Тема 5.
Шкідливі звички та пов’язана з ними небезпека життєдіяльності людини
1. Актуальність теми: Сучасна людина живе у світі природних, техногенних, соціальних та інших небезпек, які постійно загрожують її здоров’ю, інколи і життю. Існує ряд чинників, які сприяють зниженню життєдіяльності людини, зокрема шкідливі звички: наркоманія, алкоголізм, нікотиноманія та ін. Для майбутнього спеціаліста є важливим вивчення різновидів шкідливих звичок, закономірностей їх прояву, методів протидії залучення до них та способів відлучення від них.
2. Конкретні цілі:
Знати, засвоїти: різновиди шкідливих звичок та пов’язану з ними небезпеку життєдіяльності людини (а = II).
Вміти, оволодіти: методами протидії залучення до шкідливих звичок та способами відлучення від них (а = III).
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін |
Отримані навики |
1. Хімія 2. Фізика 3. Мед. біологія 4. Фізіологія 5. Анатомія людини |
1. Визначати основні принципи безпечної життєдіяльності людини. 2. Аналізувати і оцінювати небезпечні для життя, здоров’я і професійної діяльності ситуації та самостійно приймати рішення про вживання термінових заходів. |
4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Теоретичні питання до заняття:
Визначення та різновиди шкідливих звичок.
Механізм згубного впливу алкоголю на організм людини.
Механізм згубного впливу тютюнопаління на організм людини.
Механізм згубного впливу наркотиків на організм людини.
Загроза особистій та суспільній життєдіяльності при їх застосуванні.
Методи протидії залученню до шкідливих звичок.
Способи відлучення від шкідливих звичок.
Зміст теми:
ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ – дії та вчинки, що перетворилися на потребу і тому регулярно виконуються (тютюнопаління, вживання наркотиків, переїдання, зловживання алкоголем тощо). Вони негативно впливають на здоров’я та заважають людині успішно реалізувати себе як особистість.
Алкоголізм.
Тривале і систематичне вживання алкоголю зумовлює фізичну і психічну залежність від нього, патологію внутрішніх органів, порушення обміну речовин, центральної і периферичної нервової системи, алкогольні психози, соціальну деградацію індивіда. Всі ці ознаки характеризують важку хворобу - алкоголізм.
Алкоголізм (араб. al-kuhl - дрібний порошок, екстракт) - хронічне захворювання, спричинене систематичним вживанням спиртних напоїв.
За хімічним складом алкоголь є етиловим спиртом. Його універсальна властивість проявляється в посиленні позитивних емоційних переживань.
Розкопки археологів свідчать, що спочатку як алкогольний напій було відоме вино, яке знали у Давньому Єгипті у III тис. до н. е. Про нього згадується у давньогрецьких міфах, творах Гомера і Платона. До винаходу методу пастеризації (знезараження, консервації) тільки в натуральному вині зберігалися вітаміни, які зникали під час термічної обробки продуктів.
Уперше чистий спирт було отримано в 800 р. арабськими алхіміками. Використовували його в медицині як антисептик, зігріваючий засіб, розчинник. На сучасному етапі спирт виробляють не тільки із злакових культур, картоплі, буряку, інших овочів, а й із оцукреної під дією кислот деревини, відходів паперового виробництва (сульфідного лугу). Добутий промисловим способом спирт є основою багатьох алкогольних напоїв, тому від його якості залежить здоров’я, а нерідко і життя людей. Непоодинокі летальні випадки траплялися не лише через вживання надмірних доз, а й унаслідок потрапляння в організм шкідливих речовин, які містяться у технічному спирті.
Механізм дії алкоголю як токсичного агенту багатовекторний: пошкоджуються всі органи та системи організму, особливо уражається центральна нервова система, печінка, нирки, серцево-судинна система.
Російський фізіолог Іван Сєченов (1829 - 1905) встановив, що алкоголь діє на центральну нервову систему не як збудник, а як паралітик. Потрапляючи у шлунково-кишковий тракт, він швидко всмоктується в кров (у шлунку всмоктується приблизно 20%, решта - в кишечнику), одночасно поглинається тканинами головного мозку, але найбільше концентрується у мозочку, який координує рухомість організму. Спирт особливо інтенсивно накопичується в нервовій тканині. Тому в мозку його концентрація набагато більша, ніж у крові (мал. 1).
Мал. 1. Розподіл алкоголю в організмі людини
(концентрацію алкоголю в крові прийнято за 100%).
