- •1. Основні поняття про технічну термодинаміку,
- •Основні поняття про технічну термодинаміку, термодинамічну систему
- •. Види та параметри стану термодинамічних систем
- •1.2. Контрольні питання та задачі до підрозділу “Основні поняття про технічну термодинаміку, термодинамічну систему”
- •1.3. Теплоємкість газів
- •1.4. Контрольні питання та задачі до підрозділу “Теплоємкість газів”
- •2. Розрахунок горіння палива
- •2.1. Види та склад палива
- •2.2. Теплотворна здатність (теплота горіння) палива
- •2.3. Розрахунок витрат повітря
- •Склад і властивості деяких природних газів приведені у додатку в.
- •2.4. Розрахунок об’єму та складу продуктів горіння
- •2.5. Матеріальний баланс процесу горіння
- •2.6. Температура горіння палива
- •2.7. Коефіцієнт використання палива
- •2.8. Контрольні питання та задачі до розділу “Розрахунок горіння палива”
- •3. Рух газів у теплових агрегатах
- •3.1. Загальні відомості про рух газів та їх властивості
- •3.2. Рівняння нерозривності струменя
- •3.3. Режими руху газів
- •3.4. Види напорів
- •3.5. Втрати напору при рухові
- •3.6. Рівняння руху газів
- •3.7. Вибір та розрахунок тягово-дуттьового обладнання
- •3.7.1. Розрахунок димових труб
- •3.7.2. Вибір димососів (вентиляторів)
- •Більш докладні відомості про рух газів у печах та сушарках викладені у [3-5, 8-10].
- •3.8. Контрольні питання та задачі до розділу “Рух газів у теплових агрегатах”
- •4. Теплообмін у печах та сушарках
- •4.1. Загальні відомості про теплообмін, рівняння теплопередачі
- •4.2. Теплообмін випромінюванням
- •4.2.1. Випромінювання крізь отвір
- •4.2.2. Теплообмін випромінюванням між двома поверхнями
- •4.2.3. Теплообмін випромінюванням між газами та твердими тілами
- •4.3. Теплообмін конвекцією
- •4.4. Передача теплоти теплопровідністю
- •4.5. Контрольні питання та задачі до розділу “Теплообмін у печах та сушарках”
- •5. Сушіння силікатних матеріалів
- •5.1. Загальні відомості про сушіння
- •5.2. Побудова процесу сушіння на I – d -діаграмі
- •5.2.1. Побудова на I – d -діаграмі процесу сушіння повітрям
- •5.2.2. Побудова на I – d -діаграмі процесу сушіння димовими газами
- •5.3. Контрольні питання та задачі до розділу “Сушіння силікатних матеріалів”
- •Література
- •Додаток а
- •Додаток б Густина і теплота згоряння окремих газів [3]
- •Додаток в Склад і властивості деяких природних газів [3]
- •Додаток г
- •Додаток д Коефіцієнти кінематичної в’язкості газів ν·105, м2/с [3]
- •Додаток е Коефіцієнти динамічної в’язкості газів μ·106, Па.С [3]
- •Додаток ж Коефіцієнти теплопровідності вогнетривких і теплоізоляційних матеріалів [3]
- •Додаток з Теплоємкість вогнетривких і теплоізоляційних футеровочних матеріалів [3]
3.3. Режими руху газів
Теоретично існують режими руху: ламінарний, турбулентний та перехідний. При відсутності перешкод ламінарний режим при досягненні швидкості, яка відповідає критерію Рейнольдса, що дорівнює 2320 (критичне число), переходить в перехідний (Rе=2320-10000), а потім у турбулентний (Rе>10000). В той же час, якщо на шляху руху газів є перешкоди, наприклад, рух в шарі кускових матеріалів, то турбулентний режим виникає навіть при критерії Рейнольдса , який дорівнює 10-20.
