4.1.7.2. Лекція як форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі

Лекція - провідна форма навчання у вищій школі. її дидактична мета -ввести студентів у наукову проблему, повідомити і розкрити основні питання теми, зосередити увагу на найскладнішому матеріалі, готувати їх до подальшої самостійної роботи.

Відповідно до мети на лекції не вдаються лише до передачі готової інформа­ції (її студент може почерпнути самостійно з літератури), а зосереджують увагу на способах одержання наукового знання, еволюції науки, висвітленні різних точок зору на наукові проблеми, повідомленні нового, що ще не ввійшло до зміс­ту підручників, власній оцінці викладачем конкретних подій і фактів.

На лекції закладається орієнтовна основа дій студентів з подальшого фор­мування знань, і відбувається це при безпосередньому спілкуванні студентів з викладачем. Тому за силою впливу на особистість студента лекцію не може за­мінити жоден найновіший засіб навчання чи джерело інформації, з якими він має змогу працювати самостійно.

Лекція - це форма аудиторного навчання, в якій усний виклад наукової ін­формації викладачем супроводжується певними записами студентів.

У літературі наводяться характеристики різних лекцій, серед яких найпо­ширенішими є вступна, інформаційна, заключна, оглядова.

Вступна лекція знайомить студентів з метою і завданнями вивчення на­вчальної дисципліни, її значенням у професійній підготовці. Зміст такої лекції стосується короткого огляду змісту дисципліни, постановки наукових проблем, ознайомлення із внеском вчених, перспективами розвитку науки, практичним значенням її здобутків. На таких лекціях викладач повідомляє студентам голов­ні інформаційні джерела, вимоги до навчальних досягнень, їх контролю та оці­нювання. Ці лекції необхідні, хоча їх кількість обмежена.

Інформаційна лекція знайомить студентів з блоком логічно завершеної на­укової інформації, що розкриває основний зміст конкретної теми. Наприкінці

129

лекції викладач повідомляє, який матеріал, що стосується теми лекції, студенти мають опрацювати самостійно та в якій формі слід буде представити результати самостійної роботи. Це найбільш поширений вид лекції.

Заключна лекція є завершальною у циклі лекцій з конкретної теми чи розділу. В її завдання входить узагальнення значного за обсягом навчального матеріалу, розкриття перспектив використання набутих знань у майбутній професійній ді­яльності, формування інтересу студентів до проведення науково-дослідної ро­боти. Заключних лекцій, як і вступних, обмежена кількість.

Оглядова лекція стосується розкриття не нових знань, а систематизовану подачу раніше вивченого, своєрідне пригадування на підставі того, що збере­глося у довготривалій пам'яті студентів, значного обсягу наукової інформації. Проводяться такі лекції перед державною атестацією, модульною контрольною роботою, колоквіумом.

4.1.7.3. Підготовка викладача до проведення лекції

Лекція є чи не найскладнішою у плані підготовки та проведення формою організації навчання студентів. Складність зумовлена тим, що викладачеві необ­хідно досконало володіти знаннями науки, весь час стежити за її досягненнями, цікавитись новим у методиці викладання дисципліни, а не обмежуватися компі­ляцією змісту одного чи кількох підручників і передавати наукову інформацію без висловлювання власної оцінки і ставлення до того, про що розповідає студентам.

На етапі підготовки тексту лекції викладач:

1. Обмірковує перелік питань, які розкриє в лекції (власне складає план лекції), здійснює ретельний відбір наукового і фактичного матеріалу згідно програми.

2. Розробляє текст лекції, дотримуючись чіткої і логічної побудови матеріа­лу, виділяючи в ньому те, що на його думку студентам варто законспектувати.

3. Виокремлює об'єктивно складний теоретичний матеріал та приділяє йому у конспекті найбільше уваги.

4. Продумує приклади, додаткові аргументи, які роблять виклад яскравим і зрозумілим.

5. Добирає засоби наочності.

6. Передбачає можливі запитання студентів.

Основні завдання лекції у вищій школі - формування орієнтовної основи дій з подальшого засвоєння навчального матеріалу, надання студентам най­більш значущої інформації в плані її складності, неоднозначності тлумачення у різних джерелах, місця у професійній підготовці фахівців. Ретельно підготовле­на лекція є відображенням власних думок та поглядів викладача, свідчить про його ерудицію в обраній науковій галузі.

Лекція як форма організації навчання у вищій школі і публічна лекція сут­тєво відрізняються між собою за стилем викладу і змістом.

Оформлення лекції може бути різним - від повного розширеного конспек­ту до коротких стислих тез. Багато викладачів і щонайперше, недосвідчені, від­дають перевагу поширеному конспекту, який дозволяє нічого не пропустити, стежити за тим, щоб раціонально використовувався час, уникати непередбаче­них ситуацій, пов'язаних із забуванням частини тексту, пропусками матеріалу. Одну й ту саму лекцію у більшості випадків викладач читає один раз за весь на-

130

вчальний рік, тож і план, і конспект завжди потрібні. Наявність конспекту надає викладачеві впевненості в тому, що весь матеріал належним чином опрацьова­ний і сформульований. Тільки наявність повного конспекту дозволяє викладачу передбачити, скільки часу потрібно для роботи з аудиторією за цим конспектом. Тобто, завдяки конспекту викладач уникає негативів, що можуть з'явитися на лекції через брак часу чи навпаки, через брак наукової інформації.

Досвідчені лектори завжди опрацьовують додаткові літературні джерела, їм відомі останні новини науки.

Лекції у вищому навчальному закладі складаються з логічно узгоджених трьох частин: вступної (вступу), основної частини, підсумку.

У вступній частині викладач повідомляє тему, мотивує її значення для піз­нання науки та фахової підготовки студентів, знайомить студентів з планом лекції, який вони записують або відразу, або у процесі читання лекції, та спис­ком рекомендованих літературних джерел.

Основна частина лекції повністю відведена викладу нового матеріалу. Важливо, щоб він здійснювався доказово, переконливо, супроводжувався вда­лими прикладами, демонстрацією різних видів наочності (якщо це лекції з при­родничих дисциплін) чи інших засобів завчання.

У підсумку лекції формулюється загальний висновок, викладач висловлює поради студентам щодо подальшого самостійного опрацювання матеріалу лек­ції, відповідає на їхні запитання.

Щоб вдало провести лекцію, викладач має досконало володіти знаннями, вміти логічно й доказово вибудовувати пояснення, а до певної міри, вміти імп­ровізувати. Лише з досвідом приходить усвідомлення, наскільки поширеним має бути конспект лекції, чи взагалі варто обмежитися планом і тезами, аби лек­ція була прочитана на належному рівні.