- •Міністерство освіти і науки України
- •Передмова
- •І. Вступ
- •Структура психологічної служби системи освіти України
- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
- •3. Вимоги щодо самостійної та індивідуальної роботи студентів.
- •6. Форма підсумкового контролю успішності навчання:
- •Як результат на кафедрі залишається загальногрупова папка індивідуальних завдань (представлених письмово),
- •Іспит (усний).
- •7. Засоби діагностики успішності навчання:
- •4. Форми і методи навчання
- •5. Методи контролю
- •План роботи
- •Етичний кодекс психолога
- •I. Відповідальність
- •II. Компетентність
- •III. Захист інтересів клієнта
- •IV. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •Преамбула.
- •Принцип 7
- •Принцип 9
- •Принцип 10
- •V. Фінансування діяльності психологічної служби
- •Нормативи чисельності практичних психологів
- •Нормативи чисельності практичних психологів
- •Нормативи чисельності соціальних педагогів
- •Про стан психологічної служби системи освіти України
- •Основні завдання психологічної служби системи освіти України на 2012/2013 навчальний рік
- •Управління психологічною службою системи освіти
- •Орієнтовні штати навчально-методичного кабінету (центру) психологічної служби системи освіти
- •Зміст діяльності працівників психологічної служби у початковій школі
- •Психологічне забезпечення і соціально-педагогічний супровід інклюзивної освіти
- •Профілактика насильства в освітньому середовищі
- •Результати психологічного дослідження Протокол № ______ від «___»___________ 20__ р.
- •Основні принципи психодіагностичної роботи з дітьми дошкільного віку.
- •____________9-3. Робота за типовими напрямами_____________________
- •Пояснення до адаптаційного листа
- •Адаптаційний лист (зразок)
- •Характеристика видів готовності до навчання у школі
- •2) Підраховуємо суму набраних балів „маскулінності” та суму набраних балів „фемінінності”
- •Твердження:
- •1. Дитина:
- •10. Невеличкий словник
- •10. Список запропонованої літератури
- •Список запропонованої літератури
- •1.Основний список літератури:
- •Одеса – 20__ рік
IV. Конфіденційність
4.1. Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.
Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.
4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовільняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюється тільки за згодою учасників.
4.3. Психолог зобов'язаний оберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності імені клієнта (наприклад, під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослухову-вання будь-яких матеріалів потрібен письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були написані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищуються.
4.4. Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних із конфіденційним змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сторонніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх із питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта і попередити про міру відповідальності за недодержання конфіденційності.
4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (також і інформацію, занесену до комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.
4.6. Психолог інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від потреби зберігати професійну таємницю.
4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).
V. Етичні правила психологічних досліджень
5.1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов:
• визначення об'єкта дослідження;
• чітке й однозначне формулювання його мети і завдань;
• встановлення контингенту обстежуваних;
• прогнозування можливостей використання одержаних результатів — наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості.
5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне і доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосованих психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний принципу презумпції невинності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинна бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.
5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл Комісії з етики на проведення роботи з ним. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників дослідження. Такі відомості можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми.
5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь в експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).
