Повна функціональна система мажору і гармонічного мінору

На терцію вище і на терцію нижче за кожен з головних тризвуків розташовані побічні тризвуки, що знаходяться в близькій функціональній спорідненості з головними. Ця спорідненість обумовлена наявністю у цих акордів двох загальних звуків.

Так утворюються три функціональні групи, з яких кожна має в центрі свій головний тризвук. За функцією головного тризвуку одержує назву і вся група. Як в субдомінантній, так і в домінантній групі є поодинокі тризвуки, які входять також і до групи тоніки, що створює зв'язок між всіма групами.

Позначення побічних тризвуків мажору складаються з великої букви (Т, S або D), що визначає функціональну приналежність акорду, і римської цифри, яка вказує ступінь гами, від якої даний акорд будується по терціях. Тризвуки, що входять до двох різних груп, позначаються подвійними і буквами (DTIII, TSVI).

У всіх акордах домінантової групи є ввідний звук (терція домінанти), що обумовлює природну напругу, і взагалі властиве цій функції. Акорди субдомінантової групи характеризуються наявністю в них VI ступеню гами (терція субдомінанти), яка не володіє таким яскраво вираженим тяжінням, як ввідний звук. Тому акордам субдомінантової функції властива менш гостра нестійкість, ніж акордам домінантової групи.

Особливості тонічної групи.

В межах функціональної системи тонічна група займає особливе місце. Тоніка, як центр ладу, єдина, а обидві медіанти - тризвуки VI і III ступеня - є у складі двох інших функціональних груп: тризвуки VI ступеня (субмедіант) входять до субдомінантової групи, а тризвуки III ступені (медіанта) - в домінантову. Але, як свідчить сама назва цих акордів (медіанта - середня), вони займають проміжне функціональне положення: функція їх може змінятись залежно від найближчого акордового оточення (так звана змінність функції).

Так, наприклад, характерною особливістю акордів домінантової функції є не тільки наявність ввідного звуку (VII ступінь гами), але і його перехід в основний звук Т, тобто розв’язання згідно природному тяжінню ладу. Тому, якщо після тризвуку III ступеня йде субдомінанта і ввідний звук йде вниз, в терцію S, то це звучить природно лише тому що в даному конкретному обороті тризвуки III ступеня виконують не домінантову функцію, а тонічну. Аналогічно і з субмедіантою; якщо після неї йдеК64, то вона отримує явну субдомінантову функцію; якщо ж тризвуки VI ступеня з'являються після домінанти, замінюючи собою тоніку, то воно є, природно, тонічною функцією в тому або іншому значенні. Більш повно виступає функціональна змінність обох медіант в тих випадках, коли застосовуються і інші побічні тризвуки, наприклад: Т-DTIII-SII6 (або TSVI)-S6-D; Т-TSVI-SII6-DTIII-D.

Гармонічний мінор.

Як відомо, введення в мінор мажорної D (характерного співзвуччя мажору) створює гармонічний мінор. Це призводить до певної схожості функціональних відносин акордів мінору і мажору: акорди груп мінорної тоніки і мінорної субдомінанти позначаються малими буквами (t і s). На відміну від мажору, тризвуки III ступеня гармонічного мінору не входять до тонічної групи; не дивлячись на наявність двох загальних звуків з тонікою, вони є різко нестійким акордом (збільшений тризвук) і являє собою домінантову функцію, хоча і своєрідно звучну.

В той же час тризвуки III ступеня натурального мінору явно тонічні за своєю функціональною належностю, а VI ступеня - більш субдомінантові, як та, щоспівпадає з S паралельного мажору.

Властивості побічних тризвуків.

Існування в мажорі мінорних побічних тризвуків і в мінорі - мажорні тризвуки VI (а також і III) ступеню створюють можливість використовувати контраст звучань між ними і головними тризвуками: різний ступінь нестійкості акордів в групах дозволяє більш різноманітними способами, а коли потрібно, і більш тривало уникати надмірно частої появи тоніки або відсовувати її на кінець.

Логіка послідовності акордів Основний напрям гармонічного руху, як відомо, виражається формулою: T-S-K-D-T. Вона може охопити найважливіші гармонічні поєднання, які містять в собі не тільки головні тризвуки, але і побічні. Так, будь-яка функція цієї формули може бути представлена одним з побічних акордів відповідної групи, який в цьому випадку як би замінює свій головний тризвук . Подібний тризвук може з'явитися не тільки замість свого головного тризвуку, але і після нього. Поява побічного тризвуку до свого головного зустрічається набагато рідше.

Головні септакорди

Будь-який з тризвуків функціональної системи може бути перетворений на септакорд шляхом додавання септими. Таке ускладнення звучання на функціональних співвідношеннях акордів загалом не відображається. Найяскравішими представниками групи D і S є акорди D7 і SII7, у складі яких є лише по одному звуку з тонічного тризвуку; при цьому в обох вказаних акордах відсутня терція тоніки, що характеризує лад (мажор, або мінор): Значною напругою володіє так званий ввідний септакорд (DVII7), як малий, так і зменшений, завдяки повній відсутності в ньому звуків тоніки. Ці три септакорди отримали в творчій практиці назву головних. В послідовностях акордів однієї функції септакорди частіше застосовуються після тризвуків, як акорди більш напружені. Можливі також послідовності з септакордів однієї і різних функцій.

Звороти повної функціональної системи

Застосування акордів повної функціональної системи вносять велику різноманітність до складу гармонічних оборотів і каденцій, оскільки кожна функція може бути представлена будь-яким акордом своєї групи. Наприклад, автентичний оборот може бути даний в наступних своїх різновидах: Т-D-Т, T-D7-T, Т-DVII7-T, Т-DTIII6-Т, Т-DVII7-D7-T, Т-D-DTIII-Т.

Аналогічним чином можна варіювати плагальні обороти:

Т-S-Т, Т-TSVI-Т, Т-TSVI-S-T, Т-TSVI-S-SII-Т.

Варіювання повного обороту може бути доведено до утворення дуже розширених гармонічних послідовностей, наприклад:

Т-TSVI-S-SII-DVII7-D7-DTIII6-T Подібна зміна акордів однієї функціональної групи можлива і за відсутності тоніки на початку даної побудови.

Діатонічна система

Сукупність головних і побічних акордів натурального мажору і натурального мінору утворює повну діатонічну функціональну систему (діатоніку). До діатоніки ж відносяться гармонічний і мелодичний мінор і мажор.