3. Сполучна тканина 3i спещальними властивостями

Сполучна тканина з! спец!альними властивостями под!ляеться на ретику- лярну, жирову, слизову та шгментну. Для тканин ц!е1 групи характерним е переважний розвиток певного р!зновиду кл!тин, а також певн! особливосп м!жкл!тинно1 речовини.

Ретнкулярна тканина утворюе систему орган!в кровотворення (к!стковий мозок, селезшка, л!мфатичн! вузли) ! складае мшрооточення для формених

37

елеменив. Вона побудована з ретикуляр- них кл!тин ! ретикулярних волокон, як! переплгтаються м!ж собою й утворюють сгтку (рис. 2.18).

Жирова тканина представлена кль тинами-адипоцитами (рис. 2.19). Ця тка- нина мае часточкову будову - адипоцити розташоваш групами, м!ж якими вона ви- конуе функц!ю накопичення та обм!ну лшь д!в. Розр!зняють б!лу та буру жирову тка- нину. Бша розташована п!д шк!рою, у саль- нику, а також в шших жирових депо. Значна частина жиру з бшо1 жирово1 тка- нини легко мобшзуеться при голодуванн!, використовуеться для покриття енергетич- них затрат оргашзму ! виконуе аморти- зац!йну функщю. Бура жирова тканина

зустр!чаеться у новонароджених. И функц!я - участь у терморегуляци. Б!ла жирова тканина побудована з адипоцит!в, як! мктять одну велику краплю жиру, що вщтиснула ядро на перифер!ю. Бура жирова тканина побудована з адипоцилв, що мктять у цитоплазм! велику кшьшсть др!бних жирових включень, ! розта- шована м!ж лопатками, на заднш поверхн! ши1, у пахвових ямках. Ядро в адипоцитах займае центральне положения.

Рис. 2.18. Ретикулярна тканина:

1 - ретикулярна кл!тина; 2 - вщростки рети­кулярних кл!тин; 3 - ретикулярш волокна.

б

Рис. 2.19. Будова адипоцит1в б1ло1 та буроi жирово1 тканин:

а - адипоцит бшоТ жировоТ тканини; б - адипоцит буро1 жировоТ тканини; 1 - ядро; 2 - цитоплазма; 3 - велика крапля жиру; 4 - жиров! включения; 5 - м^охондри.

а

38

Шгментна тканина складаеться з! скупчення шгментних клпгсн - мелано- цит!в. Вона представлена д!лянками шшри навколо соск!в, у судинн!й та райдужнш оболонках ока, родимих плямах. У зв’язку з високим вмютом мелан!ну, який може поглинати ультрафюлетов! промен!, п!гментн! кл!тини в!д!грають захисну роль щодо пошкоджувально1 ди сонячно1 рад!ацп.

Слизова тканина е видозмшеною пухкою волокнистою сполучною тканиною з р!зким к!льк!сним переважанням м!жкл!тинно1 речовини, у якш практично немае волокнистих структур. Слизова тканина мае драглисту консис- тенц!ю, не м!стить кровоносних ! л!мфатичних судин, нерв!в. Вона знаходиться

у плода в склад! пупкового канатика, де мае назву “вартонових драгл!в” ! завдяки високш пружност! запоб!гае перетисненню пупкових судин. У дорос- лих под!бну будову мае тканина, що утворюе склисте т!ло очного яблука.

Джерелом виникнення кл!тин ус!х сполучних тканин е ембр!ональна спо- лучна тканина - мезенх!ма (рис. 2.20).

Мезенх!мальн! клгтини мають непра- вильну (з!рчасту або веретенопод!бну) форму з розгалуженими в!дростками, що формують с!тку, драглистий поза- кл!тинний матер!ал складаеться майже виключно !з основно1 речовини ! мшь мально1 к!лькост! ретикул!нових воло- кон. Вона добре розвинута у плода.

КРОВ I Л1МФА

Кров ! л!мфа е тканинами, що формують внутршне середовище орган!зму. Вони мають р!дку консистенц!ю.

КРОВ складаеться з кштин (формен! елементи кров!) та м!жкл!тинно1 речовини (плазма).

Основними функц!ями кров! е транспортна, захисна та гомеостатична (див. розд!л VI).

Плазма кровi - це коло1дна система, яка мктить в!д 90 до 93 % води ! 7­10 % сухо1 речовини. 1з сухо1 речовини близько 6,6-8,5 % складають б!лков! речовини, а 1,5-3,5 % - шш! орган!чн! та мшеральш сполуки.