Згадаємо, що критерій Рейнольдса характеризує відношення сил інерції до сил в’язкості:
Re=
=
=
=
, (3.6)
де
dпр
– приведений (еквивалентний, гідравлічний)
діаметр газоходу, що розраховується за
загальною формулою: dпр=
(тут F – площа перетину, П – периметр
газоходу), м;
μ – коефіцієнт динамічної в’язкості, який характеризує силу тертя часток газу в результаті їх вільного переміщення із одного шару в інший (силу гальмування газів при рухові потоку), Н·с/м2=Па·с(μ=ν·ρ);
γ – питома вага газу, Н/м2 (γ =g·ρ);
ρ – густина газу, кг/м3;
ν – коефіцієнт кінематичної в’язкості газів (характеризує зміну швидкості по довжині потоку за рахунок в’язкості), м2/с.
Ламінарний режим характеризується спокійним рухом паралельними струмочками. Швидкість руху газів змінюється по параболі – максимальна по вісі потоку та зменшується до 0 біля стін. На поверхні стінок утворюється нерухомий тонкий шар газів. Ламінарний режим на практиці в печах майже не зустрічається, тому що на шляху газу завжди існують перешкоди – вироби, матеріал, теплообмінні пристрої, шорсткість стін, за рахунок чого має місце завихрення (турбулізація) газового потоку. Це створює більш слушні умови для передачі теплоти.
3.4. Види напорів
В механиці газів енергію відносять до одиниці маси (1 кг) або до одиниці об’єму (1 м3). Тому напори вимірюють висотою стовпа газу у метрах: кг·м/кг=м, а також тиском стовпа газу в кг/м2:кг·м/м3=кг/м2=1мм вод. ст.=9,8 Па (Н/м2).
Розрізняють напори (тиски): статичний (манометричний), геометричний, динамічний (швидкісний) та втрати напору при рухові.
Статичний напір – різниця тиску газів, що знаходяться в судині (газоході, печі) та зовнішньої атмосфери: Рст=Рабс–Р бар.
Якщо Рст має знак “+” – це свідчить про те, що газ знаходиться під тиском;
Якщо Рст має знак “-” – це говорить про те, що в системі має місце розрідження.
Статичний тиск характеризує потенційну енергію газу (це запас енергії, яка витрачається при рухові газу). Його не розраховують, а виміряють в мм вод. ст. (1 мм вод.ст. = 9,8 Па) за допомогою манометру, трубка якого встановлена перпендикулярно до напрямку руху газів (рис. 3.1, а).
Рисунок 3.1. – Вимір тисків: а – статичного, б – динамічного, в – статичного і динамічного разом
Вимір
у метрах стовпа газу: Нст=
=
,
м
Геометричний напір – напір положення газу відносно заданого рівня. Для існування цього напору газ повинен відрізнятись по густині від атмосферного повітря та мати різницю рівней. Цей напір спостерігається у вертикальних газоходах. Якщо газ легший за повітря, то він прагне піднятись уверх, якщо важчий, то униз.
Геометричний напір не вимірюють, а розраховують за формулами:
Рг=Н·g.(ρtпов-ρtг), Н/м2 (3.7)
Нг=
=
,
м (3.8)
За рахунок геометричного напору гази у верхній частині печі вибиваються, а в нижній частині підсмоктується повітря. Геометричний напір сприяє рухові газу (+), коли його напрямок співпадає з напрямком руху і, навпаки, протидіє йому (-), коли направлений проти руху.
Динамічний напір – напір який виражає кінетичну енергію газу, що рухається (або силу інерції):
Рдин=
·ρt
=
·ρ0·
,
Н/м2
(3.9)
Ндин=
=
=
=
·(
)2,
м (3.10)
Динамічний напір діє лише в одному напрямку – у напрямку руху і вимірюється диференційним манометром, один кінець трубки якого розташований назустріч потоку у центрі перерізу, а другий – перпендикулярно (рис. 3.1, б).
За допомогою манометру також можна вимірювати і суму геометричного та статичного напорів (рис. 3.1, в).