У тілі людини немає таких органів і тканин, що не уражалися б алкоголем. Потрапивши в організм, він досить повільно розщеплюється в печінці. І тільки 10 % від загальної кількості вживаного алкоголю виводиться з організму в незмінному вигляді. Алкоголь, що залишився, циркулює разом із кров’ю по всьому організму, поки не розщепиться увесь. Алкоголь перетворюється спочатку на ацетальдегід, а потім на оцтову кислоту. Кінцевою стадією окислення є утворення вуглекислоти і води. Окислення алкоголю відбувається за рахунок ферментів у печінці та інших внутрішніх органах. Швидкість окислення - 100 мг алкоголю протягом 1 години у розрахунку на 1 кг ваги тіла. Цей процес інтенсивніше відбувається протягом перших 5-ти годин після вживання і продовжується до 15 днів. Встановлено, що продукти обміну алкоголю (жирні кислоти, холестерин) навіть після одноразового вживання утримуються в печінці більше двох тижнів, що зумовлює її вразливість. Основна частина (90%) алкоголю окислюється, але залишок (10%) виділяється з організму із потом, сечею, а також через легені з видихуваним повітрям. Цим спричинений тривалий стійкий запах алкоголю в диханні людини після його вживання.
Токсичний ефект алкоголю зумовлений ацетальдегідом, який впливає на зміни білкового, вуглеводневого і жирового обмінів. Алкоголь погіршує насичення легень, знижує опір легеневої тканини хвороботворним мікроорганізмам. Алкоголіки у 4 рази частіше, ніж непитущі, хворіють пневмосклерозом, наслідком чого є підвищення тиску в судинах, а це зумовлює підвищення навантаження на серце, від якого кров надходить до легень. Прихильники спиртного частіше хворіють бронхітами, оскільки в розширених бронхах накопичуються і розмножуються збудники інфекційних захворювань. Інтоксикація алкоголем послаблює імунітет, що знижує опір організму. Помилковою є думка, що алкоголь поліпшує апетит і травлення, адже він подразнює слизову оболонку шлунку і послаблює дію шлункового соку. Особливо негативно діє алкоголь на пустий шлунок, викликаючи хронічне запалення і гастрит. Небезпечними є рекомендації щодо вживання алкоголю як судинорозширюючого засобу або для знеболення при приступах стенокардії, гіпертонічному кризі. Недопустимо вживати спиртні напої і як заспокійливий засіб при різних нервових розладах та безсонні.
Другою «мішенню» алкоголю є печінка. Якщо швидкість надходження алкоголю в клітини печінки вище швидкості його розпаду, то відбувається нагромадження алкоголю, що веде до поразки клітин печінки. Алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичних вживаннях спиртних напоїв жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння тканини печінки - розвивається цироз печінки, дуже грізне захворювання, що майже завжди супроводжує хронічний алкоголізм. У враженої печінки знижуються захисні функції, порушується утворення білків крові - альбумінів і глобулінів.
Інтенсивне зловживання алкоголем призводить до порушення обмінних процесів, алкогольного психозу і деградації особистості.
Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні алкоголю: одноразовому, епізодичному і систематичному.
Коли кількість алкоголю в крові складає 0,04-0,05 %, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, втрачає здатність розумно міркувати. При 0,1 % пригнічуються більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Рухи людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Однак у 15 відсотків людей алкоголь може викликати розслаблення, бажання заснути. В міру збільшення вмісту алкоголю в крові послабляється здатність людини до слуховим і зорових сприйнять, притупляється швидкість рухових реакцій. При 0,2 %, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з’являється раптова агресивність. При 0,3 % людина хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням. 0,4 % - веде до втрати свідомості. Людина засинає, дихання стає нерівним, відбувається мимовільне спорожнювання сечового міхура. Чутливість відсутня. 0,6-0,7 % можлива смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, нестримний потяг до алкоголю - алкоголізм.
У законодавстві, медичній практиці багатьох країн кількість вживання алкоголю вимірюється дозами - мінімальною кількістю етилового спирту, яка у здорової людини викликає стан легкого сп’яніння, не помітного для оточуючих. За міжнародними нормами, такою кількістю є 15 - 20 г чистого алкоголю (етанолу) або 30 - 40 г горілки (наполовину розведеного водою спирту), 150 - 200 г натурального вина міцністю не вище 10 - 13°. Саме така кількість чистого алкоголю у здорової дорослої людини легко метаболізується протягом години.
