2.3. Складання орієнтовного змісту (плану) курсової роботи

Наступним важливим кроком є складання плану рукопису курсової роботи, який відображає логіку дослідження та визначає перелік розділів і питань (параграфів), які повинні бути висвітлені у кожному розділі. Він допомагає систематизувати матеріал, забезпечити послідовність його викладу. У завершеній курсовій роботі план стане її змістом (Додаток Б).

План курсової роботи студент складає самостійно або з консультативною допомогою наукового керівника, з урахуванням вимог до її структури, мети, завдань та власних задумів. А тому складати план рекомендується після опрацювання основної літератури з теми дослідження, чіткого визначення об'єкта, предмета та усвідомлення мети курсової роботи, а також основних понять, що входять у назву теми.

План курсової роботи рекомендується узгодити з науковим керівником роботи. У процесі виконання роботи план може уточнюватися. Залежно від обсягу зібраного матеріалу можуть розширюватись окремі розділи, вводитися нові параграфи, а інші, навпаки, можуть скорочуватися.

При всьому різноманітті індивідуальних підходів перший розділ роботи, як правило, присвячується висвітленню історико-теоретичних та законодавчо-правових аспектів проблеми (історії та теорії досліджуваного питання) на основі аналізу наукової літератури, документальних джерел, висвітленню позиції автора. Зміст інших розділів і кількість параграфів у них залежать від специфіки теми та поставлених дослідницьких завдань.

2.4. Пошук, вивчення та опрацювання джерел

Після того як тема курсової роботи визначена й осмислена, потрібно проаналізувати стан розробки відповідної проблеми в історичному аспекті, сучасній науці та з'ясувати, які методи використовували для її вивчення інші дослідники. Для цього потрібно насамперед знайти і опрацювати наукову літературу за темою дослідження.

Добираючи літературу з теми курсової роботи, потрібно шукати не тільки праці з теорії проблеми, а й публікації про досвід роботи дошкільних навчальних закладів, установ, організацій над цією проблемою. Слід також пам'ятати, що, крім інформації, яка безпосередньо стосується теми курсової роботи, слід ознайомитися з літературою зі споріднених спеціальностей, аналіз якої може бути корисним при розробці окремих питань теми (психології, соціології, педагогіки, медицини, соціальної роботи).

Виділяють три джерела бібліографічної інформації:

а) первинні (статті, дисертації, монографії тощо);

б) вторинні (бібліографії, реферативні журнали, сигнальна інформація тощо);

в) третинні (огляди, довідкові книги, енциклопедії, словники тощо).

Наукові праці з теми дослідження можна знайти в бібліотеці та в електронно-інформаційній мережі Інтернет.

Робота в бібліотеці

Доцільно почати пошук літератури з перегляду алфавітних і систематичних каталогів, а також тих, які є на кафедрі і у навчально-методичному кабінеті факультету.

Потрібно переглянути наукові й науково-методичні журнали, в яких можуть бути надруковані наукові праці з теми дослідження, а саме: «Дошкільна освіта», «Керівнику ДНЗ», «Освіта України», «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», «Педагогіка», «Початкова школа», «Практична психологія», «Обдарована дитина. Пошук статей з теми дослідження рекомендуємо починати з перегляду тематичного покажчика статей, опублікованого в кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.

З метою аналізу зарубіжного досвіду науково-педагогічної діяльності студент може звертатися, окрім вищеназваних, до джерел ЮНЕСКО: «Освіта в світі», «Міжнародна освіта», «Перспективы. Вопросы образования», а також до російських видань, які є у переважній більшості ВНЗ України: «Народное образование», «Дошкольное воспитание», «Вопросы психологии» та ін.

Підказати потрібну літературу можуть списки використаної літератури, подані в кінці журнальних статей і монографій.

Одним із джерел інформації про наукові праці з тієї чи тієї проблеми є бібліографічні покажчики, які видає Книжкова палата України. Студент може скористатися такими виданнями, як «Літопис книг», «Літопис журнальних статей» (див. розд. 37 «Народна освіта. Виховання. Навчання. Організація дозвілля»), Український реферативний журнал «Джерело»; див. розділи «Культура Наука. Освіта» та «Філософські науки. Психологія»), «Літопис книг» та «Літопис журнальних статей».

