7. Перекладіть російською мовою.

А) Скарлатина – гострий повітряно-крапельний антропоноз, що вражає передусім дітей віком до 10 років; характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, ангіною та дрібноточечним сипом. Захворюваність підвищується в осінньо-зимові місяці. Інкубаційний період триває 5-7 днів. Захворювання починається гостро. Підвищується температура тіла, з’являються виражене нездужання, головний біль, біль при ковтанні. (Справочник практического врача / Под ред. А. И. Воробьева. – 3-е изд. – М., 1990. – Т. 1. – С. 368).

Б) Вперше в українському літературознавстві зроблено спробу панорамно висвітлити основні теоретичні проблеми, пов’язані з дискурсом читача і читання, який сформувала літературно-критична думка ХХ століття. Виявлено та проаналізовано ареали теоретичного пограниччя у дискурсі читання через призму філософії, культурології, лінгвістики, естетики й етики, риторики та епістемології. Авторка розглядає соціокультурний феномен читання на тлі динамічних змін, що спряли появі щораз новіших загальнокультурних та літературних візій, народженню і циркулюванню несподіваних теоретичних ідей, а також пошукові практичного втілення розмаїтих форматів комунікування Читача з Текстом. (Зубрицька М. Homo legens: читання як соціокультурний феномен. – Львів, 2004).

В) Книговидання незалежної України – дуже молода галузь виробництва, її запроваджено лише на початку 90-х років ХХ століття. Проте вже зараз можна говорити про серйозні досягнення і – відповідно – проблеми вітчизняного книговидання. Однією з головних проблем залишається те, що літератури українською мовою видають набагато менше, ніж російською, навіть у межах України, не враховуючи того масиву російськомовної книги, що видана на території Росії і продається в Україні. Жахлива ситуація наявна у книговиданні художньої книги, проте і навчальна література перебуває не в кращому становищі. Річ у тому, що Конституцією України передбачено навчання державною мовою в усіх закладах освіти, зокрема вищої. З огляду на те, що державна мова у нас – українська, то і навчальна література повинна видаватися українською мовою.

8.Напишіть скорочений переклад (анотацію) поданого тексту російською мовою.

Пристрасті навколо мовних проблем не вщухають, і конфлікт між двома поширеними в Україні мовами виразно загострюється. Було б глибоко помилковим пов'язувати початок „війни мов” з початком державної незалежності. Вона лише вийшла з підпілля.

Насправді мовну війну започаткувала поразка українців у перших визвольних змаганнях ще триста п'ятдесят років тому. Російська імперія лишала підкореним народам, особливо братам слов'янам, небагато шансів для збереження своєї національної ідентичності. Вони мали розчинитись у „російському морі”.

Конфліктність нинішніх мовних проблем України корениться в деформаціях її мовної ситуації, успадкованих від колоніального минулого. Російській мові вдалося витіснити і замінити українську на значній території її поширення у головній функції, яку виконує мова, – функції засобу спілкування між людьми. Ситуація, за якої нерідна мова претендує на роль, адекватну ролі рідної, неприродна і руйнівна. У таких обставинах взаємини двох мов визначають не гармонійне співіснування і взаємодія, а конфлікт і боротьба, яка триватиме доти, доки на цій території не переможе одна з них.

Викривлена мовна ситуація країни блокує реалізацію іншої надзвичайно важливої ролі національної мови – об'єднавчої. У державотворчому процесі національній мові належить чільна роль. Об'єднати і відокремити – ось дві головні функції, які вона виконує. Об'єднати населення всередині країни, відокремити зовні, від сусідів. І скільки б політики не намагались віднайти якісь інші чинники суспільної консолідації, ефективнішого засобу, аніж поширення загальнонаціональної мови, вони не знайдуть.

Спільна мова є одним з головних факторів, які забезпечують солідарність населення і, відповідно, стабільність держави Не випадково спілкування, що заходить у глухий кут, визначають фразеологізмом „вони говорять різними мовами”. Країна, в якій панують мова і культура колишнього колонізатора, не розвиватиметься як країна незалежна, а розвиватиметься як країна постколоніальна.

„Відродження чехів як нації, – зазначає відомий письменник Мілан Кундера, – не заслуга військової сили або політичного таланту. Наріжний камінь тут – могутнє інтелектуальне зусилля, аби відновити літературну чеську мову”. (Масенко Л. Мова і політика. – К., 2001).