- •За редакцією:
- •Рецензенти.
- •Авторський колектив:
- •2.1.2. Реалізація ідеї університетської освіти в середньовічних цивілізаціях та в епоху Відродження
- •2.1.3. Еволюція моделей університету
- •3.1. Склад і структура вищої освіти
- •3.1.1. Рівнева, галузева, типова структуризация вищої освіти
- •3.2.4. Кваліфікації вищої освіти. Документи про освіту
- •3.4.3. Академічна мобільність студентів, викладачів, науковців вищої школи
- •3.4.2. Роль вищої школи в реалізації Лісабонської стратегії
- •4.1.7.2. Лекція як форма організації навчального процесу у вищому навчальному закладі
- •4.1.7.3. Підготовка викладача до проведення лекції
- •4.1.7.4. Методика проведення лекції
- •4.1.7.5. Керівництво пізнавальною діяльністю студентів на лекції
- •4.1.7.6. Практичні заняття у вищій школі
- •4.1.7.7. Схема раціональної побудови практичних занять
- •4.1.7.8. Вимоги до практичних занять, критерії оцінювання практичних занять
- •4.1.11. Засоби навчання. Навчально-методичне забезпе чення діяльності вищого навчального закладу
- •4.1.11.1. Засоби навчання.
- •4.1.11.2. Навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу у вищих навчальних закладах
- •4.1.12.1. Якість освіти як основа ефективності навчального процесу
- •4.1.12.2. Оцінювання навчальних досягнень
- •4.1,12.3. Функції та принципи організації контролю та оцінювання навчальної діяльності
- •4.1.12.4. Зв'язок методів і функцій організації контролю успішності студентів
- •4.1.12.5. Види та рівні контролю. Цілі контролю якості навчання
- •4.1.12.6. Система виставлення оцінок успішності навчання
- •4.2.2. Особистісно орієнтовані виховні технології та принципи їх функціонування
- •Контрольні запитання і завдання:
- •5.2.3. Громадське самоврядування у вищій освіті
- •5.2.4. Рівні, типи, загальна статутна організація і діяльність вищих навчальних закладів
- •5.2.5. Управління на рівні вищого навчального закладу. Автономія, самоврядування і академічні свободи
- •Педагогіка вищої школи
- •03680, Київ, вул. Шугова, 136.
4.1.7.4. Методика проведення лекції
Чим більший досвід викладача у читанні лекцій з конкретної навчальної дисципліни, тим менше він вдається до повного читання тексту лекції в аудиторії, а веде вільну розповідь з поясненням. З роками йому можуть знадобитися лише план та список літератури. Та навіть у такому випадку напередодні лекції чи перед її початком більшість викладачів переглядають конспект лекції, пригадують її зміст, акцентують увагу на основних її моментах.
Щоб лекція не привчала студентів до пасивного сприйняття наукової інформації, слід застосовувати проблемний підхід. Пам'ятаючи, що лекція монологічна лише за формою, й аж ніяк не за змістом, слід обирати діалогову форму її проведення. Це дозволяє активізувати мислення студентів, залучає їх до формулювання висновків, пригадування попереднього матеріалу, наведення власних прикладів тощо.
У кожного викладача - свій неповторний стиль читання лекцій і кожний по-різному проводить лекційні заняття. Та за будь-яких обставин викладач має дотримуватися типових й обов'язкових правил читання лекції:
а) говорити чітко, виразно, достатньо голосно, щоб добре було чути всій аудиторії;
б) не перетворювати проведення лекції на дослівне читання тексту, а роби ти відступи, говорити по пам'яті;
131
в) тримати в полі зору всю аудиторію, а не подовгу зупиняти погляд на якійсь одній точці, чи взагалі дивитися у вікно;
г) говорити не кваплячись, змінювати інтонацію, темп, уникати монотонності;
д) по ходу лекції не відхилятися від основного її змісту;
ж) практикувати повтори основного найсуттєвішого матеріалу, щоб підтри мувати увагу студентів упродовж лекції, задавати запитання студентам;
з) бути тактовним, наполегливим і вимогливим, виявляти інтерес до всього, що діється на лекції.
Читання лекцій вимагає від викладача певних лекторських рис - емоційності, володіння дикцією, ораторськими прийомами, культурою мовлення, умінням контактувати, а не конфліктувати зі студентською аудиторією.
Для досягнення поставлених завдань лекції викладач може вдатися до спогадів, пов'язаних з власним навчанням чи роботою, розповісти пристойний жарт, використати технічні засоби навчання, вдатися до дослівного цитування літератури, але ні в якому разі не зловживати цим.
Загальна оцінка лекції під час відвідування та обговорення колегами викладачами відбувається за, такими основними параметрами: зміст, раціональність розподілу часу між окремими частинами лекції, методика проведення лекції, лекторські дані викладача, результативність лекції.
4.1.7.5. Керівництво пізнавальною діяльністю студентів на лекції
З метою активізації пізнавальної діяльності студентів на лекції викладач у вступній частині мотивує проведення лекції за конкретною темою, повідомляє її мету, завдання та план, який скеровує всю пізнавальну діяльність студента на лекції, осмислено нею керує.
Студенти дослівно занотовують на лекції закони, формулювання наукових понять, записи, зроблені викладачем на дошці. Решту матеріалу вони уважно слухають та обмірковують, вдаючись до конспектування зі змісту лекції лише головного. Його викладач виділяє інтонацією, проговорює повільніше, повторює формулювання. Якщо у студентів уміння виділяти головне добре сформоване, то після повідомлення певної логічної завершеної частини наукової інформації викладач може зробити паузу, запропонувавши студентам самостійно зробити у конспекті необхідні записи.
На першій же лекції доцільно розповісти першокурсникам про ведення конспекту, використання у процесі конспектування різних прийомів - виділення кольором, введення певних символічних позначень, візуалізації знань у вигляді схем, графіків, таблиць тощо.
На кожній лекції чи після неї можна практикувати вибірковий перегляд конспектів кількох студентів - так викладач дізнається, чи зрозумілим був для них зміст лекційного матеріалу та наскільки результативною була їхня пізнавальна діяльність на лекції, як студенти володіють умінням конспектувати.
Оскільки головною дидактичною метою та структурою лекції не передбачено проведення контролю й оцінювання знань студентів, не варто перетворювати початок лекції в опитування та оцінювання кількох студентів за матеріалом попередньої лекції, якщо тільки наступна не є логічним продовженням матеріалу, що розглядався на ній.
132