У плазм! м!стяться бшки, жири, вуглеводи та !нш! оргашчш сполуки, а також к!нцев! продукти обмшу - сечовина, сечова кислота, креатинш та !н., як! потрапляють у кров !з тканин ! з током кров! транспортуються до нирок !

Рис. 2.20. Мезенх1ма:

1 - меземмальш кл!тини; 2 - вщростки мезен- х!мальних кл!тин; 3 - м1жкл1тинна речовина.

3

2

39

частково - до шшри. До бшшв плазми належать: альбумши, глобул!ни ! ф!бри- ноген, склад ! кшьшсть яких у кров! е постшними. Б!льш!сть б!лк!в плазми виробляють клгтини печ!нки. Ф!бриноген займае особливе мкце серед б!лк!в кров!, оск!льки вш мае здатн!сть ставати нерозчинним у певних умовах ! набувати при цьому волокнисто1 структури, переходячи у ф!брин. Цей процес називаеться згортанням кров!. У плазм! м!стяться ! м!неральн! речовини - натр!й, калш, кальц!й, магн!й, хлор, фосфор, йод, цинк та ш., як! переважно е зв’язаними з б!лком або з шшими орган!чними сполуками.

Формеш елементи кровi (рис. 2.21 - див. додаток). До формених елеменлв кров! належать еритроцити, тромбоцити ! лейкоцити. З них лише лейкоцити е

справжшми юитинами. Еритроцити та тромбоцити - це некштинш структури живо1 матер!1.

Еритроцити (рис. 2.22) - червош кров’яш т!льця - найб!льш чисельш форме- н! елементи кров!. У людини вони являють собою посткётинш структури, що втратили в процес! розвитку ядро ! майже вс! орга- нели. Еритроцити утворюються у червоному к!стковому мозку, пер!од 1хнього життя становить 100-120 д!б. Вони утил!зуються макрофагами селез!нки ! (в менш!й м!р!) печ!нки та червоного шсткового мозку.

Функцп еритроцит!в зд!йснюються в судинному русл!. До них належать:

1. Дихальна функщя, яку забезпечуе гемоглоб!н.

2. Транспортна функц!я - еритроцити адсорбують на поверхн! плазмолеми ряд бюлопчно активних речовин (ам!нокислоти, !муноглобул!ни, !мунн! комп- лекси, деяк! л!ки).

У норм! бшьша частина (80 %) еритроцит!в мае форму двояковгнутого диска - дискоцити. Це визначае св!тл!ше забарвлення 1х центральной частини, пор!вняно з перифершною. П!д св!тловим м!кроскопом у мазках кров! еритроцити мають вигляд безструктурних округлих диск!в, як! забарвлюються оксифшьно. 1х цитоплама м!стить гемоглобш - складний б!лок, побудований з бшково1 частини - глоб!ну та небшково1 групи - гему, що мктить зал!зо. Гемоглоб!н е шгментом, який надае кров! червоного кольору.

Середн!й д!аметр еритроцита складае 7,1-7,9 мкм. У м!ру стар!ння ерит- роцит!в 1х розм!ри дещо зменшуються. Окрем! еритроцити можуть мати д!аметр 6 мкм ! менше (мжроцити) !, навпаки, коли д!аметр перевищуе 8 мкм, еритроцити називаються макроцитами. Якщо кшьшсть макро- ! мжроциив перевищуе 25 %, це явище мае назву ан!зоцитозу.

Зустр!чаються еритроцити нетипових форм (пойк!лоцити): сферично1 форми (сфероцити), з плоскою поверхнею (планоцити) та кл!тини з шипами (ехшоцити).

Рис. 2.22. Еритроцити (червош кров’яш тыьця).

40

Коли у периферичнш кров! зустр!чаеться до 20 % р!зномаштних форм еритроцит!в, говорять про ф!зюлопчний пойкшоцитоз. Коли 1х к!льк!сть перевищуе даний показник - про патолог!чний пойк!лоцитоз (рис. 2.23 - див. додаток).

