2. Суб'єкти правовідносин

Юридичний зміст правовідносин утворюють зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників (сторін).

Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів і потреб і забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб. Юридичний обов'язок— це покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи.

Юридичний зміст правовідносин визначає, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує, як вони відбулися у реальній дійсності.

Суб'єкти правовідносин — це учасники правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Здатність суб'єкта бути учасником правовідносин називається правосуб'єктністю.

У правовідносинах повинно брати участь не менше двох сторін, хоча учасниками може бути необмежене коло осіб. Суб'єктами правовідносин можуть бути лише люди або об'єднання людей.

Правосуб'єктність юридичних осіб (державних і громадських організацій тощо) визначається змістом їх компетенції, тобто сукупністю закріплених у нормах права повноважень, що надаються їм для забезпечення виконання покладених на них функцій.

До правосуб'єктності фізичних осіб входять правоздатність і дієздатність.

Правоздатність— це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність — обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Рівень дієздатності залежить від певних факторів: 1) віку (з досягненням повноліття — 18 р.), до цього часу підлітки мають обмежену дієздатність; 2) від стану психічного та фізичного здоров'я; 3) від рівня освіти та ряду інших обставин.

Деліктоздатність— здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення, є однією з форм прояву дієздатності.

Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності. Загальна юридична відповідальність громадян настає з 16 років, а кримінальна відповідальність, за умови вчинення особливо тяжких злочинів,— з 14 років; деліктоздатність депутатів та дипломатичних осіб є обмеженою.

Суб'єкти правовідносин:

1. індивиди (фізичні особи): громадяни— особи, що мають громадянство даної держави; іноземці — особи, що мають громадянство іншої держави; біпатриди — особи, що мають громадянство двох чи більше держав; апатриди — не мають громадянства будь-якої держави.

2. організації та об'єднання: державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; недержавні організації, їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;

3. соціальні спільності: держава загалом; народ, нація; населення певних частин території держави; трудові колективи.

Серед суб'єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні особи, до яких належать державні та недержавні організації, що мають такі основні ознаки:

а)організаційна єдність, тобто чітка внутрішня структура (органи управління, підрозділи);

б)наявність відокремленого майна, здатність нести самостійну майнову відповідальність;

в)наявність круглої печатки і штампа з найменуванням організації;

г)право від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і обов'язків;

д)право від свого імені виступати позивачем і відповідачем у суді.

Юридичні особи можуть бути:

• некомерційними, діяльність яких спрямовується не на одержання прибутків, а для задоволення певних невиробничих потреб (парламент, органи виконавчої влади тощо);

• комерційними, які створюються для одержання прибутку (промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо).