3.2.2. Список джерел фактологічного матеріалу.Додатки

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи (Див. Дод.Є):

• додаткові (довідникові) ілюстрації або таблиці;

– матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включити до основної частини (результати практичного дослідження – переклад певних мовних одиниць, кількісно-якісний аналіз проведеного дослідження).

Зібрані фактичні та статистичні матеріали наводяться в однакових одиницях виміру: абсолютних (грн.., кг., м., шт.) або відносних (%).

Наприкінці курсової роботи розміщується список використаних джерел. Рекомендована кількість назв - до 40 (але не менш ніж 20).

При складанні списку використаних джерел необхідно дотримуватися Державного стандарту на бібліографічний опис творів друку (ГОСТ 7.1-84).

Основними елементами бібліографічного опису є інформація про: автора (-ів); назву твору; вид видання (за потреби - про перевидання чи переклад); місце видання, видавництво; рік видання та обсяг публікації.

Список розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів. Допустимо розміщувати джерела у списку за порядком посилань на них у тексті.

Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні та розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати лише прізвище та ініціали першого і додаючи слова У разі, якщо книга має понад три автори, записуються прізвища трьох перших та додаються слова “та ін.”.

Література, що видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: кирилицею, а потім - латинською.

Якщо у курсовій роботі використано праці, що розповсюджено на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, автореферати дисертацій), то при бібліографічному описі використовують інформацію, подану на титульному аркуші.

Журнальні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва журналу, рік видання, номер журналу, сторінки, на яких надрукована стаття.

Газетні статті описуються за схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, назва газети, рік видання, число і місяць, сторінки, на яких надрукована стаття.

Статті, опубліковані в наукових збірниках, описують за схемою: автор, назва, назва збірника, дані про наукового редактора, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки.

У списку можуть бути посилання на публікації у мережі Інтернет. Відповідно до стандарту ISO 690-2 бібліографічний опис таких джерел передбачає запис джерела (відповідно до вимог бібліографічного опису книги, статей періодичних видань), після якого у квадратних дужках зазначають слово Цит., дату відвідання сторінки в Інтернеті та вказують: Доступний з: і в <> URL, адресу сторінки.

Приклади бібліографічного опису використаних джерел наведено у додатку Д. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх за порядком - зазначення відповідних посилань у тексті. Кожний такий додаток необхідно починати з нової сторінки.

Додаток має містити заголовок, надрукований симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком Г, І, Й, О, Ь. Наприклад: додаток А, додаток Б тощо.

Текст кожного додатка, якщо необхідно, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад; А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А.