Тромбоцити (кров’яш пластинки) - без’ядерш др!бш тшьця округло'].', оваль- но1, веретенопод!бно1 форми. Це посткл!тинн! структури, як! утворились внасл!док фрагментаци цитоплазми пгантських кл!тин к!сткового мозку - мегакарюциив. Це найменш! формен! елементи кров! (2-3 мкм), як! виконують функци як всере- дин! судинного русла, так ! поза ним. Тромбоцити беруть участь у згортанш кров! (1х фермент тромбопластин перетворюе ф!бриноген у ф!брин), утворюють тромб при пошкодженш судини (пластинки розпадаються, навколо них виникають нитки ф!брину). Тромбоцити зменшують проникн!сть ст!нки судин, мають речо­вини, як! звужують судини при 1х пошкодженш.

Перюд життя тромбоцит!в складае 5-8 дн!в. Завдяки властивост! склеюватися, в мазках кров! тромбоцити зустр!чаються групами.

Кожна пластинка (тромбоцит) оточена плазмолемою ! включае в себе пери- фер!йну зону - паломер та центральну зону - грануломер, який мае вигляд базофшьних зерняток у центр! пластинки. Паломер е основою пластинки ! забарвлюеться слабооксиф!льно. У ньому мктяться м!кротрубочки, як! допома- гають тромбоциту шдтримувати форму. Кров’ян! пластинки мають випинання плазмолеми (вусики), якими вони зчшлюються одна з одною. Цей процес вщбува- еться при згортанш кров!.

Лейкоцити (бш кров’ян! тшьця) складае група морфолопчно та функщо- нально р!зноман!тних формених елемент!в, що циркулюють у кров! й беруть участь у захисних реакц!ях оргашзму. Вс! лейкоцити е ядерними структурами сферичной форми. Ц! кл!тини мають здатшсть активно рухатись, що вщбуваеться за допомогою псевдопод!й (вирост!в цитоплазми), при цьому 1х форма може змшюватись. Лейкоцити в!д!грають важливу роль у захист! орган!зму в!д мшро- орган!зм!в ! чужор!дних т!л, що проникають у кров або тканини. Якщо чужорщне т!ло мае мал! розм!ри, то лейкоцити фагоцитують його ! перетравлюють, розщеп- люючи своими ферментами. Кр!м того, лейкоцити беруть участь в утворенш !мунних тш.

Класиф!кац!я лейкоцит!в базуеться на ряд! ознак, серед яких пров!дною е наявн!сть у 1х цитоплазм! специф!чно1 зернистост!. На основ! ц!е1 ознаки вс! лейкоцити под!ляють на гранулоцити та агранулоцити.

Гранулоцити (зернист! лейкоцити) характеризуються наявшстю в 1х цито­плазм! специф!чних гранул, що мають р!зне забарвлення (базоф!льне, оксиф!ль- не). Це, в свою чергу, дозволяе под!лити гранулоцити на базоф!льн!, оксифшьш (еозиноф!льн!) ! нейтроф!льн!. У гранулоцитах е й !нший тип гранул - не- специф!чн!, або азурофшьш (забарвлюються азуром ! е л!зосомами). Ядра грануло- цит!в звичайно сегментоваш, менш зр!л! 1х види, що циркулюють у кров!, мають паличкопод!бне або бобопод!бне ядро.

41

Нейтроф1ли (нейтрофшьш гранулоцити) - найбшьш поширений вид лейкоцит!в. Вони потрапляють у кров !з червоного к!сткового мозку, циркулюють у нш 6-10 год, пот!м м!грують у тканини, де функцюнують протягом 1-2 д!б.

Функцп нейтрофшв полягають у знищенн! м!крооргашзм!в ! др!бних час­тинок, 1х фагоцитоз! ! перетравленн!. Вони здатш активно рухатись ! м!грувати у вогнище запалення. Тому I.I. Мечшков назвав нейтроф!ли м!крофагами.

Цитоплазматичн! гранули нейтроф!л!в под!ляють на первинн! ! вторинн!. Первинн! (азуроф!льн!, або неспециф!чш) гранули не е специф!чними для нейтро­фшв, оскшьки зустр!чаються ! в лейкоцитах !нших тип!в. Ц! гранули б!льших розм!р!в, мають вигляд округлих або овальних мембранних структур. Вторинна (специф!чна) зернист!сть др!бна, при забарвленш за методом Романовського набувае рожево-ф!олетового кольору. К!льк!сть специф!чних гранул збшьшуеться в м!ру дозр!вання кштини.

