- •Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів
- •1.2. Історичні аспекти розвитку інституту місцевого самоврядування
- •1.3. Основні принципи та функції місцевих фінансів
- •1.4. Склад та структура інститутів місцевих фінансів
- •1. Інститут громадських послуг
- •1.5. Нормативно-правове регулювання місцевих фінансів
- •2.1. Інститут місцевого самоврядування
- •Фінансова політика місцевих органів влади
- •2.1. Інститут місцевого самоврядування
- •2.2. Склад та структура фінансових ресурсів місцевого самоврядування
- •2.2. Склад та структура фінансових ресурсів місцевого самоврядування
- •Світовий досвіду організації місцевих фінансів
- •3.2. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування
- •3.3. Позабюджетні фонди у Європейських країнах
- •3.4. Міжбюджетні відносини та касове виконання бюджетів
- •Механізм управління фінансами на місцевому рівні
- •Календарний графік складання, розгляду, затвердження, виконання місцевих бюджетів України та складання звітності
- •4.2. Організація бюджетного процесу на місцевому рівні
- •4.3. Основні принципи планування та прогнозування доходів і видатків місцевих бюджетів
- •Органи управління та фінансовий контроль на місцевому рівні
- •5.2. Казначейське обслуговування місцевих органів влади
- •5.3. Фінансовий контроль на місцевому рівні
- •Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади
- •6.2. Місцевий бюджет: склад, структура та принципи побудови
- •6.3. Інвестиційна складова місцевих бюджетів
- •Планування та формування доходів бюджетів місцевого рівня
- •7.2. Доходи поточного (операційного) бюджету та бюджету розвитку
- •7.3. Місцеві податки та збори
- •Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
- •Єдиний податок
- •Збір за місця для паркування транспортних засобів
- •Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
- •7.4. Розрахунок доходної частини бюджету
- •Позабюджетні фонди та місцеве запозичення у системі місцевих фінансів
- •8.1. Історичні аспекти розвитку місцевого запозичення
- •8.2. Поняття та види місцевих позик
- •Порівняння характерних ознак місцевих запозичень
- •8.3. Порядок розрахунку та надання місцевих позик
- •8.4. Цільові фонди
- •Планування та фінансування видатків місцевих бюджетів
- •9.1. Теоретичні засади планування видатків бюджету
- •9.2. Поняття, функції та класифікація видатків місцевих бюджетів
- •9.3. Склад та структура видатків місцевих бюджетів
- •9.4. Поняття бюджетних програм та методологія щодо їх оцінювання
- •Міжбюджетні відносини місцевих органів влади
- •10.1. Поняття міжурядових фінансових відносин
- •10.2. Інструменти міжбюджетних відносин
- •10.3. Поняття та суть фінансового вирівнювання
- •10.1. Поняття міжурядових фінансових відносин
- •10.2. Інструменти міжбюджетних відносин
- •10.3. Поняття та суть фінансового вирівнювання
- •Організація фінансової діяльності підприємств місцевого господарства
- •11.1. Поняття місцевого господарства
- •11.2. Складові елементи місцевого господарства
- •11.3. Інфраструктура місцевого господарства
- •11.1. Поняття місцевого господарства
- •11.2. Складові елементи місцевого господарства
- •11.3. Інфраструктура місцевого госопдарства
- •Фінанси підприємств комунального господарства
- •12.2. Види комунальних підприємств
- •12.3. Фінансові ресурси підприємств комунальної власності
- •Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу
- •13.1. Суть, склад та структура жкг
- •13.2. Фінансові показники діяльності житлово-комунального господарства
- •13.3. Механізми формування тарифів на житлово-комунальні послуги
- •13.1. Суть, склад та структура жкг
- •13.2. Фінансові показники діяльності житлово-комунального господарства
- •13.3. Механізми формування тарифів на житлово-комунальні послуги
- •Формування одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення
- •Загальні підходи до формування тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води
- •Державно-приватного партнерства в оптимізації фінансування інфраструктури місцевого господарства
- •Глосарій
- •161 Конспект лекцій для студентів денної, заочної та скороченої форми навчання
3.3. Позабюджетні фонди у Європейських країнах
Органи місцевого самоврядування багатьох зарубіжних країн мають право утворювати позабюджетні фінансові фонди. Ці фонди мають цільовий характер і створюються з метою вирішення конкретних економічних та соціальних проблем.
Місцеві колективи можуть утворювати резервні, страхові, гарантійні та амортизаційні фонди. Так, комунам у Франції за рахунок їхніх субсидій дозволено брати участь у створенні гарантійних фондів при кредитних установах, котрі надають гарантії з кредитів заново створеним підприємствам. Комуна укладає з кредитною установою угоду, в якій визначаються, зокрема, мета, сума коштів та функціонування гарантійного фонду, а також умови повернення внесених субсидій у разі зміни чи припинення діяльності цього фонду.