З урахуванням поняття «доза» деякі дослідники встановлюють такі рівні споживання алкоголю:
0 - цілковита відмова;
І - мінімальне споживання (1 - 2 дози 6 - 8 разів/рік);
II - помірне споживання (1 - 2 дози 10 - 20 разів/рік);
III - небезпечний рівень (3 - 4 дози 20 - 40 разів/рік);
IV - продром (передвісник) алкоголізму (3 - 4 дози 6 - 10 разів/місяць).
Зловживання алкоголем констатують у таких випадках:
- вживання алкоголю до 21 - 22 років або біологічна схильність до алкоголізму;
- вживання алкоголю чоловіком і жінкою у близький до зачаття дитини (1 місяць) період;
- вживання алкоголю під час вагітності та годування дитини груддю;
- вживання алкоголю в кількостях і з частотою, що відповідають III і IV рівням споживання;
- вживання алкоголю в ситуаціях, пов’язаних з ризиком для життя і здоров’я оточуючих (водій за кермом, авіадиспетчер, обслуговуючий персонал атомної станції, лікар швидкої допомоги тощо).
Існує ще одна класифікація вживання алкогольних напоїв, в якій виділяють такі основні поняття:
1. Тверезість - вживання не частіш 1 разу на місяць, нерегулярно, в невеликих кількостях.
2. Помірне вживання - не частіш 3 разів на місяць за соціально-детермінованими звичаями (день народження, поховання, хрестини, різні свята тощо). Існують межі помірного вживання алкоголю. Доза "відносної безпеки" для чоловіків менше 14 стандартних доз алкоголю на тиждень, для жінок - менше 9 на тиждень (стандартна доза дорівнює 12,8 г чистого етилового спирту).
3. Зловживання:
• без алкоголізму - регулярне вживання вище доз "відносної безпеки" без сильного сп’яніння;
• початковий алкоголізм - регулярне вживання з втратою контролю, вживання супроводжується сильним сп’янінням;
• алкоголізм - вживання супроводжується абстинентним синдромом, це найбільш характерна ознака, що свідчить про формування патологічної залежності особи від алкоголю.
Чинники, що впливають на виникнення алкоголізму в окремої особи поділяють на:
• біологічні - до 30 % випадків генетично-детерміновані, передається схильність по чоловічій лінії, але якщо мати страждала на алкоголізм, то в підлітка формується залежність "з першої спроби";
• психологічні - має значення тип нервової системи; схильність до психопатій;
• соціальні - найбільш впливові, хоча вирішальним моментом є комплексна дія чинників на особистість.
Існують вікові розбіжності в структурі чинників, що сприяють вживанню алкоголю:
До 15 років (95 % усіх алкоголіків саме в цьому віці вперше долучається до спиртних напоїв), це так звані "пускові" чинники: несприятливі родинні стосунки, родинні традиції (майже в 60 % випадків першу чарку синові чи дочці наливають тато чи мама), незадовільна організація відпочинку.
В 16-19 років підтримують вживання алкоголю "питтєві" звичаї, вплив оточуючого середовища, незадовільна організація відпочинку.
У віковій групі 20-26 років розвиткові пияцтва сприяють даний вік і пов’язані з ним певні психічні установки, "питтєві" звичаї, вплив мікросередовища. Збільшується доза вживаного алкоголю.
У віці старше 26 років остаточно закріплюють вживання алкоголю та розвиток алкоголізму психологічна, психічна, а далі фізична залежність на фоні конфліктів у родині, на роботі, в суспільстві.
У патогенезі алкоголізму по Стрельчуку виділяють три стадії:
1 - Компенсована;
2 - Наркоманічна;
3 - Термінальна чи стадія декомпенсації.
Грізними ознаками початку захворювання на 1 стадії служить головний симптом - нездоланний потяг до вживання алкоголю, втрата "почуття міри” стосовно випитого, формування толерантності до алкоголю і легкої форми абстинентного синдрому. Після вживання високих доз виникає амнезія, знижується працездатність.
На 1 стадії формується лише психічна залежність. Вже в цей час можливі порушення функціонування деяких систем органів: часто спостерігаються алкогольні кардіоміопатії, описана неврастенічна симптоматика - порушення сну, втомлюваність, безпричинні коливання настрою.
На 2 стадії хворобливий потяг до алкоголю підсилюється. Його супроводжують наростаючі психічні зміни: концентрація всіх інтересів на алкоголі, егоцентризм - крайня форма індивідуалізму й егоїзму, притуплення почуття обов’язку й інших вищих емоцій. Остаточне формування абстинентного синдрому. Крім того, у другій стадії продовжується і досягає максимуму ріст толерантності до алкоголю, що почався в першій стадії. Із соматичних розладів спостерігаються: алкогольна жирова дистрофія і навіть цироз печінки. З боку шлунково-кишкового тракту - гастрити, панкреатити.