Цитоплазма нейтроф!л!в слабооксиф!льна, в нш м!стяться слаборозвинеш органели. Характерна наявшсть включень - гл!когену, др!бних лшдних крапель. Ядро нейтроф!льних гранулоцит!в мае неоднакову будову в кл!тинах р!зного ступеня зр!лост!. Юн! нейтроф!ли мають бобопод!бне ядро. Ядра паличкоядерних нейтрофшв мають вигляд з!гнуто1 палички або букви S. Ядра зрших нейтрофшв складаються з 2-5 сегмент!в, що зв’язаш перетинкою (сегментоядерний нейтро- фш). Ядерн! сегменти м!стять компактний хроматин (гетерохроматин). В!д одного !з сегмент!в ядра нейтроф!ла може в!дходити невеликий виркт, що мае у жшок форму барабанно1 палички - це тшьце статевого хроматину (т!льце Барра).

Базоф1ли (базофшьш гранулоцити) - найменш чисельн! серед лейкоцит!в. Вони потрапляють у кров з червоного шсткового мозку, циркулюють у нш в!д 6 год до 1 доби, шсля чого мкрують у тканини. Базофши менш рухлив! пор!вняно з нейтрофшами, вони майже не здатш до фагоцитозу. Функщя базоф!льних гранулоципв полягае у синтез! та секрецп б!олог!чно активних речовин, таких як гепарин та пстамш, завдяки цьому вони беруть участь у регуляцп процесу згортання кров! та в алерпчних реакц!ях.

Цитоплазма базоф!льних гранулоципв забарвлюеться слабооксиф!льно. Специф!чн! (базоф!льн!) гранули - велик!, р!зномаштно1 (часто сферично'1) форми, забарвлюються метахроматично (фарбуються у кол!р, який не е харак- терним для даного барвника) - у темний червоно-ф!олетовий кол!р. Азурофшьш гранули пор!вняно малочисельн!, е л!зосомами. Ядра базоф!льних гранулоцит!в сегментован! або S-подiбнi, в!дносно щ!льн!, але свпшш!, н!ж у нейтроф!л!в та еозинофшв. 1х нер!дко важко розр!знити, оскшьки вони маскуються яскраво забарвленими цитоплазматичними гранулами.

Еозиноф1ли (еозиноф!льн! гранулоцити) мктяться в кров! у невелик!й кшь- кост!, утворюються у червоному шстковому мозку, зв!дки потрапляють у кров, циркулюють у нш 3-8 год. Пкля цього вони покидають кровоносне русло \ розм!щуються в тканинах (переважно в шк!р!, слизових оболонках дихального, травного ! статевого траклв), де функц!онують.

42

Форма еозинофшв округла, шод1 цитолема мае невелик! випинання. У харкотинш ! носовому слиз! зустр!чаються еозиноф!ли у вигляд! “клп'ин-медуз”. 1х цитоплазма забарвлюеться слабобазоф!льно, м!стить розвинен! органели, включения глшогену ! гранули двох вид!в. Специф!чн! (еозиноф!льн!) гранули забарвлюються у яскраво-рожевий кол!р, мають овальну форму, велик! розм!ри. На субм!кроскоп!чному р!вш зр!л! гранули м!стять щ!льн! кристалощш структури, що розташован! уздовж гранул ! занурен! у др!бнозернистий матрикс. Азурофшьш (неспециф!чн!, первинн!) гранули малочисельш, округлой форми, середн!х розмь р!в, е л!зосомами, що м!стять у соб! ферменти. Вм!ст цих гранул зменшуеться у м!ру дозр!вання кётини. Ядра еозиноф!льних гранулоцит!в част!ше сегментоваш.

Еозиноф!ли в!др!зняються в!д нейтроф!л!в дещо меншою рухлив!стю ! слаб- шою фагоцитарною активн!стю, разом з тим вони беруть участь у захисних реакщях орган!зму на сторонн!й бшок, алерг!чних реакц!ях, у знешкодженш паразит!в (гельм!нти ! найпрост!ш!).

Агранулоцити (незернисл лейкоцити) не м!стять у цитоплазм! гранул, лише окрем! кл!тини мають неспециф!чш (азуроф!льн!) гранули, а специф!чш гранули в!дсутн!. 1х ядро мае звичайно округлу або бобопод!бну форму. До агранулоципв належать моноцити ! л(мфоцити.

