23. Громадянські права та політичні свободи у дослідженні політичних режимів сучасності організації "FreedomHouse" (проект "Свобода у світі").

Одним із прикладів комплексних досліджень політичних режимів сучасності є проект "Свобода у світі", який здійснюється організацією "FreedomHouse" (укр. "Будинок свободи"). Ця неурядова та некомерційна організація стала наслідком об’єднання у 1941 р. низки структур, які виникли на початку Другої світової війни в США для боротьби із політикою ізоляціонізму.

"FreedomHouse" є ініціатором здійснення таких дослідницьких (та щорічних) проектів, як "Свобода у світі", "Свобода в мережі", "Свобода преси", "Нації в транзиті" і "Країни на роздоріжжі"

У зрізі порівняльного аналізу політичних режимів сучасності в цьому розділі звертаємось до найбільш відомого проекту організації – "Свобода у світі". У 1950–і рр. "FreedomHouse" приступила до реалізації розрахунків "Баланс свободи"

Для ранжування країн застосовано рейтинги політичних прав і громадянських свобод, унаслідок яких запропоновано розподіляти країни на "вільні", "частково вільні" та "невільні". Права оцінюють на основі трьох категорій – це електоральний процес, політичний плюралізм і участь, функціонування системи влади (чи моделі урядування). Свободи оцінюють на основі чотирьох категорій – свобода вираження та віросповідання; асоціативні й організаційні права; верховенство права; особиста (персональна) автономія та індивідуальні права.

Кожній країні вибірки присвоюється числовий рейтинг за шкалою від "1" до "7" балів по політичних прав та громадянських свободах. "1" бал вказує на найвищий ступінь оцінюваної категорії, а "7" балів – на найнижчий ступінь певної категорії.

Окреме місце в методиці займає категорія "електоральна демократія". Для того, щоб країну вважати електоральною демократією, мають виконуватись дві вимоги: 1) не менше "7" балів (з "12" можливих) щодо трьох запитань у категорії політичні права стосовно субкатегорії виборчий процес; 2) не менш "20" балів (з "40" можливих) стосовно всіх десяти запитань у категорії політичні права.

При цьому такий термін, як "електоральна демократія" відрізняється від такого терміну, як "ліберальна демократія": насамперед у тому, що в останньому до уваги береться ще й наявність значного масиву громадянських свобод.

24. Індекс демократії та класифікація політичних режимів сучасності у проекті організації "TheEconomistIntelligenceUnit".

Для виправлення деяких помилок "індексу свободи у світі" ("FreedomHouse") та конструювання більш верифікованих механізмів порівняльного вимірювання політичних режимів сучасності компанія "TheEconomistIntelligenceUnit" ініціювала розрахунок так званого "індексу демократії".

У 2006 р. компанія (попри цілу низку інших проектів, які проводяться під її егідою) розпочала аналіз у межах порівняльної методики "індекс демократії". Щодо уваги беруть 167 країн (навіть після оновлень індексу у 2008, 2010, 2011 і 2012 рр.) – точніше 165 країн і 2 території (держави-карлики із аналізу виключено). Цікавим є трактування демократії. Аналітики виходять з того моменту, що демократія не є прямим синонімом свободи. Вона може розглядатись як набір практик і принципів, які інституціоналізують і, в кінцевому результаті, захищають свободу (мова йде про своєрідну "превентивну властивість демократії").

Основна відмінність у розрізненні "вузького" чи мінімалістського і "широкого" чи максималістського трактування демократії (що відомо з досліджень М. Коппеджа і представлено у попередньому розділі) така: " вузьке" трактування демократії тісно пов'язане з її академічним трактуванням, зокрема з концепцією поліархії Р. Даля (на цій основі концепт "електоральної демократії" "вужчий" за визначення демократії на основі політичних прав і громадянських свобод); "широке" трактування демократії виходить з того, що потрібно оперувати як політичними правами і громадянськими свободами, так й іншими показниками демократичності. Саме тому в розрахунку демократії використано такі її виміри (індикатори): 1) виборчий процес та плюралізм; 2) громадянські свободи; 3) функціонування уряду (системи влади); 4) політична участь; 5) політична культура.

Індекс демократії з округленням до однієї десятої впливає на класифікацію країн, яка здійснена за такими групами: 1) повноцінна (повна) демократія (індекс демократії – 8–10 балів); 2) неповноцінна (неповна) демократія (індекс демократії – від 6 до 7,9 балів); 3) перехідний (або ж гібридний) режим (індекс демократії – від 4 до 5,9 балів); 4) авторитарний режим (індекс демократії – менше 4 балів). Таким чином індекс демократії розраховують за шкалою від "0" до "10" балів. Специфікою індексу вважають опору, переважно, на громадській думці. Разом із тим, помічено приділення незначної уваги економічним показникам демократії.