Основні вимоги до харчового раціону:

1). Адекватність. Добова енергетична цінність раціону харчування повинна відповідати добовим энергозатратам організму.

Потреба здорової людини в енергії залежить від маси тіла, віку, статі і пов'язаної з ними величини основного обміну (ВОО), розумової і фізичної діяльності, якості й умов життя, клімату, фізіологічного стану організму (вагітність, годування груддю).

2). Збалансованість. Фізіологічні потреби організму повинні забезпечуватися харчовими речовинами в достатній кількості і співвідношенні, що максимально сприяють корисній дії.

Це вимога до раціонального харчування характеризує кількісний і якісний склад харчового раціону: склад харчових речовин (нутрієнтів), співвідношення між тваринними і рослинними білками і жирами, простими і складними вуглеводами.

3). Хімічний склад харчового раціону повинен максимально відповідати ферментній травній системі організму.

Ця вимога відіграє важливу роль у підтримці ферментних систем організму, відповідальних за асиміляцію.

4). Режим харчування. Добовий харчовий раціон повинен бути правильно розподілений протягом дня.

Ця вимога говорить про режим харчування, значення якого полягає в тому, щоб забезпечувати ефективність роботи травної системи, засвоєння харчових речовин і регулювати обмінні процеси.

Найбільш раціональним визнаний чотириразовий прийом їжі, але на практиці часто реалізується і триразове її споживання, що цілком припустимо. При більш рідкому прийомі їжі погіршуються умови її переварювання, відбувається перевантаження травного апарату великою її кількістю. У результаті цього створюється невідповідність між масою компонентів їжі і можливостями їхнього ферментативного розщеплення. Нутрієнти не встигають цілком гідролізуватися і не можуть використовуватися організмом.

Оптимальний проміжок часу між прийомами їжі становить 4—5 год., уночі повинен бути 8—10-годинний проміжок.

Порушення режиму харчування є однією з найбільш частих причин захворювань шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки), сприяє розвитку атеросклерозу, особливо в середньому і літньому віці, а також збільшенню маси тіла, у тому числі в дітей і підлітків.

5). Харчовий раціон не повинен містити шкідливих для здоров'я забруднювачів хімічної чи біологічної природи або продуктів псування в результаті неправильного збереження і реалізації їжі.

На засвоєння їжі впливають такі фактори, як:

- походження їжі (рослинна чи тваринна; остання через відсутність клітковини засвоюється краще);

- наявність апетиту; усе, що збуджує апетит, сприяє засвоєнню їжі: сам акт смачної їжі, умовно-рефлекторні зв'язки (приємний запах, красивий зовнішній вигляд блюд);

- хімічний склад їжі на засвоєння інших нутрієнтів (позитивно впливає її забезпеченість білками; високим сокогінним ефектом володіє їжа, багата на екстрактивні речовини: креатин, ксантин, креатинін, глікоген і ін.; молоко і хліб викликають слабку секрецію, жирна їжа гальмує її, овочі в порівнянні з крупами володіють великим сокогінним ефектом);

- механічна обробка їжі (краще засвоюються пюре; блюда з фаршу, рідкої консистенції; ретельне розжовування їжі зубами і зволоження слиною сприяє засвоєнню їжі: добре розжувати — наполовину переварити);

- температура готових блюд повинна бути відповідною: для кращого смаку холодні блюда повинні бути охолодженими, гарячі — мати температуру близько 50 °С; різноманітність їжі, чергування блюд різної кулінарної обробки протягом дня і тижня дуже корисно для її засвоєння;

- звичаї до того чи іншого характеру харчування (варто уникати його різких змін, тому що ще І. П. Павловим була встановлена здатність їжі викликати видділення тих інградієнтів шлункового соку, що потрібні для переварювання саме даного виду їжі. Тому різкий перехід з переважно м'ясної їжі на рослинну і навпаки, а також введення в раціон незнайомих продуктів може викликати тимчасовий розлад травлення і погіршити засвоєння їжі);

- дотримання режиму харчування сприяє засвоєнню їжі, тому що в цьому випадку їжа надходить у підготовлений для процесу травлення ШКТ.