3. Які вимоги до наукового стилю порушено в наступних прикладах:

А) «Імідж – ніщо», – наголошує реклама з телевізійного екрану. Але при цьому створює імідж власного товару, за допомогою якого намагається підкреслити його особливість порівняно з конкурентом. У той самий час високий імідж товару, країни або особистості сприяє вирішенню багатьох проблем. Президенту країни потрібно переносити на нас інший імідж – компетентного лідера, який здатний приймати складні рішення навіть у найскладніших умовах. Ми повинні йому настільки повірити, щоб не замислюючись піти слідом за ним.

Б) ЗМІ по своїй природі є інструментом маніпуляції, оскільки одразу після виконання функції інформування настає фаза донесення особистої позиції автора. Або власника, як це найчастіше буває в сьогоднішньому світі. І за умови розвитку демократичних інститутів все більшого значення набуває майстерність впливу на особистісну позицію автора та власника ЗМІ. Запорукою такої майстерності є безліч прийомів: піар, психолінгвістичні техніки та банальний підкуп.

В) Ми маємо складати повідомлення так, щоб вони заслуговували бути новиною незалежно від того, де будуть поширюватися. Повідомлення також повинні бути зрозумілими, позбавленими зайвих складнощів, спеціальної лексики, скорочень та легко сприйматися. Разом з тим важливо, щоб вони були по темі або наближеними до конкретної місцевості, викликали інтерес у громадськості як змістом інформації, так і своєчасністю. Але особливе значення має те, щоб повідомлення закликали до негайних дій.

4. Перекладіть українською мовою фрагмент наукової статті:

Пресса является одним из основных источник разнообразной информации. Сегодня ежедневно выходит огромное количество газет, журналов в которых освещаются политические, экономические, социальные, демографические и культурные вопросы. Однако необходимо помнить о том, что и сто лет назад людей также интересовала жизнь общества.

Темой нашего исследования является анализ прессы начала 20 века, для исследования мы взяли художественно-литературный журнал «Отдых». Почувствуйте аналог современного журнала «Отдохни».

Литературно-художественный журнал «Отдых» 1901года издавался в Санкт-Петербурге и имел большой спрос. Благодаря почтовым услугам горожанам Николаева выпадала честь провести досуг с журналом «Отдых».

5. Наведіть приклади(по одному) різних підстилей наукового стилю.

6. Визначте жанр наукового тексту. Знайдіть терміни. Відредагуйте наведений текст.

СУЧАСНІ ЗМІ ТА ПРОБЛЕМА ЕКОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Серед сфер людської діяльності ми зупинимось на засобах масової інформації, які створили комунікаційні мережі світового масштабу. Тому значно зростає роль ЗМІ не тільки як могутнього засобу комунікації, а й способу активного впливу на інтелект людини, формування певної духовності, культури.

Останнім часом питання актуальності дотримання літературних мовних норм в ЗМІ набуває найбільшої гостроти. Загальновідомо, що мова засобів масової інформації: радіо, преси, телебачення – є різновидом літературної мови, де дотримання літературних мовних норм є обов’язковим. Але, на жаль, сьогодні ми бачимо інше – дедалі більше навмисно порушуються норми літературного слововживання у мові преси, радіо, телебачення. Загальнолітературні слова замінюються просторічними, діалектними, невиправданими запозиченнями тощо.

Найгірше те, що ігноруються терміни – слова з найбільш вузьким значенням, що називають конкретні поняття науки або техніки,  які замінюються або діалектизмами (аеродром – літовище, антена – ловичка, штепсель – притичка і т.д.), або просторіччям, застарілими словами (госпіталь – шпиталь, коефіцієнт – сочинник, масштаб – мірило), або полонізмами (поїзд – потяг, трубка телефонна – слухавка, труба – рура тощо).

Виходячи з вищезазначеного, ми вважаємо, що тема нашого дослідження є актуальною і має певне практичне значення. Мета дослідження  виявити та проаналізувати міру дотримання лінгвістичних норм у мові сучасних вітчизняних ЗМІ. Основним об’єктом дослідження обрано мову каналів “1+1”, ”УТ-1”, ”СТБ”, ”Новий”, ”ICTV”, ”Інтер”. Розглянемо деякі норми сучасної української літературної мови, тобто науково обґрунтоване, соціально узаконене загальноприйняте правило використання мовних засобів: звуки, морфеми, слова, словосполучення тощо.