Моноцити - найбшьш! серед лейкоцит!в кл!тини, округлой форми. Вони утворюються у червоному шстковому мозку, зв!дки потрапляють у кров, де знаходяться в!д 36 год до 3-4 д!б ! е ще незр!лими кл!тинами. У тканинах шд впливом м!крооточення ! стимулюючих фактор!в моноцити перетворюються у р!зномаштш види макрофаг!в. Тому моноцити належать до макрофапчно1 системи орган!зму.

Функцп моноцит!в у значн!й м!р! пов’язаш з 1х перетворенням у макрофаги шсля мкрацп !з судин у тканини, хоча частково вони можуть реал!зуватися i самими моноцитами ще до цього перетворення. До них належать:

1. Захист ! внутр!шньокл!тинне перетравлення р!зних загиблих кл!тин, кётин, що стар!ють, посткл!тинних структур (в тому числ! формених елемент!в кров!), а також 1х фрагмент!в.

2. Забезпечення реакц!й неспециф!чного захисту оргашзму проти мжроб!в, пухлинних ! заражених в!русами кл!тин.

3. Участь у специф!чних (!мунних) захисних реакц!ях.

Цитоплазма моноцит!в займае велику частину клгтини, слабобазоф!льна i забарвлюеться в голубувато-арий кол!р. У цитоплазм! видно др!бш неспецифiчн1 азуроф!льн! гранули - л!зосоми. Ядро моноцит!в досить велике, розташоване ексцентрично, бобопод!бно1 або п!дковопод!бно1 форми, свпше, з одним або двома др!бними ядерцями. Моноцити рухлив!, але здатш до адгези.

Л1м,фоцити - один !з основних вид!в лейкоцит!в. Вони зустр!чаються не лише у кров!, 1х особливо багато в л!мфь Джерелом розвитку л!мфоцит!в е червоний к!стковий мозок i л!мфо1дш органи, !з яких вони потрапляють у кров

43

i л!мфу. Тривалкть життя р!зних субпопуляцш л!мфоцит!в суттево в!др!зняеться i може бути в!д дек!лькох годин до багатьох рошв.

Функцп л!мфоцит!в:

1. Забезпечення реакц!й !мун!тету - специф!чного захисту в1д чужор!дних

1. змшених власних антиген!в. Л!мфоцити е головними кл!тинами !мунно1 системи.

2. Регулящя д!яльност! кл1тин !нших тип!в в !мунних реакц!ях, процесах росту, регенерацп тканин.

Розм!ри л!мфоцит!в коливаються в широких межах. Видшяють три 1х групи, як! в!др!зняються за сво1ми морфолог!чними i функц!ональними особливостями: мал!, середш i велик! л!мфоцити.

Мал! л!мфоцити - найчисельн!ша група. 1х вважають зр!лими кл!тинами. Ядро малих л!мфоцит!в - кругле, овальне або бобопод!бне, займае до 90 % плошд кл!тини. Цитоплазма, що оточуе ядро у вигляд! вузького обводка, забарвлюеться базоф!льно. Вона м!стить пор!вняно слаборозвинен! органели - рибосоми, полкоми, гранулярну ендоплазматичну с!тку, центр!ол!, мнюхондри, азуроф!льн! гранули - л!зосоми, включения глшогену, окрем! вакуол!.

Середн! л!мфоцити в кров! людини складають близько 10 % ус!х л!мфоцит!в. Морфолопчно вони под16н1 до малих л!мфоцит!в, проте 1х ядро св!тл!ше (мктить менше гетерохроматину), цитоплазма займае вщносно б!льший об’ем у кл1тин1.

Велик! л!мфоцити у значн!й к!лькост! зустр!чаються лише у л!мфо1днш тканин! i в!дсутн! у кров!. Вони характеризуються в!дносно св!тлим (з перева- жанням еухроматину) ядром округло'1 або бобопод!бно1 форми з ч!ткими ядерцями, великою слабобазофшьною цитоплазмою з пор!вняно добре розвиненими орга- нелами.

Залежно в!д виду !мунних реакц!й розр!зняють Т-л!мфоцити та В-л!мфоцити. Т-л!мфоцити утворюються в тимус! i можуть у л!мфовузлах та селез!нц! дифе- ренц!юватися у Т-кшери (кл!тини-вбивц!), як! беруть участь в кётинному !мунь тет! - знищують генетично чужор!дн! кл!тини (трансплантоваш, пухлинн!); Т-хел- пери i Т-супресори, як! беруть участь у регуляцп гуморального !муштету; Т-л1м- фоцити - кштини пам’ят!, як! збер!гають шформащю про антиген.

