Тема 8. Несвідоме в психіці людини

1. Хто і як вивчав несвідоме до початку ХІХ ст.?

2. Як називаються психологічні течії, основним предметом вивчення яких вважають несвідоме?

3. Побудуйте схеми співвідношення понять “психіка”, “свідомість”, “несвідоме”, “підсвідоме”.

4. Наведіть з власного досвіду приклади неусвідомлених автоматизмів, неусвідомленої установки та неусвідомлених супроводів свідомих дій.

5. Порівняйте надсвідомі та підсвідомі психічні процеси.

6. Дискусія: “Чи свідома форма відображення вища за несвідому?”

ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕРМІНИ

Несвідоме, підсвідоме, передсвідоме, надсвідоме, індивідуальне несвідоме, колективне несвідоме, архетип, неусвідомлені автоматизми, первинні автоматизми (автоматичні дії), вторинні автоматизми (автоматизовані дії), установка, моторна установка, перцептивна установка, розумова установка, неусвідомлені супроводи свідомих дій.

НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Велиев Г. Н. Проблема бессознательного в философии и психологии. Баку: Элм, 1984. С. 13 - 17, 31 - 33, 59 - 98.

2. Выготский Л. С. Психика, сознание, бессознательное // Собр. соч.: В 6 т. Т. 1. М.: Педагогика, 1982. С. 132 - 148.

3. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. М.: ЧеРо, 1996. С. 67 - 98.

4. Платонов К. К. Осознанное и неосознанное в свете теории отражения // Бессознательное. Природа, функции, методы исследования: В 4 т. Т. 3 / Под ред. А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия, Ф. В. Бассина. Тбилисси: Мецниереба, 1978. С. 126 - 128.

5. Шерозия А. Е. Психика. Сознание. Бессознательное. Тбилисси: Мецниереба, 1979. С. 17 - 104, 112 - 123, 146 - 154.

6. Симонов П. Сознание, подсознание, сверхсознание // Популярная психология. Хрестоматия / Сост. В. В. Мироненко. М.: Просвещение, 1990. С. 45 - 55.

7. Фрейд З. Психология бессознательного. М.: Просвещение, 1990.

8. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб: Питер Пресс, 1997. С. 111 - 116, 199 - 201.

9. Яценко Т. С. По той бік символіки психомалюнків // Практична психологія та соціальна робота. 1999. № 7. С. 25 – 26.

Додаткова

1. Бойко А. Н. Проблема бессознательного в философии и конкретных науках. К.: Вища школа, 1978.

2. Гундертайло Ю. Д. Особистісна міфологія // Практична психологія та соціальна робота. 1998. № 6 – 7. С. 11 - 14.

3. Ирина В. Г., Новиков А. А. В мире научной интуиции: интуиция и разум.  М.: Наука, 1978. – С. 15–67.

4. Теории личности в западно-европейской психологии. Хрестоматия по психологии личности / Ред.-сост. Д. Я. Райгородский. Самара: Издательский Дом “БАХРАХ”, 1996. С. 85 - 153.

5. Яценко Т. С. По той бік символіки психомалюнків // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 7. – С. 25–26.

6. Теми та зміст практичних занять

Тема 4. Методи психології

Друге заняття: Психологічне консультування в роботі психолога-практика

Порядок проведення практичної роботи № 1

1. Визначення мети практичної роботи (3 хв.).

2. Ознайомлення студентів з їх ролями (10 хв.).

3. Ознайомлення студентів з проблемою клієнта (5 хв.).

4. Проведення практичної роботи (15 – 20 хв.).

5. Відповіді психолога-консультанта та клієнта на запитання (15 хв.).

6. Обговорення практичної роботи (15 хв.).

7. Підсумки викладача (7 хв.).

Мета: формування в студентів навичок впливу на психіку іншої людини засобами психологічного консультування; тренування навичок розуміти клієнта.

Ролі учасників: психолог-консультант, клієнт, експерти.

Що повинен робити психолог-консультант?

1. Організувати простір для проведення консультації.

2. Заохотити клієнта до відвертої розмови.

3. Розібратись у проблемі клієнта.

4. З’ясувати умови, що призвели до виникнення конкретної проблеми.

5. Виявити найзначиміші об’єктивні та суб’єктивні фактори, які зумовили виникнення конкретної ситуації.

6. Разом із клієнтом проаналізувати ситуацію та запропонувати варіанти її розв’язання.

7. За зовнішніми реакціями клієнта зробити висновок про щирість його відповідей.

