Тема 3.
РОЗДРІБНІ БАНКІВСЬКІ ЕЛЕКТРОННІ ПОСЛУГИ
Роздрібні банківські послуги - це безготівкові платежі на невеликі суми, здебільшого це споживчі платежі, які вносяться фізичними чи юридичними особами з використанням пластикових карток, що виступають як платіжний та розрахунковий засіб.
Пластикова картка - це узагальнений термін, що охоплює усі види карток, які відрізняються за призначенням, за набором послуг, за своїми технічними можливостями і організаціями, які їх випускають. На усіх картках зберігається певний обсяг інформації, яка використовується у різних прикладних програмах.
Розпізнавання картки чи її персоналізація здійснюється за допомогою РШ-коду, який вміщує від 4 до 6 символів (іноді до 12). Цей код призначаються клієнту при видачі картки і служить засобом безпеки і захисту інформації від несанкціонованого доступу у випадку загублення чи викрадення картки.
Процес ідентифікації клієнта з використанням РШ-коду називається авторизацією платежу. При цьому виконується не лише ідентифікація клієнта, а й перевірка наявності відповідної суми на рахунку клієнта в банку та перевірка стоп-файлу.
Стоп-файл - це файл, до якого заноситься інформація про втрачені чи викрадені картки.
За допомогою різних видів пластикових карток можна скористатися такими послугами:
і отримання готівки через банкомата;
І отримання відповіді на запит про стан рахунку;
І переказ коштів з одного рахунку на інший; і отримання виписки з поточного рахунку;
отримання кредиту при купівлі товарів чи авансом У вигляді готівки;
виконання платежу за товар чи якусь послугу з використанням торговельних терміналів;
отримання відповіді на запит про можливість отримання клієнтського кредиту з допомогою банкомату.
Усі ці послуги клієнт може отримати за допомогою системи роздрібних банківських електронних послуг без участі персоналу банку.
Пластикові картки класифікують за багатьма ознаками:
по матеріалу, з якого вони виготовлені (паперові (картонні), пластикові, металічні);
на основі механізмів розрахунків (двосторонні системи, багатосторонні системи);
за видом здійснюваних розрахунків (кредитні картки, дебетові, електронний гаманець, електронні гроші);
за характером використання (індивідуальні, сімейні, корпоративні);
по способу запису інформації на карту (графічний запис, з ембосируванням, з штрих-кодуванням, з магнітною смугою, з мікропроцесором (картки пам’яті, смарт-картки), картки оптичної пам’яті);
за приналежністю до закладу-емітекту (банківські, комерційні, карткових асоціацій);
—- за сферою використання (універсальні, приватні (цільові);
за територіальною приналежністю (міжнародні, національні, локальні, картки, що діють у одному закладі);
за часом використання (строкові та безстрокові).
Магнітні картки з’явилися близько 35 років тому і спочатку
призначалися для зручного обслуговування туристів, бізнесменів, а згодом почали використовуватися для управління роботою банкоматів. Існує багато стандартів на магнітні картки.
На лицьовому боці картки вказується ім’я держателя; номер його банківського рахунку; шифр його відділення банку; назва банку; символи електронної системи платежів; голограма; термін користування карткою.
На зворотному боці картки міститься магнітна смужка, а також іноді фотографія тримача та зразок його підпису. На сучасних магнітних картках перша доріжка містить алфавітно-цифрову інформацію; друга доріжка містить кодування номеру картки; третя
доріжка містить PIN-код. іноді стан рахунку клієнта. Інформація на цій доріжці може перезаписуватися та змінюватися.
PIN-код не є найкращим засобом захисту магнітної картки. Як альтернатива пропонується використовувати засоби ідентифікації, засновані на біометричному принципі (відбуток пальців, запис голосу, оболонка ока тощо).
Недоліками магнітних карток є: погані експлуатаційні
характеристики; відсутність можливості надійного поновлення інформації: необхідність обслуговування картки у режимі он-лайн, що збільшує виграти; недостатній захист.
Смарт-картка - це пласти ко ва картка з мікросхемою та мікропроцесором. На сьогодні використовується п’ять основних типів мікросхем для пластикових карток: мікросхеми пам’яті, які Щіртіуть операції запису та читання одиниць інформації; мікросхеми захищеної пам’яті, які мають лічильник одиниць картки); мікроконтролери - це мікросхеми з центральним процесором, які можуть самостійно проводити обчислення; криптоконіролери - відрізняються від мікроконтролерів наявністю співпроцесора, який підтримує криптографічні функції; безконтактні мікросхеми - призначені для рбмщу інформацією з читаючим пристроєм без безпосереднього контакту. Дають змогу не лише зчитування, а й запису інформації.
Нині існує близько 20 різних схем роботи з смарт-картками. Найпоширенішими с системи Mondex і Proton, електронні гаманці VisaCash.
До переваг смарт-карток належать: інтелектуальність картки; застосування режиму оф-лайм, тобто дозвіл на здійснення платежу дає сама картка: надійність та безпека карток;
багатофункціональність та ін.
В Україні, починаючи з січня 2002 року, введена в дію Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), розробником якої с НБУ. НСМЕП - це вже реально діюча внутрішньодержавна платіжна система, в якій розрахунки за товари і послуги, отримання готівки та інші операції здійснюються за допомогою високозахиіцених платіжних ціпових карток НСМЕП (смарт-карток) на всій території України. За показниками розвитку ця система поступово наближаються до діючих в Україні міжнародних карткових платіжних систем (MasterCard, VISA).
