Переміщення акорду

Переміщенням акорду називається його повторення в зміненому вигляді; переміщення змінює мелодичне положення або розташування акорду, або і те і інше одночасно.

Зміна мелодичного положення акорду викликана тим, що мелодія переходить від одного акордового звуку до іншого. Зміна мелодичного положення має важливе значення для розвитку мелодії. Переміщення підтримує мелодичний і ритмічний рух без зміни акордів. Зміна розташування (з тісного на широке або з широкого на тісне) частіше за все супроводжує зміни мелодичного положення. Зміна розташування має часом технічне значення (зручність, правильність, плавність голосоведення).

Техніка переміщення

При русі в мелодії на терцію або кварту можливі два випадки: а) альт і тенор переміщуються в тому ж напрямку, на найближчі звуки акорду; розташування не міняється (пряме переміщення);

б) альт залишається на місці, а тенор переміщується в протилежному по відношенню до сопрано напрямку (протилежне переміщення).

Тобто, при висхідному русі у верхньому голосі розташування з тісного переходить в широке, а при низхідному, навпаки, широке змінюється тісним.

При русі мелодії на квінту або сексту альт йде в тому ж напрямку, а тенор залишається на місці; розташування міняється, як і в попередньому виді переміщення (непряме переміщення). У разі технічної необхідності застосовується взаємне переміщення альта з тенором при залишенні сопрано на місці, а також «подвійне переміщення» всіх трьох верхніх голосів в одному напрямі.

Стрибки терцій

Стрибки терцій в сопрано

При гармонічному з'єднанні тризвуків, які знаходяться в співвідношенні кварто-квінти (тобто Т-D, D-Т, Т-S, S-Т), в сопрано можна вести терцію одного з них в терцію іншого. Цей хід утворює стрибок на кварту або квінту вгору або вниз при з'єднанні двох різних акордів, і називається стрибком терцій. При такому стрибку розташування змінюється; акорд, який припадає на більш високий звук стрибка, розташовується широко, а який припадає на більш низький звук, - тісно.

Після стрибка мелодія майже завжди рухається в зворотньому до стрибка напрямку. Лише в окремих випадках (коли другий із звуків - терція S або D - вимагає свого природного розв’язання ладу) можливий рух мелодії після стрибка в тому ж напрямку. В мінорі стрибок від тонічної терції до домінантової може бути тільки низхідний, на зменшену кварту, бо висхідний на збільшену квінту (як і будь-які інші ходи і скачки на збільшені інтервали) вважається забороненим.

Стрибки терцій в тенорі

При гармонічному з'єднанні тих самих тризвуків (Т-D, D-Т, Т-S, S-Т) можливий стрибок терції і в тенорі. Він також супроводжується зміною розташування, але в зворотньому порядку при висхідному стрибку розташування міняється від широкого до тісного, а при низхідному - від тісного до широкого.

Стрибок терцій в альті не застосовується, оскільки приводить до невірного розташування акордів.

Каденціі. Період. Речення

Розчленовування музичного твору

Музичний твір розгортається в часі, і в цьому його специфічна особливість як мистецтва тимчасового. Будучи чимось єдиним за думкою і цілісним за формою, музичний твір разом з тим розчленовується на окремі складові, на розділи, звані побудовами. Побудови відмежовуються один від одного цезурою. Цезура є момент, який відділяє кінець однієї побудови від початку іншої, незалежно від їх масштабу. Найпростішим зразком закінченої музичної побудови, яка висловлює (експонує) лише одну тему, одну музичну думку, є період. Звичайно він складається з двох рівнозначних(чотиритактових) побудов, званих реченями. Ці речення відмежовуються цезурою і двома різними, функціонально зв'язаними, каденціями. Восьмитактовий період з рівними по довжині реченнями період, званий звичайно квадратним, отримав дуже велике розповсюдження в жанрі танцю, скерцо, маршу, пісні хороводу, для яких істотна велика опора на метрику.

До простих видів періоду можна віднести і період єдиної будови, тобто, побудований на реченні, яке не розчленовується, і період з рівними по довжині, але не квадратними реченями (дванадцяти- або шести- тактовий з двох речень періодів).

Каденціями або кадансами називаються гармонічні звороти, що укладають окрему музичну побудову і завершальні виклад музичної думки (або самостійної її частини).

За своїм розташуванням в періоді каденції поділяються на дві категорії: серединні (кінець першої пропозиції) і заключні (кінець другої пропозиції, загальний висновок періоду). Звичайно серединні і заключні каденції періоду розрізняються ще за функціональними властивостями останнього акорду; наприклад, перша каденція - на D або S (нестійка функція), а друга - на Т (стійка функція). Це створює тяжіння на відстані нестійкої D (S) до стійкої Т і, таким чином, пов'язує одну каденцію з іншою, підпорядковує їх, а тим самим сприяє об'єднанню обох речень в одне музичне ціле, не дивлячись на цезуру.

Зв'язок музичних побудов із загальним тематичним розвитком музичного твору і їх співвідношення усередині музичного цілого утворює смислову сторону музичної мови або її синтаксис (по аналогії із словесною мовою і її синтаксичними особливостями).

З гармонічної точки зору всі каденції поділяються на дві основні функціональні групи:

1) каденції, що закінчуються стійким акордом, - Т і

2) каденції, що закончуються нестійкою гармонією, - D або S.

Стійкі каденції у свою чергу мають три наступні різновиди:

1) автентичні,

2) плагальні і

3) повні (як різновид автентичних).

Автентичними каденціями називаються гармонічні обороти D-Т в кінці речення або періоду. Плагальними каденціями називаються гармонічні обороти S-Т в кінці речення або періоду. Повними каденціями називаються гармонічні обороти з акордами обох нестійких функцій в кінці речення або періоду, а саме S-D-Т.

Каденції, які закінчуються акордами нестійких функцій (D або S), називаються половинними і можуть бути розділений ще на наступні дві групи: 1) половинні автентичні, які закінчують перше речення домінанттовою гармонією; 2) половинні плагальні, які закінчують перше речення субдомінантовою гармонією. Автентичні каденції для висновку періоду є, безумовно, переважаючою нормою в музиці цілого ряду епох і стилів. Плагальні ж каденції в кінці періоду мають менше значення і місце. Вони спочатку з'явилися в практиці не як самостійні звороти, а як додаткові висновки, що вводяться після автентичного висновку періоду або для розширення його масштабу, або ж для більш повного закріплення тональності (тоніки).

Половинні автентичні каденції мають значні переваги над половинними плагальними, що природно пов'язується з роллю і особливостями домінанти.

Інші різновиди каденцій (досконалі і недосконалі)

За ступенем загальної закінченості автентичні і плагальні каденції у свою чергу поділяються на досконалі і недосконалі.

Досконалою називається каденція, в якій заключна тоніка дана на сильній долі такту, в мелодичному положенні основного звуку.

Недосконалою називається каденція, в якій заключна тоніка дана на слабій долі такту або в мелодичному положенні терції або квінти. Зрозуміло, що досконала каденція взагалі за інших рівних умов дає більшу ступінь закінченості, ніж недосконала. У зв'язку з цим перше речення періоду може іноді закінчуватися недосконалою каденцією, а друге – досконалою.