8. Переконати клієнта у можливості успішного подолання труднощів.

9. Заохотити клієнта до подальших консультацій у психолога.

Психологом-консультантом рекомендується вибрати студента, активного у спілкуванні, здатного до емпатії та охочого вислухати інших.

Як психологові-консультанту досягти своєї мети?

1. Увійти в емоційний контакт з клієнтом.

2. Змістом питань, тоном, інтонацією, мімікою та пантомімікою дати зрозуміти клієнтові, що йому співчувають.

3. Створити невимушену атмосферу бесіди.

4. Дати клієнтові можливість висловитись.

5. Не ставити прямих та некоректних запитань.

6. Стимулювати бесіду з клієнтом за допомогою:

• висловлення згоди;

• висловлення часткової незгоди;

• повторення основного питання;

• повторення останніх слів клієнта;

• неправильного повторення відповіді;

• знаходження суперечностей у відповідях;

• прохання пояснити та доповнити інформацію.

Що повинен робити клієнт?

Він повинен звернутися до психолога-консультанта за порадою у проблемній ситуації, яка склалась. Клієнт звертається до психолога вперше і тому ще не може повністю йому довіритись. Він ще не готовий розказати все, що відчуває. Однак, якщо поведінка та ставлення психолога до нього сприятиме тому, він зможе повністю розкритись і довірити свої проблеми психологові.

Проблему вибирає студент перед початком заняття за відсутності психолога-консультанта, і це має бути його невигадана проблема. У проблемі клієнта слід виділити зовнішній та внутрішній мотиви звернення. Зовнішній мотив – це те, що клієнт повідомить консультанту як причину свого звернення; внутрішній – це прихована причина, яку клієнт або не може, або не хоче повідомити консультантові, або до кінця її не усвідомлює.

Клієнтом рекомендується вибрати студента, який має артистичні здібності та психологічно готовий щиро й відверто у присутності однокурсників розказати про свою справжню проблему.

Що повинні робити експерти?

Експерти – решта студентів групи. Вони мають уважно слідкувати за ходом бесіди, дотримуючись тиші та нейтралітету. Їм також слід заповнити графу “Думка експерта” у поданій нижче таблиці. Експерти занотовують власні варіанти розв’язання проблеми клієнта. Під час відповідей психолога-консультанта та клієнта на запитання вони завершують заповнення таблиці.

Відповіді на запитання. Після завершення бесіди експерти по черзі ставлять консультантові та клієнтові наведені у таблиці запитання. Опісля вони можуть також з’ясувати будь-яке інше питання, яке їх цікавить. Відповіді слід записувати.

Обговорення практичної роботи. Під час обговорення надається слово для самоаналізу клієнтові та консультантові. Експерти можуть висловити свої думки з приводу почутого.

Підсумки викладача. Викладач висловлює свою думку про емоційний фон та зміст бесіди, про проблему клієнта та шляхи її розв’язання. Підсумки викладача повинні бути безоцінкового характеру.

Прізвище, ім’я___________________________________________ Група _____________

Питання	Думка експерта	Думка консультанта	Думка клієнта
Чи консультант давав клієнтові можливість висловитись?
Чи консультант ставив прямі питання? Які саме?
Чи консультант ставив некоректні питання? Які саме?
Як консультант стимулював бесіду з клієнтом?
Чи консультант виявляв клієнтові співчуття? Коли так, то яким чином?
Які труднощі мав консультант під час бесіди?
Як клієнт почував себе під час бесіди?
Чи клієнт відверто та щиро відповідав на запитання? Коли так, то що цьому сприяло; коли ні, то що заважало?
Чи відчував клієнт, що консультант його добре розуміє?
Чи атмосфера бесіди була невимушена?
У чому суть проблеми клієнта?
Чи консультант зрозумів проблему клієнта?
Чи консультант з’ясував усі умови та фактори, важливі для розуміння проблеми клієнта?
Чи консультант проаналізував проблемну ситуацію разом з клієнтом?
Чи консультант переконаний у дієвості наданих порад?
Чи переконаний клієнт у дієвості наданих рекомендацій?
Чи клієнт звернеться повторно до цього консультанта?

Домашнє завдання для експертів: Порівняйте думки свої, консультанта та клієнта; зробіть висновки про можливі причини розбіжностей. Арґументовано запишіть свій варіант розв’язання проблеми клієнта. Разом із заповненою таблицею здайте цей матеріал на перевірку викладачеві. (Від завдання звільняються психолог-консультант та клієнт).