Робота з електронними інформаційними ресурсами

Доступ до мережі Інтернет значно розширює географію пошуку літературних джерел, зокрема, дає змогу знаходити й використовувати публікації в іноземних наукових і науково-методичних журналах. Студент, який має можливість працювати в мережі Інтернет, може ознайомитися з текстами дисертацій, авторефератів, наукових статей або наукових повідомлень, які є в бібліотеках України або інших країн, на серверах закордонних університетів. Він може, наприклад, відвідати Національну бібліотеку України ім. В.І. Вернадського (НБУВ), на сервері якої розміщено велику кількість електронних документів у повному текстовому режимі, зокрема повних текстів авторефератів кандидатських дисертацій, опублікованих після 1998 р. Адреса електронної бібліотеки НБУВ -http://www.nbuv.gov.ua/еb/.

Пошук авторефератів можна здійснювати шляхом введення у відповідний рядок прізвищ авторів дисертаційних робіт, слів із назв текстів анотацій дисертаційних робіт, шифрів спеціальностей наукових працівників, галузей науки, року публікації автореферату дисертації.

У результаті збору інформації з теми дослідження студент повинен отримати наступну інформацію: які дослідники і у яких наукових центрах уже працювали і працюють над даною проблемою? Де опубліковані результати їх роботи (у яких джерелах)? У чому конкретно вони виражаються?

Уся здобута студентами інформація фіксується у вигляді записів різного роду.

До первинних матеріалів відносяться записи на бібліографічних картках, виписки, цитати, ксерокопії, мікрофільми, алфавітний каталог з проблеми дослідження (список літературних джерел) тощо.

При складанні списку літературних джерел науковці надають перевагу картковій системі (інший варіант – запис в окремий зошит). Він зручніший в користуванні, адже дає змогу швидко й легко класифікувати записи за різними принципами (алфавітним, тематичним, хронологічним), а також додавати нові джерела та вилучати непотрібні.

Картки для запису літературних джерел можна придбати в крамниці або виготовити зі стандартного аркуша паперу (краще цупкого), склавши його вчетверо і потім розрізавши за лініями згину. Розмір таких карток – 12,5×7,5 см.

На картці поряд із повним бібліографічним описом літературного джерела бажано вказати, де воно зберігається (методичний кабінет, читальний зал, абонемент тощо), а також занотувати його шифр. Це дасть можливість у разі потреби швидко знайти потрібну працю.

Вторинні матеріали – записи, які є продуктом аналітико-синтетичної переробки інформації, що міститься в одному науковому документі: плани (прості і складні), графіки-схеми, самостійно складені предметні показчики, анотації, тези, конспекти тощо.

Третинними матеріалами вважаються записи, що узагальнюють первинні і вторинні. Вони подані у вигляді огляду змісту, у якому фіксуються отримані студентом знання про вже відомі в науці факти, закономірності, теорії, пояснення з теми дослідження.

Перед складанням огляду літератури необхідно визначити основні поняття з теми дослідження, щоб їх використання було однозначним. Це означає, що те або інше поняття, яке у соціальній педагогіці різними авторами може трактуватися по-різному (наприклад, соціальне виховання у «широкому» і «вузькому» трактуванні), повинно в усьому тексті даної роботи, від початку і до кінця мати лише одне, чітко визначене автором значення. Після того, як визначено поняття, починається пошук їхніх тлумачень у наступних джерелах:

• енциклопедіях: загальних і спеціальних (педагогічних, психологічних, соціологічних, дошкільних, філософських тощо);

• тлумачних словниках: загальних (С. Ожегова, В. Даля та ін.) і спеціальних (педагогічному, психологічному);

• предметних покажчиках основних підручників і монографій із теми дослідження.

Знайдені визначення понять фіксуються на окремих картках і піддаються мисленевому опрацюванню за допомогою методів аналізу, порівняння, синтезу, класифікації, узагальнення та ін.

Для впорядкування роботи результати проведеного пошуку доцільно подати у вигляді таких записів:

- констатуючий текст-роздум. Описуються основні поняття дослідження і логічні зв'язки між ними, тобто створюється понятійний апарат майбутньої роботи. Висвітлюється тлумачення основних понять різними авторами (із посиланням на першоджерела), але без аналізу, вони лише перераховуються:

- власне творчий текст. Аналіз, порівняння, зіставлення різних тлумачень одного і того самого питання. Поняття класифікують за обраними параметрами. Роблять попередній висновок про тлумачення термінів, які будуть покладені в основу даного дослідження, або про власні тлумачення основних понять роботи. Власне творчий текст, як підсумок роботи над поняттями входить до основної частини курсової роботи.

Як свідчить досвід керівництва курсовими роботами, для написання огляду літератури з теми дослідження необхідно використати не менше 20 джерел.