Дістервег Фрідріх - Адольф - Вільгельм

(1790 – 1866)

німецький педагог, «вчитель німецьких вчителів»

Основні етапи життя та діяльності

• 1808 р. – вступ до Герборнського університету

• 1811 р. – закінчив Тюбінгенський університет

• 1820 р. – отримав ступінь доктора філософії

• 1811 – 1820 рр. – викладав фізику і математику в гімназіях та зразкових школах

• 1820 – 1832 рр. – очолив учительську семінарію в Мерсі та викладав в ній математику, педагогіку, німецьку мову, створив курси для удосконалення вчителів

• 1827 р. – видає журнал «Рейнські листки для виховання і навчання», редагував його 40 років і помістив в ньому понад 400 статей

• 1832 р. – керував Берлінською учительською семінарією, яку перетворив у центр учительської освіти

• 1835 р. – вийшла двотомна праця «Керівництво до освіти німецьких учителів»

• 1832 – 1841 рр. – створив у Берліні 4 учительських товариства

• 1847 р. – за вільнодумство усунутий з посади директора Берлінської семінарії

• 1848 р. – обраний головою «Всезагальної вчительської спілки»

• 1850 р. – почав видавати журнал «Педагогічний щорічник»

• 1858 р. – був обраний депутатом до пруської палати, де захищав матеріальні і соціальні права народних вчителів

• написав понад 20 підручників для учнів, кілька посібників для вчителів

Виховні погляди

• мета виховання – підготовка гуманних і свідомих людей, розвиток «самодіяльності, яка покликана служити істині, красі, добру»;

• головна мета виховання – гармонійний розвиток можливих задатків людини;

• ідея загальнолюдського виховання – «виховання єдності любові до людства і до свого народу»;

• правильне виховання має ґрунтуватися на принципах природовідоповідності, культуровідповідності, самодіяльності.

Дидактичні погляди

• мета освіти за Дістервегом – розвиток мислення, пам’яті, уваги;

• розглядав наступні принципи навчання: природовідповідності, культуровідповідності, самодіяльності, наочності, систематичності;

• сформував 33 правила навчання, в яких по новому розглядав методику навчально–виховного процесу;

• дав психологічне обґрунтування цим правилам;

• створив дидактику розвивального навчання;

• на його думку, розвивальний метод навчання орієнтований на активність і свідомість учнів, передбачає проведення занять у формі діалогу, привчає учнів мислити, самостійно знаходити істину;

• звертав увагу на те, що успішне навчання завжди виховує, воно не тільки розвиває розумові сили дитини, а й сприяє формуванню в неї волі, почуттів, поведінки;

• обґрунтував вимоги до вчителя, який повинен досконало знати свій предмет, любити свою професію і дітей, постійно само- вдосконалюватися, бути носієм високих моральних якостей.

Ломоносов Михайло Васильович

(1711 – 1765)

російський учений-натураліст, поет, реформатор російської мови

Основні етапи життя та діяльності

• елементарну освіту здобув у сільських домашніх вчителів за підручниками М. Смотрицького та Л. Магницького

• 1731 р. – вступив до Московської Слов’яно-греко-латинської академії

• 1733 р. – навчався у Києво-Могилянській академії

• 1736 – 1739 рр. – навчався в університеті м. Марбурга (вивчав хімію, математику, фізику, філософію)

• 1742 р. – ад’юнкт Петербурзької Академії наук

• 1745 р. – професор хімії, пізніше академік Російської Академії наук

• 1755 р. – за його ініціативи був відкритий Московський університет

• 1764 р. – почесний член Болонської Академії наук