Волинський економічний район (Північно-Західний)
Волинський економічний район розташований на північному заході країни і безпосередньо межує з Польщею та Білоруссю. До району входять дві області - Волинська й Рівненська, загальною площею 40,3 тис. км²; чисельність жителів 2,2 млн осіб. Більша частина його території входить до єврорегіону "Буг", що сприятливо позначилося на розвитку економіки. Через територію району проходять важливі транспортні шляхи в Європу. Він є найменшим за площею в Україні, за кількістю населення, за економічним потенціалом. Його частка у ВВП країни — З %. Район належить до слаборозвинених регіонів України.
Природні умови і ресурси сприятливі для господарського розвитку регіону. Його територія знаходиться в межах Поліської низовини та Волинської височини і має рівнинний рельєф.
Клімат району помірно континентальний з кількістю опадів 550—650 мм на рік в цілому сприятливий для сільськогосподарського виробництва. Ґрунти в поліській частині району дерново-підзолисті, на півдні — чорноземи та сірі лісові ґрунти.
Великі площі земель району піддано меліорації, що призвело до переосушення ґрунтів, зниження їх якості, спричинило порушення унікальної екосистеми регіону.
Водні ресурси представлені густою мережею річок, в основному — приток Прип'яті. У північно-західній частині району виділяються Шацькі озера зі значним рекреаційним потенціалом. Північна частина району заболочена. Болота мають водорегулятивне та ландшафтоформуюче значення.
У районі відносно висока лісистість території (25 %). Переважають, особливо на Волинському Поліссі, хвойні породи дерев, насамперед сосна. В лісостеповій південній частині регіону поширені дубово-грабові ліси.
Волинь багата на поклади будівельних матеріалів, зокрема вапняків, крейди, мергелю, базальту, граніту. З паливних ресурсів — кам'яне вугілля Львівсько-Волинського басейну, незначні поклади природного газу у Волинській області. Біля Клесова налагоджено видобуток бурштину (100% видобутку в Україні).
Значної шкоди навколишньому середовищу Волині завдано аварією на Чорнобильській АЕС. Особливо забруднена радіонуклідами північна частина району (Сарненський, Володимирецький, Дубровицький, Рокитнівський адміністративні райони Рівненської обл.).
Населення. Район характеризується невисокою щільністю населення (54 осіб/км²), причому, переважна його більшість проживає у південній частині регіону.
Для регіону типове неоднорідне розселення, яке виражене в значній кількості населених пунктів, більшість з яких — невеликі села та хутори.
Значна мережа міських поселень, серед яких найбільшими є Луцьк, Рівне, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський, Дубно.
Етнічна структура населення Волинського регіону є однорідною. Понад 92 % його становлять українці. Росіяни та інші етнічні меншини проживають переважно в містах.
Господарство району - промислово-аграрного характеру. В сукупному валовому продукті регіону промисловість має близько 60 %. Галузі спеціалізації — харчова, легка промисловість, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство
Енергетика представлена потужною Рівненською АЕС та низкою ГЕС на малих ріках.
У машинобудуванні провідним є електротехнічне приладобудування (Луцьк, Рівне). Добре розвинене сільськогосподарське машинобудування (Рівне, Ковель, Рожище, Квасилів). У Луцьку знаходиться автомобільний завод, який складає автомобілі зарубіжних марок.
У хімічній промисловості району виділяється Рівненське ВО "Азот" (мінеральні добрива, аміак та ін.), заводи побутової хімії в Луцьку, Здолбунові, Корці, Дубно.
Традиційною для регіону є лісова та деревообробна промисловість, яка розвивається на місцевій сировині (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський). Обсяг продукції лісового господарства регіону становить 14 % від загального по країні. Великі меблеві підприємства діють в Рівному, Костополі, Дубно, Радивилові, Сарнах. У районах лісозаготівлі розвивається лісохімія (продукція — скипидар, живиця, каніфоль та ін.). У Березному знаходиться єдина в Україні сірникова фабрика.
Серед галузей легкої промисловості в районі виділяється текстильна (меланжева фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Березному, Володимирці, Сарнах, Зарічному, Дубровиці). Шкіряно-взуттєва промисловість представлена невеликими підприємствами в Ковелі та Нововолинську.
Харчова промисловість формується цукровою, м'ясною, молочною, маслосироробною, консервною галузями. Цукроварні розміщені в південній — лісостеповій — частині району, поблизу сировини. На них виробляється близько 3 % українського цукру.
Найбільші м'ясопереробні підприємства знаходяться в Луцьку, Ковелі, Рівному, Дубно. В районі виробляється також майже 8 % молочної продукції України.
Виробництво будівельних матеріалів у регіоні — широке за асортиментом та географією. Найбільші підприємства галузі — Здолбунівський цементно-шиферний комбінат та Луцький картонно-рубероїдний завод. Багато в районі цегелень, підприємств з обробки природного каменю.
Сільське господарство. У структурі земельних ресурсів відносно менша частка ріллі і більша площа сіножатей і пасовищ (20 %), що сприяє розвитку тваринництва та формуванню дешевої кормової бази.
Хоча посіви зернових культур займають майже половину ріллі, частка району у валових зборах зерна в Україні не перевищує 3,0 %. Валовий збір картоплі в регіоні становить 11 % загального збору в Україні, цукрових буряків — 11 %.
Волинський район разом зі Столичним є найбільшими виробниками льону в Україні.
На всій території району переважає свинарство та м'ясо-молочне скотарство, в якому виробляється біля 7 % тваринницької продукції України.
Характерною особливістю регіону є висока частка господарств населення у виробництві сільськогосподарської продукції, переважає дрібнотоварне виробництво.
Транспортний комплекс представлений значною мережею залізничних та автомобільних шляхів, які з'єднують основні центри району зі столицею, Львовом, Польщею, Білоруссю. Через територію району проходить газопровід Іванцевичі — Долина. На окремих відрізках річок Горинь та Стир здійснюється судноплавство. Проте за щільністю залізниць регіон поступається іншим. У вантажо- і пасажироперевезеннях домінує автотранспорт.
Пріоритети розвитку:
удосконалення територіальної і галузевої структури господарства з метою ефективного використання природного та людського потенціалів (розвиток праці і трудомістких виробництв, рекреації та обмеження шкідливих впливів на довкілля);
розвиток наукового потенціалу на базі передових підприємств та освітніх установ;
створення сприятливого інвестиційного клімату, в тому числі й через функціонування ВЕЗ, єврорегіонів, прикордонне співробітництво.