17. Політичні транзити. Теорії. Фактори.

18. Транзитологія як наука про політичні транзити та трансформації.

19.Максималістське та мінімалістське визначення демократії.

З огляду на теоретико-методологічні переваги та недоліки, в політології існує дві аргументовані традиції дефініювання демократії (автократії – або політичного режиму загалом): максималістська ("широка") і мінімалістська ("вузька"). Тенденція до уточнення змісту поняття через "включення" у нього багатьох атрибутів – тобто максималістське визначення – має два потенційні недоліки. По-перше, відбувається, з слів Г. Мунка і Дж. Веркуйлена, перевантаження самої концепції та/чи зниження її корисності, внаслідок чого будь-яке аналізоване поняття часто не має емпіричної референтності (прикладом у випадку оцінювання демократії може бути включення як атрибута демократії маркера соціальної справедливості). По-друге, навіть якщо референтні емпіричні дані наявні, максималістські визначення зазвичай настільки перевантажені, що вони мають мало аналітичних цілей (наприклад, якщо ринкова економіка розглядається як визначальний атрибут демократії, тоді зв'язок поміж ринком і демократією не стає питанням емпіричного дослідження).

Вирішення проблем максималістського підходу призводить щодо формування мінімалістського визначення, де взаємозв’язок поміж досліджуваними маркерами та емпіричними даними є більш простим й адекватним. Але й у зазначеному випадку помічаємо окремі теоретико-методологічні непорозуміння. Якщо концепт занадто мінімалістський, тоді дослідники повинні оперувати додатковими атрибутами для його оцінювання/операціоналізації. Це здійснюється для того, щоб аналізовані кейси і емпіричні випадки були більш диференційованими і теоретично консолідованими.

20.Матриця політичних режимів р. Даля. Поліархія як тип політичного режиму.

На цій основі побудовано першу (новітню) загальновідому методику оцінювання демократії Р. Даля (так звана "модель поліархії"), в якій до уваги взято два аналітичні індикатори – змагальність/конкуренцію і участь/включення. На основі цих вимірів та їхніх рівнів Р. Даль запропонував (мабуть) найпершу матрицю ідеальних типів політичних режимів сучасності, яка виглядає так:

Таблиця 2.1

Матриця політичних режимів сучасності р. Даля

Змагальність/Участь	Низька	Висока
Низька	Закрита гегемонія	Інклюзивна гегемонія
Висока	Змагальна олігархія	Поліархія

У мінімалістських концепціях використовуються різні методологічні атрибути й індикатори для визначення рівня демократії і демократизації

21. Концепт співвідношення демократичних і автократичних рис політичних режимів сучасності у проекті "Політія".

При цьому слід зважати на дві класифікаційні криві розуміння того, як проходять демократизаційні перетворення (в "позитивному" та "негативному" наповненні – а точніше, в напрямі "до" демократії або ж в напрямі "від" демократії): 1) лінійна (на основі оцінювання змінюваності атрибутів політичних режимів у тих чи інших країнах і вибірках країн із плином політичного часу); 2) нелінійна (через оцінювання рівня демократизації та, аналогічно, автократизації щодо конкретних країн або вибірок країн у чітко визначений момент часу).

Оскільки у посібнику відбувається зосередження уваги на операціоналізації політичних режимів у різних (в тому числі пострадянських перехідних) країнах, то доцільно наголосити, що уявлення про лінійний або векторний розвиток демократії виявляються передчасним. Поняття переходу чи транзиту піддається все більшому сумніву, оскільки деякі пострадянські країни зовсім нікуди не "переходять", а просто створюють нові зразки консолідованих/усталених, але одночасно недемократичних політичних режимів. З сумною іронією сприймаються сьогодні окремі визначення демократичного транзиту, які часто репрезентуються політичними елітами так званих перехідних країн, наприклад, у Східній Європі, як "широка сіра зона", "дефектна чи гібридна демократія" або "мутантна демократія

Для перевірки цих гіпотез Т. Гуром організовано науковий проект "Політія" (Polity), який спрямований на збір і аналіз даних про політичні інститути та режими держав сучасного світу. Сьогодні реалізується проект "Політія IV" під керівництвом М. Маршалла. Дослідження здійснюються організацією під назвою "Інтегрована мережа вивчення соціетальних конфліктів" на базі Університету Меріленда. Базова мета досліджень у рамках проектів "Політія" – виявлення тенденцій трансформації політичних режимів.

Центральною категорією аналізу виступає "політія", яку розуміють як певний стан політичного режиму, що характеризується співвідношенням автократичних і демократичних рис політичних режимів. Політія оцінюється за шкалою від "–10" (як "найвищий рівень автократії") до "+10" (як "найвищий рівень демократії") балів. Остаточний показник політії розраховується, виходячи зі значень двох змінних – демократії і автократії, – трактованих як загальний рівень відкритості або відповідно закритості політичних інститутів. Цікаво, що сьогодні у проекті вчені виокремлюють політичні режими сучасності у форматі спектру (вони намагаються подолати деякі критичні зауваження, про які вже побіжно зазначено вище, а також мова піде нижче). Спектральність політичних режимів полягає у тому, що відбувається відокремлення трьох політичних режимів (на основі дослідження двох режимів як таких – демократії і автократії – за різними інституційними мірами) – повністю інституціоналізований автократичний режим, змішаний непослідовний режим влади (анократія), повністю інституціоналізований демократичний режим.