У 3 стадії на перший план висуваються ознаки психічного збідніння, соматичного постаріння і падіння толерантності до алкоголю. Амнезія трапляється навіть при прийомі малих доз алкоголю. При цьому змінюються як характер сп’яніння, так і характер потягу до алкоголю, що із предмета смакування перетворюється в засіб підтримки життєдіяльності.
Алкоголізм призводить до значних збитків. Схематично збитки від алкоголізму поділяють на 3 групи:
• безпосередньо окремої особи
• сім’ї
• суспільства.
Вплив алкоголізації на суспільство приводить до значних втрат:
І. Медико-біологічних:
• підвищення захворюваності населення, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, травматизму;
• підвищення рівня загальної смертності, смертності немовлят і материнської смертності;
• скорочення середньої очікуваної тривалості життя на 10-20 років;
• загальне погіршення генетичного потенціалу країни (народження "дітей п’яної суботи" з фатальним алкогольним комплексом плоду).
II. Соціальних:
• підвищення рівня правопорушень;
• зростання злочинності, вбивств, пограбувань, крадіжок;
• загальне зниження моральності в суспільстві;
• зниження інтелектуального рівня та духовності;
• розпад сімей, сирітство тощо.
III. Економічних:
• зниження продуктивності праці на виробництві;
• зниження якості продукції;
• підвищення травматизму;
• зменшення кількості працездатного населення.
Згідно даних ВООЗ, алкоголь у надмірних кількостях вживають мешканці західного та центрального регіонів Європи, перш за все в таких країнах як Італія, Франція, Іспанія, Португалія. Ці ж країни займають перші місця в світі з виробництва вина. Тут на кожного пересічного мешканця протягом року випивається від 10 до 20 літрів чистого алкоголю. Є значна різниця в структурі напоїв, що вживають: у Франції 96% серед напоїв - вина, а в Україні частка міцних напоїв становить близько половини. Але в цих даних не враховані кустарні вироби (самогон тощо), які мають широке розповсюдження.
Коливання рівнів вживання алкогольних напоїв у окремих країнах пояснюється відмінностями в звичках, неоднаковою потужністю алкогольного виробництва, різною силою антиалкогольного руху, неоднаковою глибиною економічної кризи, відмінностями в законодавстві тощо.
В багатьох країнах відбувається "алкоголізація" - тенденція до росту виробництва та вживання алкогольних напоїв.
На середнього українця приходиться приблизно 12 літрів алкогольних напоїв у рік. А за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, після норми 8 літрів на людину суспільство починає деградувати. По офіційній статистиці, алкоголіків в Україні близько 900 тисяч чоловік, але наркологи стверджують, що цю цифру потрібно помножити як мінімум на 5.
До процесу алкоголізації невпинно втягуються нові контингенти населення: жінки, підлітки, діти, що швидко призводить до формування широкого прошарку хронічних алкоголіків. Якщо дорослому для формування залежності необхідно 7-10 років вживання алкоголю, то у жінок і дітей це відбувається за 1-2 роки. За період з 1990 року до теперішнього часу число хронічних алкоголіків на кожну 1000 людей у деяких країнах збільшилось більш ніж у 50 разів.
Результати соціологічних досліджень свідчать, що показники вживання алкогольних напоїв в Україні зростають. За оцінками експертів вживання алкоголю має негативну тенденцію: в 1992 році - 10,6 л абсолютного алкоголю, в 1997 р. - 13,0 абсолютного алкоголю.
Така ситуація вкрай несприятливо позначилася на стані здоров’я населення та призвела до збільшення рівня смертності та захворюваності на алкоголізм населення України. З 1992 по 1997 рік смертність на 100 тис. населення зросла від алкогольних отруєнь з 15,6 до 17,9, смертність від хронічного алкоголізму з 1,8 до 2,5, від алкогольного цирозу печінки з 0,7 до 2,3. В 1999 р. смертність внаслідок отруєння алкоголем становила 17,2 на 100 тис. населення.
Особливо тривожним є омолодження алкоголізму. За даними МОЗ України захворюваність на хронічний алкоголізм підлітків 15-17 років стрімко поширюється (0,4-0,5 на 100 тис. населення).
Зростає питома вага жінок у структурі смертності внаслідок алкогольних отруєнь, що співпадає з світовими тенденціями "фемінізації" алкоголізму.
