Неакордові звуки

В музичному викладі звичайно розрізняють мелодію і її акордовий (гармонічний) супровід, акомпанемент. По відношенню до акорду кожний звук мелодії може бути акордовим або неакордовим.

Акордовий звук є основним, терцією, квінтою або септимою, або, нарешті, ноною того акорду, який звучить одночасно.

Неакордовим, навпаки, є будь-який інший звук, що не входить до складу акорду.

Для музики XVIII і початки XIX сторіч характерні мелодії, значні частини яких будуються на арпеджірованому викладі звуків акорду. Проте частіше всього мелодія складається в зв'язній послідовності звуків акордових і неакордових.

Різні види неакордових звуків: затримання, прохідний, допоміжний, предйом Окрім затримання, вся решта неакордових звуків з'являється на слабій долі.

Прохідний звук як би «проходить» поступово вгору або вниз між двома різними акордовими звуками. Прохідний звук з'єднує даний акорд з його переміщенням або іншим акордом.

Прохідні звуки можуть з'являтися не тільки по черзі в різних голосах, але й одночасно в двох, трьох або чотирьох. При цьому небажано, щоб рух здійснювався паралельними квінтами або тризвуками. Четверні прохідні звуки утворюються від паралельного руху трьох звуків в одному напрямку і баса в протилежному.

Паралельні прохідні звуки: 

  Прохідними звуками можуть бути не тільки аккорди терцевої будови, але й будь – якої іншої. Нетерцеві співзвуччя, що з'являються на сильній долі від затримання, створюють враження значної напруги, яка вимагає розрядки: вона наступає у момент розв’язання, тобто відновлення терцевої структури акорду.

Прохідні звуки нетерцевої будови: 

  Допоміжний звук з’єднує поступовим рухом - знизу або зверху - акордовий звук з його повторенням. Так само як і прохідні, допоміжні звуки можуть бути подвійними, потрійними і більше.

Допоміжні звуки:

 

Затримання

Затримання - неакордовий звук на сильній (або відносно сильній) долі; такий звук затримує появу суміжного з ним по висоті акордового звуку, який звичайно і з'являється слідом за ним. Найпростіше затримання утворюється від продовження або повторення попереднього акордового звуку в тому ж голосі.

Предйом з'являється (на слабій долі) як звук з наступного акорду. Поява неакордових звуків на сильних і слабих долях приводить до утворення нетерцевих співзвучь (відомих під назвою «випадкових поєднань»). На слабій долі співзвуччя ці є прохідними, допоміжними, а іноді і предйомними.

ТРИЗВУКИ. ЧОТИРИГОЛОСНИЙ СКЛАД.

Тризвуком називається акорд, який складається з трьох звуків; його сусідні по висоті звуки утворюють інтервали терції, а крайні - квінту. Тризвук, який складається з великої і малої терцій, або з великої терції і чистої квінти від нижнього (основного) звуку, називається великим або мажорним. Тризвук, що складається відповідно з малої і великої терції, або з малої терції і чистої квінти, називається малим або мінорним.

Збільшений тризвук складається з двох великих терцій і збільшеної квінти між крайніми звуками. Зменшений тризвук складається з двох малих терцій і зменшеної квінти між крайніми звуками. В музичних творах тризвук рідко застосовується в триголосному викладі, тобто у вигляді поєднань з трьох звуків; значно частіше виклад чотириголосний, як норма в художній, а тому і в учбовій практиці. Чoтирьохголосся природно пов'язане з поділом людських голосів на чотири види: сопрано, альт, тенор і бас.

Ці назви голосів, характерні для хору, умовно зберігаються і в інструментальній музиці, причому верхній голос прийнято також називати мелодією.

Чотириголосний виклад тризвуків утворюється від подвоєння одного із звуків тризвуку, як правило, - основного. Під подвоєнням прийнято розуміти як сам факт використання одного із звуків акорду в двох голосах, так і подвоєний звук. Подвоєний звук може знаходитися в будь-якому з трьох верхніх голосів.

Наявність у верхньому голосі - в мелодії - того або іншого звуку акорду визначає мелодичне положення цього акорду. Тризвуки можуть бути побудовані в трьох мелодичних положеннях: основного звуку, терції і квінти. Тризвук може бути розташований тісно або широко. При тісному розташуванні кожний з трьох верхніх голосів знаходиться від свого сусіднього (сопрано від альта, альт від тенора) на терцію або кварту. При широкому розташуванні ці голоси віддаляються один від одного на квінту, сексту або октаву. Проте як при тісному, так і при широкому розташуванні тризвуку бас може знаходитися від тенора на будь-якій відстані - від унісону до двох октав (в окремих випадках і більше). Для наочності розподілу звуків по голосах прийнято розташовувати на кожному рядку нотоносця по два голоси, причому верхній голос в кожному такті пишеться штилями (паличками) вгору, а нижній - вниз. В практичних роботах як при тісному, так і при широкому розташуванні тризвуків не допускається перехрещення голосів: так називаються випадки, коли тенор виявляється вище за альт, бас вище за тенор, сопрано - нижче альта.

Акорд, який складається з п'яти звуків, розташованих по терціях, називається нонаккорд.

  Крім перерахованих вище акордів, в музичній практиці застосовується і безліч інших. Наприклад, акорди, в яких замість терції застосована кварта (від основного тону). Такі акорди позначаються з додаванням SUS4: SUS4 (sus-акорд) або септакорд - C7SUS4.

