1. Частини Світового океану

Наша планета називається Земля, але правильніше було б називати її планетою Океан. Із 510 млн. км² площі Землі Світовий океан займає 361 млн. км² або 71 %. Назва “океан” походить від власної назви міфічної ріки Океан, яка, за уявленнями вавілонян та єгиптян, омивала плоский диск суходолу. Виділяється 5 океанів, але до 30-х років XX століття Північний льодовитий океан вважався морем Атлантичного океану. Лише на початку ХХI століття виділили Південний океан. Частинами океанів (Атлантичного, Тихого, Індійського, Північного Льодовитого та Південного є моря та затоки).

Моря – частини океанів, що вдаються у суходіл. Моря і затоки відрізняються особливостями фізико-хімічних властивостей, характером течій, припливів.

Згідно класифікації морів за Шокальським виділяють окраїнні, середземні, міжострівні моря. Найбільше і найглибше – Коралове море. Найменше – Мармурове (через Дарданели воно сполучається із Середземним, а через Босфор – із Чорним морем. Найбільш мілке – Азовське море (глибина до 4м).

Затоки – порівняно невеликі частини океанів чи морів, що вдаються в суходіл, але мало відрізняються від сусідніх водних просторів. Офіційні назви науковому змісту понять часто не відповідають, а склалися історично. Затоки Перська, Мексиканська, Гудзонова, Каліфорнійська за науковими ознаками – моря. Моря ж Бофорта та Аравійське посуті є затоками. Бухта – невелика затока, відокремлена від океану чи моря невеликими півостровами чи мисами. Губа – затока витягнутої форми з гирлом річки в вершині. Фіорд – вузька, глибока, довга затока з крутими берегами

Протока – порівняно вузька частина Океану, що розділяє материки, острови тощо. Найширша і найглибша – протока Дрейка, найдовша – Мозамбікська.

2. Зміна рівневої поверхні океану

Рівнева поверхня - це вільна поверхня Світового океану, котра

перпендикулярна у кожній своїй точці лінії виска (напрямку сили тяжіння).

Але звичайна поверхня Світового океану, зазвичай, не співпадає з рівне-

вою поверхнею або поверхнею геоїда. Глобальні зміни рівня океану за

геологічний час пов’язані з епохами зледенінь і міжльодовиковими

періодами. У льдовикові періоди вода консервувалася у льодовиках на

суходолі, а рівень океану знижувався, і навпаки. Амплітуди коливань

рівня більше 100 метрів по всьому Світовому океану. Ці коливання мають

період тисячі, десятки та сотні тисяч років. Розлянуті коливання є

наслідками гідрокартичних причин змін рівня, тобто викликані зміною

водного балансу. Якби всі сучасні льдовикові покрови Антарктиди і

Гренландії розтанули, то рівень океану піднявся б на 65м і 10 % площі

сучасного суходолу було б затоплено. Якщо рівень океану підніметься

на 2метри, то будуть затоплені міста Санкт-Петербург, Нью-Йорк,

Вашінгтон, Лондон, Стокгольм, Калькута, Сінгапур, Джакарта та багато

інших міст. Зараз за рахунок танення льодовиків рівень океану піднімається на 2 мм/рік, тобто +18 см за ХХ століття.

Положення рівня Океану змінюється в залежності від рухів земної

кори. Це діють геократичні причини. Наприклад, на узбережжі Північ-

чного Льодовитого океану далеко під воду продовжуються русла та

гирла річок, раніше затоплених. Венеція також поступово занурюється

під воду. На берегах Швеції причальні кільця для човнів розташовані

на 2.,75 м вище сучасного рівня океану, котрий тут відступає унаслідок

підняття суходолу. А в Голандії та Данії море наступає на суходіл і

значна частина Голандії знаходиться на рівні нижче 0м. Просто вона

захищена штучними дамбами (маршеві землі або польдери).

Зміна рівня океану в різних місцях відбувається за рахунок припли-

вів-відпливів. При підвищеному тиску рівень океану опускається, а

при зниженні атмосферного тиску рівень океану підвищується. Вітер

може нагнати додаткові маси води або зігнати їх у якомусь місці.

Велика кількість опадів підвищує рівень океану, значне випаровування рівень знижує. За допомогою штучних супутників на океанічній поверхні

виявлено низку величезних водних западин і пагорбів. Наприклад, на

південь від Шрі-Ланки знаходиться западина глибиною 112м., а в районі Нової Гвінеї пагорб 78м висотою. У районі Карибського моря і Бермудського трикутника виявлена западина на 64м нижча рівня еліпсоїда.