- •Метрологічні основи аналітичної хімії
- •Хімічні величини, способи їх вираження і вимірювання. Аналітичний сигнал, градуювальна функція.
- •Абсолютні і відносні методи аналізу. Градуювання. Зразки порівняння і стандартні зразки
- •Спосіб зовнішніх стандартів
- •Похибки і невизначеності вимірювань. Точність і її складові
- •Випадкова похибка: числові характеристики відтворюваності
- •Випадкова похибка: інтервальна оцінка
- •Систематична похибка: загальні підходи до оцінки
- •Порівняння результатів аналізу. Значима і не значима відмінність випадкових величин
- •Порівняння середнього і константи: простий тест Стьюдента
- •Порівняння двох середніх. Модифікований тест Стьюдента
- •Порівняння відтворюваностей двох серій даних. Тест Фішера
- •Виявлення промахів. Q-тест
- •Спеціальні прийоми перевірки і підвищення правильності
- •Оцінка невизначеності результатів непрямих вимірювань
- •Чутливість, селективність і їх характеристики
- •Додаток
Виявлення промахів. Q-тест
В серії даних, яка обробляється, повинні бути відсутні промахи. Тому, перш ніж проводити будь-яку обробку даних (починаючи з вирахування середнього), слід дізнатися, чи містить вона промахи, і якщо так, то виключити їх з розгляду. Для виявлення промахів слугує ще один статистичний тест, який називається Q-тестом.
Алгоритм Q-тесту полягає в наступному. Серію даних впорядковують по зростанню: х1≤х2≤…≤хп-1≤хп. В якості можливого промаху розглядають одине з крайніх значень х1 або хп – те, котре дальше отстоит від сусіднього значення, тобто, юля котрого різниця х2- х1 або, відповідно, хп- хп-1. Позначимо цю різницю як W1. Розмах всієї серії, тобто, різницю між максимальним і мінімальним значення хп- х1, позначимо W0. Тестовою статистикою є
(26)
Ця величина укладена в межі від 0 до 1. Чим дальше стоїть «підозріле» значення від основної маси даних, тим вища ймовірність того, що це промах – і тим більша, в свою чергу, величина ξ. Критичною величиною соугує табличне значення Q-коефіцієнта Q(P,n) (табл. 3, додаток), яке залежить від довірчої ймовірності і зального числа даних в серії. Якщо тестова статистика перевищує критичну величину (ξ>Q), відповідне значення вважають промахом і з серії виключають. Після цього слід перевірити на наявність промахів дані, які залишилися (з іншим значення Q), оскільки промах в серії може бути не один.
При використовуванні Q-тесту замість стандартної довірчої ймовірності, рівної 0.95, зазвичай використовують значення Р=0.90. Найбільш достовірні результати виходять при п=5-7. Для серії більшого чи меншого розміру Q-тест недостатньо надійний.
Приклад 5. При спектрофотометричному аналізі розчину органічного фарбника отримані значення оптичної густини, які рівні 0.376, 0.398, 0.371, 0.366, 0.372 і 0.379. Чи містить ця серія промахи? Чому рівне середнє значення оптичної густини? Охарактеризуйте відтворюваність вимірювання оптичної густини для даного зразка.
Розв’язок. Розставляємо отримані результати в порядку зростання:
0.366 0.371 0.372 0.376 0.379 0.398
Різниця 0.371-0.366 рівна 0.005, а 0.398-0.379 рівна 0.019,тому кандидат в промахи – значення 0.398, а W1=0.019. Розмах вибірки W0=0.398-0.366=0.032. тестова статистика рівна ξ=0.019/0.032=0.59. Критична велична Q(P=0.90, n=6) рівна 0.56. таким чином, ξ>Q, значення 0.398 – промах, його потрібно виключити.
Перевіряємо серію значень, яка залишилася: 0.371-0.366=0.005, 0.379-0.376=0.003, тому наступний кандидат в промахи – 0.0366. Маємо: W1=0.005, W0=0.379-0.366=0.013, ξ=0.005/0.013=0.38, Q(P=0.90, n=5)=0.64. ξ<Q, значення 0.366 не є промахом.
Середнє значення оптичної густини складає
а
його стандартне відхилення – s(x)=0.005.
Відтворюваність охарактеризуємо
відносним стандартним відхиленням
.
Обробка серії даних разом з промахом була би в цьому випадку грубою помилкою і привела би до серйозного понівечення значень i s(x).
