини систематичних занять спортом, мотивуючи тим, що це корисно для здоров'я. Нерозумні вимоги батьків до дитини спотворюють його самооцінку, сприяють формуванню комплексу неповноцінності, почуття провини або, навпаки, викликають у дитини відкритий або прихований протест.Розумні вимоги значною мірою визначаються знанням фізичних і психічних можливостей дитини.

3. Способи спілкування батьків з дітьми. У практиці можна виділити два стилю спілкування з дитиною: авторитарний і демократичний: Батьки з авторитарним стилем спілкування не схильні чітко і однозначно виражати свої вимоги до дитини, вони дратуються, вдаються до непрямих методів у формі крику, лайки, жорсткого покарання. Наприклад, такі батьки, вселяючи дитині необхідність дотримання елементарних гігієнічних норм і правил, часто викликають у дитини негативну реакцію. Батьки з демократичним стилем спілкування прагнуть використовувати різноманітні виховні методи, щоб добитися від дитини слухняності, обгрунтовують свою точку зору, готові обговорювати з дитиною проблеми здоров'я, вислуховувати їх аргументацію.

4. Ступінь емоційних контактів. Цей параметр проявляється в емоційній підтримки дитини, у здатності батьків висловлювати співчуття, любов і тепле ставлення до дитини. Ступінь емоційних контактів залежить від емоційної зрілості самих батьків.Відсутність або слабкий прояв емоційних контактів спотворює Я-концепцію дитини і негативно відбивається на його ставленні до свого здоров'я.

Отже, внутрішня картина здоров'я дитини значною мірою визначається особливостями його сімейного виховання. Адекватний контроль, розумні

вимоги до дитини в поєднанні з емоційним прийняттям його ідемократичним стилем спілкування з ним сприяє адекватному відношенню дитини до свого здоров'я.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я СТУДЕНТІВ