На офіційному обліку в закладах охорони здоров’я України на початок 1998 року перебувало 715,8 тис. (14,13 на 100 тис. населення) хворих на алкоголізм. За останні п’ять років щорічно береться на облік 50-55 тис. нових хворих на хронічний алкоголізм. Особливо несприятлива ситуація серед жінок.
Найбільша кількість хворих на алкоголізм в Україні належить до вікової групи 40-49 років.
Поширеність алкоголізму має регіональні особливості, які зумовлені віково-статевою структурою населення та дією інших чинників.
Найбільші рівні захворюваності на алкогольні психози та хронічний алкоголізм реєстрували у великих промислових центрах.
Організація медичної допомоги хворим на алкоголізм у різних країнах світу має різні принципи - від анонімного добровільного до повністю примусового. Історичний розвиток показав, що примусовим шляхом повне виліковування майже неможливе. В США, Франції, Польщі, Чехословаччині, СРСР та інших країнах у різні історичні періоди застосувалось примусове лікування в стаціонарах, у спеціальних закладах (ЛТП) відкритого та закритого типу. Вартість сучасного лікування (медикаментозного, стаціонарного) невпинно зростає, становлячи десятки тисяч доларів, але ефективність його недостатня, бо при лікуванні від 6 місяців до 2 років рецидиви хвороби настають у переважної кількості пацієнтів протягом першого року.
В деяких країнах лікування є цілком приватним, хоча державна система більш ефективно впроваджує принцип наступництва: після стаціонарного лікування хворі одержують підтримуючу терапію в умовах наркологічних кабінетів.
Лікування хворих на алкоголізм в Україні може проводитися в усіх медичних закладах, а також у мережі наркологічних закладів:
• медичні витверезники - надають невідкладну допомогу сп’янілим;
• наркологічні кабінети психоневрологічних диспансерів, поліклінік надають амбулаторне лікування хворим на алкоголізм;
• спеціалізовані наркологічні лікарні та відділення психіатричних лікарень для стаціонарного лікування хворих - здійснюють висококваліфіковану стаціонарну допомогу.
Останнім часом значно розширюється мережа закладів, що проводять лікування хворих на алкоголізм: це і об’єднання "Соціотерапія" та кабінети анонімної допомоги на госпрозрахунковій основі, центри позбавлення алкогольної залежності, діяльність анонімних груп підтримки тощо.
Розглядаючи основні напрямки профілактики алкоголізму треба зазначити, що історичний досвід свідчить про недієвість заборонних заходів (США, СРСР, Фінляндія тощо). Сучасними напрямками профілактики алкоголізму ВООЗ вважає: зниження потреби у використанні алкогольних напоїв і зниження дози вживання. Шляхи досягнення цієї мети можуть бути різними, в залежності від особливостей менталітету в кожній країні, але тільки комплексний підхід до проблеми державних органів влади, закладів охорони здоров’я, виховання та освіти і та ін. є ефективним.
Особливо ефективним у світі визнано більш як 60-річну діяльність організації "анонімних алкоголіків" (АА), яка через програму "12-кроків" формує нове сприйняття світу та змінює особистість людини, що хворіє на алкоголізм. У 1995 році в Сан-Дієго (США) конгрес АА зібрав більше 100 тисяч делегатів із усіх країн світу, що колись були алкоголіками, а тепер вилікувались і готові допомагати лікуванню кожного алкоголіка, що приєднується до груп АА, які є і в Україні. Сьогодні в світі є близько 2 млн. хворих на алкоголізм, що об’єдналися в групи взаємодопомоги для лікування. Програма АА гарантує одужання всім, хто її виконує.
Найбільш ефективними в профілактиці алкоголізму визнані тривалі загальнодержавні та громадські заходи пропаганди здорового способу життя та сучасні психотерапевтичні методи впливу на особистість.
Сьогодні ці заходи повинні бути спрямовані в першу чергу на підлітків і сім’ю. Комплексні заходи по викоріненню пияцтва та алкоголізму повинні сформувати негативну установку до вживання алкогольних напоїв у підростаючого покоління, що є первинною профілактикою алкоголізму. Вторинна профілактика алкоголізму передбачає раннє виявлення пристрасті до алкоголю та застосування методів корекції поведінки осіб з "груп ризику". Третинна профілактика алкоголізму передбачає попередження переходу алкоголізму в більш тяжку стадію, попередження інвалідизації хворих і передчасної смерті.
Тільки за умов співпраці державних структур, закладів охорони здоров’я, впровадження програм формування здорового способу життя населення, підвищення духовності суспільства можливо ефективне зниження розповсюдження алкоголізму.