1 9.4. Стахіс (Stachys sieboldii Mig), або китайський артишок

Це трав’яниста рослина родини ясноткових (губоцвітих) Lamiaceae (Labiatae). Росте кущем висотою до 60 см, зовні нагадує м’яту. У ґрунті на глибині 10-20 см залягають кореневища, які в горизонтальному напрямку поширюються до 50-60 см. На коренях формується велика кількість (до 300 шт. на одному кущі) вегетоподібних коричнево-червоних або білих бульб масою 1-3 г (видозмінені пагони, так само, як у картоплі), які за формою нагадують мушлі равликів. Маса 1000 бульб – 1500 г.

Бульби стахісу за смаком подібні до артишоку. Вони містять білкові і мінеральні речовини (солі калію, кальцію, магнію, заліза, натрію та ін.), жир і вітаміни. До складу його вуглеводів входить полісахарид стахіоза, що легко засвоюється організмом, але дуже рідко зустрічається в інших рослинах.

Стебло – чотиригранне, 50-60 см заввишки, сильно розгалужене. Листя – прості, видовжені. Квіти темно-рожеві або червоні, двостатеві, зібрані у суцвіття колос. Єдиний відомий в Україні сорт – Ракушка.

19.5. Ямс (Dioscorea alata L.)

Я мс належить до родини діоскорейних (Dioscoreaceae). Ця трав’яниста однорічна витка рослина утворює кореневі потовщення – бульби. Розміри бульб можуть досягати 1,5 м довжини і 1 м ширини. Бульби мають смак картоплі,їх можна споживати у вареному, смаженому, печеному чи тушеному виді. Поширений в Африці, Америці, Азії. Коренева система мичкувата, добре розгалужена. Стебло тонке, ребристе, сланке або витке, до 3 м довжиною. Листки округлі, з загостреною верхівкою та серцеподібною основою, прості, черешкові, діаметром 5-6 см, черешок – до 12 см, часто із гострими шипами біля основи. Квіти утворюються дуже рідко, генеративне розмноження відсутнє.

1 9.6. Таро

Одна з найдревніших культурних рослин у Китаї. У Південно-східній Азії та Західній Африці вирощують вид таро Calocasia antiguorum L. (1 на рисунку), а у Америці — Xanthosoma sagtifolium S. (2 на рисунку) як однорічні культури вегетативного розмноження. Багаторічна рослина, належить до родини ароїдних (Araceae). Великі бульби (до 4 кг) містять 18-20 % крохмалю, більше 3 % білка, 0,5 % цукру. Їх використовують в їжу вареними, смаженими, придатні для виробництва печива, тортів, вафель. Етильовані пагони їдять як спаржу.

Коренева система мичкувата, широко розгалужена. Стебло формується у вигляді підземного потовщення бульби, діаметром 6-7 см з багатьма бруньками (його іноді називають бульбоцибулиною). У процесі росту частина бруньок на підземному потовщенні утворює додаткові бульби меншого розміру. Листя формуються у вигляді розетки, мають довгі черешки – до 140 см, листкові пластинки серцеподібної або стрілоподібної форми, завширшки до 50 см. Загальна кількість листків на рослині протягом вегетації становить до 20 шт., але одночасно вегетують 5-7. Середня тривалість життя одного листка – 30-45 діб.

Утворення генеративних органів відбувається лише при тривалому багаторічному розвитку рослини. З верхівкової бруньки бульбоцибулини відростає квітконосний пагін з суцвіттям початок, на якому зібрані малі квітки: верхні – чоловічі, середні – рудиментарні, нижні – жіночі. Запилення перехресне. Плід – мілка червона ягода з недорозвиненим насінням.

1 9.7. Маніок (Manihot esculenta L.)

Належить до родини молочайних (Euphorbiacea). Це багаторічна чагарникова рослина (до 3 м заввишки). На бічних коренях формуються великі (до 1 м довжиною і 15 кг вагою) веретеноподібні бульби. Виготовляють галушки, якими замінюють хліб, картоплю. Поширений в Індії, Африці (Конго, Нігерія та ін.), Індонезії, Південній Америці. Стебло циліндричне, завтовшки 2-7 см, розгалужене, сіро-зеленого забарвлення або малинового, крихке. Листя 3-7 пальчасто розсічені, гладкі, шкірясті, зелені, знизу – сизо-зелені. Квіти верхівкові або формуються у пазухах верхніх листків, маленькі, жовтого забарвлення, полігамні з перевагою чоловічих, зібрані у суцвіття волоть (до 20 см довжиною). Приквітники червоні. Плід – тригнізда коробочка. Насіння – маленьке, продовгувате, сіре або коричневе.