Акорди з квінтою            Септакорди з квінтою

                       

Застосовуються також акорди з доданими ступенями (позначення add) і акорди з пропущенними ступенями (omni). Наприклад, Cadd9, C7omni5. Акорди з пропущеними ступенями: 

  Існують також альтеровані акорди, тобто акорди з хроматично зміненими ступенями. Це дуже просто: достатньо підвищити або понизити будь-який (крім прими і терції) ступінь акорду, і ви отримаєте новий, альтерований акорд. Підвищення акорду позначається знаком "+" або "#". пониження - знаком "-" або "b". Наприклад, C7-5 (С7b5) або С9 +5 (С9 # 5).

(Септакорди із пониженими ступенями або септакорди з підвищеними ступенями)                                                    

Септаккорди можуть ускладнюватись і далі, по терціях, до квінти через октаву: С11 С13.

Ускладнені акорди: 

  Всі ці акорди також можуть бути альтерованими, до них можуть додаватися або відніматися будь – які ступені за тим же принципом, що і з септакорд. Перелік застосовуваних акордів можна продовжувати до нескінченності. Акорди можуть бути побудовані не тільки по терціях, а й по квартах (квартакорди), квінтах та інших інтервалах. Наприклад, квартакорди.

Квартаккорди: 

  Існує група акордів, званих поліакордами. Поліакорд - це комбінація двох або більше акордів, частіше застосовується поєднання двох акордів, наприклад, поєднання С и А, С и Gm и т. д.

Поліакорди:    У музичній практиці часто застосовуються акорди, яківідносяться до "сонорного" ​​типу. Сонорний акорд - це акорд, побудований "без правил", інакше кажучи, випадковий; це поєднання будь-якої кількості звуків, які створюють певний звуковий ефект.

Акорди сонорного типу: 

 

ГАРМОНІЧНЕ І МЕЛОДИЧНЕ З`ЄДНАННЯ. СПІВВІДНОШЕННЯ АКОРДІВ З'єднання акордів здійснюється за певними принципами і правилами, виробленими художньою практикою. Основа з'єднання акорду - голосоведення; воно утворюється від різних видів сумісного руху голосів. Рух кожного окремого голосу може бути плавним і стрибкоподібним. Плавним називається рух голосу на інтервали - пріми, секунди (поступове) і терції. Воно є обов'язковим для початкових робіт по гармонії. Стрибкоподібним називається рух голосу на інтервали - кварти, квінти, сексти і більш. Виключення представить лише бас, якому дуже властиві скачки на кварти і квінти, витікаючі з відстані між основними звуками Т-D і Т-S.

Сумісний рух двох голосів буває трьох видів: прямий, протилежний і непрямий (частковий). Прямим називається рух голосів в одному напрямку: висхідному або низхідному: Важливий різновид прямого руху - рух паралельний, при якому інтервал між обома голосами залишається незмінним (інакше кажучи, з ходами голосів на однаковий інтервал, тобто рух паралельними терціями, паралельними секстами, децимами).

Протилежним називається рух двох голосів, що розходиться або сходиться: Непрямим (частковим) називається висхідний або низхідний рух тільки одного з двох голосів, при нерухомості іншого. В переважній більшості правильних з'єднань акордів утворюється взаємне урівноваження прямого, протилежного і непрямого рухів, виконуваних одночасно в окремих парах голосів.

Можливі різні комбінації руху:

а) пряме (паралельне) в поєднанні з непрямим

б) пряме (паралельне) - з протилежним

в) пряме - з протилежним і непрямим.

Співвідношенням акордів називається інтервальна відстань між їх основними звуками (а отже, між їх терціями і квінтами). Співвідношення акордів буває: кварто-квінтове, терцове і секундове.

При співвідношенні кварто-квінтового між тризвукими є один загальний звук. Зразок такого співвідношення - тризвуки Т-D і Т-S.

При терцовому співвідношенні між тризвукими є два загальні звуки.

При секундовому співвідношенні між тризвукими загальних звуків немає. Зразок такого співвідношення - тризвуки S і D.

Акорди, зокрема тризвуки, можуть бути сполучені гармонічно або мелодично. Гармонічним називається таке з'єднання акордів, при якому їх загальний звук залишається на місці в тому ж голосі. При терцовому співвідношенні тризвуків в гармонічному з'єднанні на місці залишаються звичайно обидва звуки.

Техніка гармонічного з'єднання тризвуків співвідношення кварто-квінтового зводиться до наступного: після побудови першого з акордів намічають бас другого акорду, загальний звук залишають на місці; решта двох голосів веде поступово в паралельному русі від тоніки до субдомінанти - вгору, від тоніки до домінанти - вниз. В результаті виходить правильно розташований акорд, з подвоєнням основного звуку. При цьому другий акорд розташовується так само, як і перший, тобто теж тісно або теж широко.

Мелодичним називається таке з'єднання акордів, при якому жоден з голосів не залишається на місці - навіть за наявності загального звуку.

Техніка мелодичного з'єднання тризвуків кварто-квінтового і секундового співвідношення зводиться до наступного: бас робить крок не ширше за кварту, тобто при з'єднанні Т-D, D-Т, Т-S, S-Т на кварту, а не на квінту; при з'єднанні S-D - на секунду, а не на септиму; три верхні голоси ведуться протилежно басу на найближчі звуки другого акорду, без стрибків. В результаті виходить правильно розташований акорд з подвоєнням основного звуку. Розташування, як і при гармонічному з'єднанні, не змінюється.

При мелодичному з'єднанні трзвуків співвідношення (Т-D, D-Т, Т-S, S-Т) кварто-квінтового зрідка зустрічається ведення баса на квінту, а не на кварту. Тоді решта голосів йде без стрибків в тому ж напрямі, тобто так, як вони йшли б і при квартовому кроці баса. Цей прийом є виключенням, і його можна застосовувати лише у випадках крайньої необхідності. Взагалі ж ведення всіх чотирьох голосів в одному напрямі (тобто загальний прямий рух) вважається небажаним.