Загальна характеристика гармонії XX століття

В історії еволюції музичного мистецтва можна простежити такі основні стадії розвитку:

1. Фольклорна, коли ще немає професіоналізації мистецтва.

2 . Професійне мистецтво усних традицій ( античність, середньовіччя до 14 століття; в ряді країн Сходу збереглося до цих пір )

3 . Письмове мистецтво. Відокремлення музики в самостійний вид .

Починаючи з 14 століття по 16 почався перехідний період, а з 17 століття по 20 - тип музичної культури залишався більш-менш стабільним. Хоча еволюція тут значна ( Моцарт ), основні ознаки, що характеризують сам тип музичної культури, зберігалися. Період, пов'язаний з театром, концертним залом, домашнім музикуванням, з індивідуальним авторством і нотним записом. Встановилися певні жанри, форми, інструментальні склади. Музична мова пов'язана з ладової основою, з тактовою ритмікою , зі сформованою семантикою (смислова сторона мови, окремих слів і частин слова).

У XX столітті тип музичної культури, при всіх його спадкоємних зв'язках з традиціями, прийшов у рух, втратив колишню стабільність і відносну однорідність, яка була порушена в силу різних впливів:

1 ) диференціація серйозної і легкої музики, що сталася ще в 19 столітті, привела до колосального розриву між ними в 20 столітті. Оперета, побутовий романс - легка музика;

2 ) вплив на європейську музику професійних культур позаєвропейських грунту;

3 ) в Європі від тональної музики відбрунькувався музичний авангард, протиставши традиційному мистецтву .

Мистецтво XX століття складне і багатогранне. Воно характеризується бурхливим розвитком нових художніх ідей, становленням нового образного світу , новою системою мислення. У музиці XX століття, поряд з переосмисленням багатьох композиційних принципів, змінилася концепція творчості, стилю, форми, виникли нові поняття гармонії, тематизму, фактури. Сучасне мистецтво тісно пов'язане і з соціальними потрясіннями, і з кризовими явищами в економіці, культурі, з революцією в науці. Так, розвиток нових наукових уявлень, освоєння нових просторових змін, мікросвіту і космосу, торкнулися і музики, тобто породили новий підхід до музичної матерії, нові концепції музичного інтонування, музичного простору і часу, зумовили пошук нових структурних одиниць мікро-і макросвіту. Музичний матеріал на «молекулярному» рівні представлений світом обертонів і мікрохроматики. Смислову наповненість отримав і окремий звук, відкрита його естетична самоцінність, складність і неоднорідність.

Створюється і використовується синтетичний звук. Залучаються немузичні звуки, шуми, так звана конкретна музика. Винахідником її став французький інженер - акустик Шиффер. Він створював такі музичні композиції природних, штучних звуків, які записував на магнітофонну плівку. Потім шляхом монтажу виходили змішані композиції. Це було в 50-х роках у Франції. У галузі музичного макросвіту відбувається розширення звукового простору з природних кордонів до неприродних кордонів регістрів музичних інструментів, опробування нових способів гри на них, відкриття та поширення принципу сонорного поля, структурно незамкнутого, інтонаційно недиференційованого музичного акустичного простору (барвисте звучання).

Так формується система нових звукових уявлень. В якості провідної конструктивної закономірності на перший план висувається і широко приймається принцип симетрії, як спосіб об'єднання багатьох частин в одне ціле. У галузі музики він розуміється, як симетрія елементів і перетворень структури і системи в цілому. Зміна музичної свідомості в XX столітті пов'язано з відкриттям нових образних сфер нової стилістики. Кілька тенденцій:

1. Тяжіння до додання поглиблення і загострення тих аспектів виразності, які становлять суть художньої творчості колишніх епох, що призводить до нових рівнів змісту. На грунті пізньоромантичних тенденцій кінця XIX століття виникли французький імпресіонізм, австро-німецькій експресіонізм, російський символізм.

Експресіонізм - від лат. слова експресів - вираз, виявлення, був виразником найгострішої розладу між художньою та соціальною дійсністю. У ньому проявився суб'єктивний протест проти шовінізму, мілітаристської пропаганди, міщанського самовдоволення (Брехт, Бейкер).

Теоретиком естетики був Шопенгауер, психології - Зигмунд Фрейд, музики - Шенберг, Берг, Веберн, Ейслер - частково. Опорою для експресіонізму стала романтична чутливість. В результаті несамовитості вираження почуттів вона досягла критичної позначки, Шенберг прийшов до додекафонії.

Російський символізм пов'язаний з прометеївським періодом у творчості Скрябіна. Екстатична напруженість, пов'язана з ідеєю всемогутності людської волі, ідеєю осяяння, екстазу, містерії асоціювалася з романтичним пафосом революції.

2. Нові образні сфери пов'язані також з проникненням в галузь неможливого, невидимого, пов'язані з більш тонкою градацією відтінків, напруженим вслухуванням в тишу, сонорику.

3 . Характерні ретроспективні тенденції, прагнення знайти точки дотику з усіма смислами і цінностями людської культури. Воно зумовило активне включення елементів стилів минулого, з'єднання різнорідних стильових прийомів.