Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆
  1. Донецький і Придніпровський економічний район Донецький економічний район

Район займає крайній схід України, межує з Російською Федерацією, Придніпровським та Північно – Східним економічними районами України. З півдня омивається Азовським морем. Район охоплює територію тільки двох областей — Донецької та Луганської. Площа його становить 53,2 тис. км², а населення — 6,67 млн осіб. Особливу роль у розвитку регіону відіграє розташування на його території Донецького вугільного басейну. Регіон виділяється найвищою в країні концентрацією населення, виробництва, особливо важкої промисловості. Займаючи порівняно незначну територію, район посідає перше місце за обсягами промислового виробництва та скупчення підприємств в Україні. На нього припадає біля 17% ВВП України.

Природні умови і ресурси. Територія району – рівнинна, місцями піднята, слабо хвиляста, розчленована глибокими балками і ярами. Клімат району помірно континентальний, з недостатнім зволоженням. Часто бувають засухи, суховії.

Район найменше водозабезпечений в Україні. Місцеві річки (Сіверський Донець, Кальміус та ін.) задовольняють потреби регіону не більше ніж на 40%. Ліси займають незначні території, здебільшого у вигляді полезахисних лісосмуг. Ґрунти родючі, переважно чорноземи, і при зрошенні та правильному обробітку дають змогу вирощувати різні сільськогосподарські культури.

Серед корисних копалин найважливіші – кам’яне вугілля Донбасу (коксівне, енергетичне, антрацит), кіновар (ртутна руда) Микитівського родовища, кам’яна сіль, яка залягає в Артемівському, Слов’янському, Новокарфагенському родовищах, різноманітні природні будівельні матеріали. Серед них – цементний мергель, вогнетривкі глини, крейда, гіпси, будівельні піски, пісковики.

Населення. У Донецькому економічному районі проживає 14,8% населення України. Це найбільш заселений регіон України, щільність населення 128 осіб/км2. Заселений район нерівномірно : найбільша концентрація населення у середній частині Донецької області та на півдні Луганської. Щільність сільського населення в районі – одна з найнижчих у країні і не перевищує 20 осіб/км2. Українців у регіні проживає 51 %, росіян – 44%.

Господарство. Переважає важка промисловість. Регіон виробляє близько ¼ промислової продукції України.

Вугільна промисловість видобуває близько 90% українського вугілля. В останні роки спостерігається скорочення видобутку вугілля, що пов’язано зі складними умовами залягання і малою потужністю пластів, погіршенням стану шахтного фонду, недостатніми капіталовкладеннями, неефективним управлінням галуззю.

Теплоенергетика. Тут працюють такі великі електростанції, як Вуглегірська, Зуївська, Луганська, Старобешівська, Курахівська та ін., які виробляють майже 30 млрд. кВт електроенергії в рік.

Виробництво чорних металів. Регіон є другим за обсягами виробництва (після Придніпровського). Найбільші підприємства галуззі знаходяться в Маріуполі, Алчевську, Харцизьку, Макіївці, Луганську, Алмазному, Донецьку, Краматорську. З чорною металургією пов’язане коксохімічне виробництво в Горлівці, Авдіївці, Макіївці, Алчевську, Стаханові, а також виробництво вогнетривів (Часів Яр, Дружківка, Новотроїцьк, Костянтинівка, Микитівка та ін.).

Кольорова металургія регіону представлена виробництвом цинку та свинцю в Костянтинівці, алюмінієвих сплавів у Свердловську, прокату міді та алюмінію із брухту в Артемівську.

Машинобудування району має високий рівень спеціалізації. Більшість підприємств виробляють устаткування для гірничої промисловості, металургії. Найбільші центри важкого машинобудування – Маріуполь, Краматорськ, Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Антрацит, Харцизьк, Слов’янськ, Донецьк.

Важливе місце займає і виробництво устаткування для залізниць. В Луганську тепловозобудівний завод випускає тепловози, електровози, дизель – поїзди, трамваї. Підприємства галузі розташовані також в Авдіївці, Стаханові, Донецьку.

Устаткування для хімічної промисловості виробляють у Слов’янську, Сніжному, Краматорську.

Хімічна та нафтохімічна промисловість. У районі сконцентровано 1/3 потужностей країни. У Лисичанську знаходиться найбільше нафтопереробне підприємство України. Крім того, тут є потужне підприємство з виробництва соди. В Сєверодонецьку підприємство ВО «Азот» виготовляє азотні добрива, кислоти, полімери. В Рубіжному знаходиться найбільше в Європі підприємство з виготовлення барвників. Потужними підприємствами галузі є також ВАТ «Стирол»(Горлівка), Костянтинівський хімічний завод, Донецький завод хімічних реактивів.

Промисловість будівельних матеріалів. Основними центрами виробництва цієї продукції є Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієве (цемент), Костянтинівка, Дружківка, Луганськ, Лисичанськ, Алчевськ, Рубіжне.

Легка промисловість району за обсягами виробництва займає передові позиції в державі. Виділяються текстильна (Донецьк, Луганськ, Лисичанськ), швейна, взуттєва (Луганськ) галузі.

Харчова промисловість. Особливо добре розвинуті виробництва борошна (14% українського виробництва цієї продукції), хліба, хлібобулочних виробів (19%). Виробництво соняшникової олії (Донецьк, 19%). На солеварні Артемівська і Слов’янська припадає 3/4 українського видобутку кам’яної солі.

Сільське господарство. Тут вирощують зернові культури (10% в Україні), соняшник (15%), овочі (10%), кормові культури. Тваринництво регіону спеціалізується на скотарстві, свинарстві та птахівництві.

Транспорт. За обсягами вантажоперевезень район посідає перше місце в Україні. Тут найгустіша мережа залізниць. Найбільші залізничні вузли – Дебальцеве, Ясинувата, Красний Лиман, Іловайськ, Попасна, Луганськ, Донецьк. Територією проходять нафтопроводи Грозний – Лисичанськ – Кременчук та Самара – Слов’янськ, газопроводи Оренбург – Ужгород та Ставрополь – Москва.

Пріоритети розвитку. Регіональна економічна політика повинна спрямовуватись на підвищення ефективності та конкурентоспроможності вугільної, хімічної та машинобудівної галузей через реструктуризацію та технічне переоснащення. Надмірне технологічне навантаження на територію, пов’язане з високою концентрацією т. зв. «брудних виробництв», робить пріоритетом і природоохоронні заходи комплексного характеру, тобто такі, які спрямовуватимуться не тільки на ліквідацію наслідків, а й на запобігання їм.