Кредита картка — це картка, що дозволяє клієнту при купівлі товарів чи отриманні послуг відстрочити їх оплату. Кредитна картка пов’язана з відкриттям кредитної лінії у банку. Банківська кредитна картка не є юридичним виникненням боргу як вексель чи чек.
Власник кредитної картки має право: використовувати її для оплати товарів і послуг, для отримання авансів у формі готівки (обмеження - кредитний загальний ліміт і разовий ліміт); повернути усю заборгованість банку протягом пільгового періоду без виплати процентів чи зі зниженими процентами; користуватися пролонгованим кредитом поза пільговим періодом.
Власник кредитної картки зобов’язаний повертати борг і проценти в передбачених договором випадках, повідомляти банк у разі втрати картки, здійснювати щомісячний обов’язковий платіж.
Перед кожним банком на певному етапі виникає комплекс технічних і технологічних проблем, пов’язаних з пластиковими картками. Однією з найбільш важливих з них є проблема вибору технології обміну інформацією як в межах банківської системи, так і між банком і процесинговим центром. Правила інформаційного обміну впливають на вибір апаратно-програмних засобів, засобів зв’язку та комунікацій, на систему забезпечення безпеки.
Банкомат - це багатофункціональний банківський автомат, призначений для обслуговування клієнтів за відсутності банківського персоналу. Найчастіше він використовується при видачі готівки. Окрім того, може виконувати такі функції:
змінювати параметри рахунку клієнта (внесення грошей на депозит);
повідомляти баланс рахунку;
давати звіт про рух коштів на рахунку за певний період; здійснювати переказ коштів з рахунку на рахунок; виконувати періодичні платежі; надавати інформаційно-довідкові послуги.
Банкомате поділяються на універсальні та спеціалізовані. Останні покоління банкоматів виконують понад 125 різних функцій.
Громадяни України активно використовують таку послугу банків як грошові перекази. Розрізняють системи грошових переказів національні та міжнародні. Національні системи грошових переказів використовують, як правило, великі багатофілійні банки. За допомогою таких систем можна здійснити переказ коштів на користь фізичної особи і отримати кошти протягом кількох хвилин у будь-якому з відділень даного банку. Наприклад, поширеною є система переказу грошей “Аваль-експрес”, що дозволяє отримати кошти протягом 15 хвилин в будь-якому відділенні банку “Аваль”.
Найбільш поширеними міжнародними системами грошових переказів, що активно використовуються в Україні є Western Union і MoneyGram. Менш відомими є системи “Анелік”, Swift-to-check, Ria Envia, Money Express.
Westen? Union-- це система швидкого переказу грошей між фізичними особами без відкриття банківського рахунку. Дана система включає в себе понад 120 тис. пунктів, розташованих в 185 країнах світу. Користуватися послугою доволі просто - достатньо звернутися в найближчий пункт Western Union, заповнити бланк переказу, у якому вказується повне ім’я отримувача, країна та місце призначення. Після заповнення бланку переказу присвоюється десятизначний цифровий код MTCN (money transfer control number), під яким інформація про переказ зберігається у системі. Даний код, а також “пароль” з чотирьох слів відправник повинен особисто повідомити отримувачу. Через декілька хвилин відправлений переказ стає доступним для отримання адресатом у будь-якій точці світу, де є пункти обслуговування клієнтів Western Union.
Система MonevGram аналогічна Western Union, проте менш поширена. Компанія контролює близько 20% ринку термінових грошових переказів, маючи понад 35 тис. відділень в 140 країнах світу. MoneyGram надає фінансові послуги: терміновий грошовий переказ від фізичної особи фізичній (маніграмма); терміновий грошовий переказ від фізичної особи юридичній (Fast Pay); видача готівки по кредитній картці (Quick Cash).
В Україні MoneyGram надає своїм клієнтам лише одну з цих трьох послуг - маніграмму. Процедура отримання грошового переказу полягає у пред’явленні паспорту, заповненні бланку з вказанням імені відправника, отримувача і розміру суми. Безпека переказу, як і в системі Western Union, забезпечується індивідуальним кодом, який повідомляється адресату І використовується ним при отриманні грошей.
Інші міжнародні системи термінових переказів менш поширені, проте їх комісія за здійснення переказу, як правило нижча.
Окрім систем термінових переказів гроші фізичної особи за кордон можна перевести за допомогою системи SWIFT, І відкриттям поточного валютного рахунку чи без відкриття.
Протягом останніх років в Україні спостерігається активний розвиток банківських електронних послуг населенню. Найбільш перспективним видом даних послуг є використання пластикових карток. Порівняно з розвинутими країнами, рівень користування пластиковими картками населення в Україні незначний. Як правило, незважаючи на досить високий рівень емісії платіжних карток банками України, переважна більшість фізичних осіб використовують платіжну картку для отримання готівки в банкоматі та лише іноді використовують для оплати товарів, робіт, послуг. На сучасному етапі банкам потрібно розвивати еквайринг - розвиток мережі прийому до оплати пластикових карток. Робота в цьому напрямі передбачає укладення договорів з торговельними підприємствами, встановлення необхідного устаткування, інструктування персоналу тощо. Розвитку”' розрахунків за допомогою пластикових карток заважає досить високий рівень комісійних банку (близько 3%) за еквайрингом, тому не усі підприємства зацікавлені приймати оплату за товари чи послуги за допомогою платіжних карток.