Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка з теплових процесів (2008) - 1.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

4.4. Передача теплоти теплопровідністю

Теплопровідність має велике значення при прогріванні матеріалу, а особливо при розрахунках втрат теплоти крізь футерівку теплових агрегатів. Для зменшення втрат теплоти футерівку виконують багатошаровою (наприклад, внутрішній робочий шар – із вогнестійкого матеріалу, проміжний теплоізоляційний – із легковагового, зовнішній захисний – із керамічної цегли). Бажано, щоб матеріали, які застосовуються для футерування, поєднували в собі властивості вогнетривкості, теплоізоляційності та витримували механічні навантаження. В цьому випадку можна зменшити товщину стін та витрати на будівельно – монтажні і ремонтні роботи.

Кількість теплоти, що проходить крізь багатошарову стінку від внутрішньої до зовнішньої поверхні розраховують за формулою:

Q= = , Вт/м2 (4.25)

де (tвн – tзовн) – різниця температур між внутрішньою та зовнішньою поверхнями стіни, оС;

S – товщина окремого шару футерівки, м;

λ – коефіцієнт теплопровідності – кількість теплоти, що проходить за одиницю часу крізь одиницю поверхні стіни товщиною 1 м при різниці температур поверхонь в 1 градус, Вт/м·град.

Коефіцієнт теплопровідності залежить від ряду факторів: природи тіла (метали за рахунок наявності в них великої кількості вільних електронів дуже добре проводять тепло, значно меншу теплопровідність мають аморфні тіла і найменшу – кристалічні з добре впорядкованою міцною структурою та великою силою зв’язків структурних елементів, яку дуже важко розколивати), пористості (чим більш велика пористість матеріалу, тим менша його теплопровідність тому, що повітря – поганий провідник теплоти), вологості (чим більша вологість, тим краще проходить тепло) та температури.

Найбільш важливою та складною є залежність коефіцієнта теплопровідності від температури:

λt=λ0±b·tсер, Вт/м ·град (4.26)

де λ0 – коефіцієнт теплопровідності при нормальних умовах;

b – коефіцієнт залежності від температури;

tсер – середня температура шару матеріалу, 0С

Значення λt різних матеріалів наведені в додатку Ж.

Розрахунки втрат теплоти крізь багатошарову футерівку теплопровідністю ускладнюються тим, що λ залежить від температури і треба знати середню температуру кожного шару, для чого спочатку необхідно визначити температуру на межі шарів різних матеріалів.

Ці температури для стаціонарного теплового потоку визначають аналітичним та графічним методами.

Аналітичний метод. В разі застосування аналітичного метода спочатку, знаючи tвн і tзовн, знаходять питомий тепловий потік за нормальних умов (не враховують вплив температури):

q0= , Вт/м2

Тепер, виходячи із закону збереження енергії, знаходять приблизні температури (оС) на межі шарів (на прикладі трьохшарової футерівки):

t1 =tвн- q0· ; t2 = tвн- q0·( + )

Знаючи приблизні температури на межах шарів і, відповідно, приблизні середні температури кожного шару, знаходять коефіцієнти теплопровідності цих шарів

λ1= λ01±b· ; λ2= λ02 ±b· ; λ3= λ03 ±b·

Уточнюють тепловий потік при знайдених коефіцієнтах теплопровідності, температури на межі шарів та середні температури і знаходять уточнені коефіцієнти теплопровідності:

q = , Вт/м2

t’1 = tвн- q0· ; t’2 = tвн- q0·( + )

λ’1= λ1 ±b· ; λ’2 = λ2 ±b· ; λ’3 = λ03 ±b·

Після цього остаточно розраховуємо втрати теплоти крізь футерівку:

Q = ·F, Вт

Графічний метод. Згідно з цим методом будують графік залежності температури від теплового опору (рис. 4.5). Спершу на вісі ординат відкладають у

Теплові опори, м2· град/Вт

1 – лінія розподілу температури по товщині футерівки при λ0;

2 – лінія розподілу температури по товщині футерівки при λ.

Рисунок 4.5. – Графік розподілення температури по товщині футерівки

вибраному масштабі температуру внутрішньої поверхні футерівки (tвн), потім по горизонталі послідовно – перший, другий та інші теплові опори за нормальних умов (S1/λ01; S2/λ02; S3/λ 03). У кінці суми теплових опорів відкладають температуру зовнішньої поверхні футерівки (tзовн). З’єднавши точки tвн та tзовн отримують лінію розподілу температури по товщині футерівки в залежності від теплового опору. Тепер з кінця кожного теплового опору проводять вертикаль до перетину з лінією розподілу температури. Точка пересікання дає приблизну температуру на межі шарів (t1, t2 і т.п.). Після цього знаходять середні температури кожного шару, коефіцієнти теплопровідності при цих температурах (λ1, λ 2, λ 3) та теплові опори (S1/λ 1; S2/λ 2; S3/λ3). Знову відкладають отримані теплові опори і будують нову (уточнену) лінію розподілу температури в залежності від уточнених теплових опорів, знову проводять вертикалі з кінців теплових опорів до перетину з уточненою лінією розподілу температури по товщині футерівки і визначають уточнені: температури на межі шарів ((t1’, t2’ і т.д.), середні температури кожного шару, коефіцієнти теплопровідності при цих температурах (λ’1, λ’2, λ’3) та тепловий потік крізь футерівку.

У випадку складного теплообміну: від внутрішньої поверхні футерівки у навколишній простір і коли температура зовнішньої поверхні невідома, то:

- приймають температуру зовнішньої поверхні (tзовн не повинна перевищувати 80-1000С);

- розраховують λ та λ’ (аналітичним або графічним методами);

- знаходять

α2=αконв+αвипр=А· + ·[( )4 – ( )4], Вт/м2·град;

- розраховують коефіцієнт теплопередачі: К= , Вт/м2·град;

- перевіряють температуру зовнішньої поверхні (знаходять tзовнрозр):

tзовнрозр = tнавк+ ·( tвн – tнавк) (4.27)

Якщо різниця зовнішніх температур: прийнятої та розрахункової перевищує ± 50С, то приймають нову зовнішню температуру та розрахунки повторюють до виконання потрібної умови.

Після цього розраховують втрати теплоти крізь футерівку:

Q = , Вт або

Q = , Вт

Ці розрахунки проводять для окремих дільниць печей, які мають однакову футеровку при їх середній температурі внутрішньої поверхні, окремо для склепіння, стіни та поду. Вони потребують багато часу та зусиль, тому для цих розрахунків розроблена програма “МОNО”, яка дозволяє проводити розрахунки за допомогою ЕОМ.

Додаткові відомості з питань теплопередачі викладені у [3-6, 8, 10-13].

У випадку передачі теплоти від газів крізь футерівку у навколишній простір розрахунок проводимо за формулою:

Q = , (4.28)

де α1=αконв+αвипр – коефіцієнт передачі теплоти від газів до внутрішньої поверхні футеровки;

α2=αконв+αвипр – коефіцієнт передачі теплоти від зовнішньої поверхні футерівки у навколишнє середовище.

Коефіцієнти αконв і αвипр розраховують за формулами конвективного теплообміну і теплообміну випромінюванням