В-л!мфоцити забезпечують гуморальний !мун!тет, здатн! перетворюватись в ефекторш кл!тини - плазмоцити. При потраплянш в орган!зм чужор!дних речовин, антигешв, плазмоцити виробляють специф!чн! б!лки - !муноглобулши (антит!ла), як! знешкоджують щ чужор!дн! агенти. В-л!мфоцити живуть недовго (тижн!, м1сяц1) i становлять близько 20 % ус!х л!мфоцит!в кров!.

Л1МФА являе собою злегка жовтувату родину, що прот!кае у л!мфатичних кап!лярах i судинах. Вона складаеться !з л!мфоплазми i формених елемент!в (рис. 2.24 - див. додаток). За х1м1чним складом л!мфоплазма близька до плазми кров!, але мктить менше б!лка. Серед фракц!й бшка альбумши переважають над глобул!нами. Л!мфоплазма м!стить також нейтральн! жири, прост! цукри i

44

розчини мшеральних солей NaCl, Na₂CO₃, а також р!зн! сполуки, до складу яких входить кальцш, магн!й, зал!зо.

До формених елемент!в л!мфи належать л!мфоцити (98 %), моноцити та незначна к!льк!сть !нших вид!в лейкоцит!в. Еритроцити зустр!чаються р!дко.

Л!мфа утворюеться в л!мфатичних кап!лярах тканин i орган!в шляхом всмоктування тканинно1 рщини. 1з кап!ляр!в л!мфа тече у перифершш лiмфатичн1 судини, дал1 - у л1мфатичш вузли, пот1м у велик! л1мфатичш судини i вливаеться у кров. У зв’язку з цим склад л1мфи змшюеться. Так, л1мфа, що в1дтшае в1д шлунково-кишкового тракту, багата на жири, бшки i цукри. Л1мфа, що проходить через л1мфатичш вузли, збагачуеться агранулоцитами тощо. Тому розр1зняють периферичну л1мфу (до л1мфатичних вузл1в), пром1жну (шсля проходження через л1мфатичш вузли) i центральну (л1мфу грудно1 та право1 л1мфатично1 проток).

Процес л1мфоутворення ткно пов’язаний !з надходженням води з кров1 у м!жкл1тинний проспр i утворенням тканинно1 р1дини. За добу у людини виробляеться близько 1,5 л л1мфи.

КРОВОТВОРЕННЯ (ГЕМОПОЕЗ)

Гемопоезом називають розвиток кровь Розр1зняють ембрюнальний гемо- поез, який призводить до розвитку кров1 як тканини, i постембрюнальний гемо- поез, який представляе собою процес ф!зюлопчно1 регенерацп кров1 (рис. 25 - див. додаток). Органи, в яких вГдбуваеться кровотворення, мають назву кровотворних. До них належать: червоний шстковий мозок плоских та ешф!з1в довгих трубчастих исток, селезшка, л1мфатичш вузли, тимус (загруднинна залоза).

Гемопоетичну тканину червоного шсткового мозку називають м1ело1дною, а процес утворення еритроцит1в, гранулоцит1в, моноцит1в i тромбоцит1в позна- чають термшом м1елопоез. Кровотворну тканину, яка розташована в селезшщ, л1мфатичних вузлах i тимус (а також систему цих оргашв) називають л1мфо1д- ною, а процес утворення у них л1мфоцит1в та плазмоцит1в - л1мфопоезом.

Ус1 зр!л1 елементи кров1 походять з едино1 вих1дно1 кл1тини, яку називають стовбуровою кровотворною клтиною. Стовбурова кровотворна кл1тина е поль потентним попередником ус1х клгтин кров1 i вщноситься до самошдтримуючо! популяци кл1тин. У дорослих ссавщв стовбуров! кровотворш кл1тини скупчен! головним чином у червоному шстковому мозку. Загальна 1х кшьшсть у людини становить приблизно 5х10¹⁰. Виникають стовбуров! кштини кров1 в ембрюнальному перюд1 у жовтковому мшку i пот1м розселяються по всш кровотворнш систем!.

1снують так види гемопоезу:

• еритропоез - розвиток еритроцит1в;

• гранулоцитопоез - розвиток гранулоцит1в (нейтрофшв, еозинофшв, базофшв);

45