У багатьох країнах органи місцевого самоврядування створюють страхові фонди для забезпечення гарантованих умов повернення коштів, залучених від муніципальних позик. Особливо це стосується муніципальних позик під так звані моральні зобов'язання, які не забезпечено повними юридичними гарантіями емітента. Така практика спостерігається, наприклад, у США.
Право на створення цільових позабюджетних фондів на умовах, визначених законодавством, мають представницькі органи місцевого самоврядування Російської Федерації.
Є ще один аспект створення спеціальних фондів, пов'язаний з проблемою конверсії та джерел фінансування господарства регіонів, які спеціалізувалися на видобутку сировини, після того, як її запаси вичерпуються. З цією метою створюються так звані регіональні цільові фонди.
Ряд зарубіжних країн запровадили механізм нагромадження фінансових ресурсів у цих регіонах для потреб перепрофілювання їхньої економіки, її розвитку після згортання виробництва в добувних галузях.
У країнах Близького Сходу в 70-х рр. було створено спеціальні нафтові фонди (у Саудівській Аравії − Фонд індустріального розвитку, в Кувейті − Фонд майбутніх поколінь). У провінції Альберта (Канада) − Фонд спадщини, на Алясці (США) − Фонд перспективного розвитку. Нафтовий фонд створено в Норвегії для фінансування заходів, пов'язаних із скороченням у майбутньому видобутку нафти. У Нідерландах створено фонди розвитку для структурної перебудови та розв'язання проблем зайнятості. Відповідні фонди є і в інших країнах.
Кошти регіональних цільових фондів формуються за рахунок частини доходу від реалізації не відтворюваних мінерально-сировинних ресурсів, від рентних доходів. Нагромаджені таким чином кошти дозволяють компенсувати втрати регіонів внаслідок вичерпання запасів їхньої ресурсної бази. Ці кошти є джерелом фінансових ресурсів для диверсифікації економіки добувних регіонів, для створення нових робочих місць, для соціальної адаптації вивільнених працівників із гірничодобувних та сировинних підприємств, для розвитку соціальної сфери. Кошти регіональних цільових фондів захищено від витрат виконавчої влади. В окремих країнах вони перебувають під контролем регіональних представницьких органів влади.
У Кувейті до Фонду майбутніх поколінь щорічно спрямовується 10% доходів від видобутку нафти. Прийнято рішення про те, що ці кошти не будуть використовуватися протягом 25 років від часу створення фонду в 1976 р. До створеного в 1976 р. Фонду перспективного розвитку штату Аляска (США) надходить 25% ренти від видобутку нафти. Статус фонду закріплено в конституції штату. У Норвегії до створеного у 1990 р. Нафтового фонду спрямовуються всі доходи від нафти і природного газу.
За своїм статусом регіональний фонд є, як правило, трастом, котрий, крім того, включає до свого складу інвестиційну корпорацію. Трастовий характер фондів дозволяє збільшувати сконцентрований у них капітал. Кошти фондів вкладаються в активи, облігації, в інші цінні папери, в нерухомість та в земельні ділянки. Інвестиційними компаніями трастовий капітал інвестується в економіку та в соціальну сферу.
В окремих країнах з метою фінансування інвестицій створюються муніципальні амортизаційні фонди. Такі фонди формуються за рахунок амортизаційних відрахувань муніципальних підприємств і є організаційною формою концентрації фінансових ресурсів для оновлення обладнання в муніципальному секторі економіки.
Роль позабюджетних фондів як фінансових інститутів значно менша від ролі місцевих бюджетів. Але ці інститути є інструментом, який робить місцеві фінансові системи більш гнучкими.
Створення Європейського соціального фонду було передбачено Римською угодою, яка була підписана 25 березня 1957 р. і вступила в дію 7 січня 1957 р. Формування цього фонду спеціально передбачено також і Договором про заснування Європейського Співтовариства, де в ст. 146-148 викладені механізми реалізації.
Європейський соціальний фонд утворюється для поліпшення можливостей у сфері зайнятості для робітників на внутрішньому ринку і, Тим самим, для підвищення рівня життя відповідно до нижчевикладених положень. Він матиме за мету полегшення працевлаштування робітників та підвищення їхнього географічної та професійної мобільності в межах Співтовариства, а також полегшення їхньої адаптації до змін у промисловості та системах виробництва, особливо шляхом професійної підготовки і перепідготовки.
Фонд управляється Комісією. Очолюваний членом Комісії Комітет, який складається з представників урядів, профспілок та організації працедавців, допомагає Комісії у цій справі. Рада, діючи відповідно до процедури, після консультацій з Економічним та соціальним комітетом і Комітетом Регіонів, приймає рішення про втілення завдань, пов’язаних з Європейським соціальним фондом.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Цей фонд має на меті допомогу в подоланні головних регіональних дисбалансів в межах Співтовариства шляхом участі в розвитку та структурному пристосуванні регіонів, які відстали у своєму розвитку та у переорієнтації занепадаючих промислових регіонів. Втілення рішень стосовно Європейського фонду регіонального розвитку здійснюється Радою, яка діє відповідно до встановленої процедури та після консультацій з Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів.
