- •Предмет та завдання юридичної психології
- •Етапи формування юридичної психології, основні напрямки її розвитку
- •Місце юридичної психології в системі психологічних наук. Принципи юридичної психології.
- •Теоретичні та методологічні проблеми юридичної психології
- •Характеристика та класифікація методів юридичної психології.
- •Структура юридичної психології
- •Властивості та функції соціальних норм. Механізми засвоєння особистістю соціальних норм.
- •Поняття та основні різновиди девіантної поведінки особистості
- •Психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості
- •Психологічна характеристика правоохоронної діяльності
- •Основні напрями використання психологічних знань в правоохоронній діяльності
- •Професійно важливі якості психолога юридичної сфери
- •13. Особливості професійного спілкування в юридичній галузі, базові комунікативні навички.
- •14. Принципи застосування методів психодіагностики в практичній діяльності психолога юридичної сфери
- •15. Особливості особистісного підходу в системі людина-право
- •16. Система психічних процесів у юридичній психології
- •17. Значення пам’яті та технік маніпулювання увагою в юридичній психології
- •19. Роль мислення, інтуїції, уяви у вирішенні поставлених завдань працівників юридичної сфери
- •20. Роль і місце емоцій та почуттів у юридичній діяльності
- •21. Роль та місце темпераменту, характеру, здібностей особистості в юридичній психології
- •22. Напрямки профілактичної роботи з неповнолітніми злочинцями
- •23. Механізми психологічного захисту та опанування у стресових ситуаціях
- •25. Предмет і завдання кримінальної психології
- •26. Особистість правопорушника та чинники її формування
- •27. Роль соціального та біологічного чинників у формуванні деліквентної поведінки
- •28. Психологічні особливості правопорушників з різною спрямованістю поведінки
- •30. Антисоціальна поведінка неповнолітніх правопорушників.
- •31. Чинники виникнення та розвитку злочинної спрямованості у неповнолітніх
- •32. Механізми формування злочинної поведінки неповнолітніх.
- •33. Характеристика вікової динаміки злочинності
- •34. Кримінальна субкультура та делінквентна поведінка неповнолітніх
- •35. Визначте особливості психологічної роботи з неповнолітніми злочинцями
- •36. Етапи формування злочинної поведінки
- •37. Психологічна характеристика злочинної групи
- •41. Поняття та соціально-психологічна характеристика організованої злочинності
20. Роль і місце емоцій та почуттів у юридичній діяльності
Значення емоцій і почуттів у діяльності правоохоронних органів у зв'язку з особливими умовами її здійснення дуже велике. У роботах А. Дулова, О.Ратінова та інших учених особливо підкреслюється ця обставина, розглядається роль та значення окремих, конкретних проявів почуттів.
Для юриста важливим є правове почуття як результат комплексного емоційного сприйняття права. Правове почуття ніби узагальнює почуття законності, власного обов'язку, справедливості, милосердя, відповідальності, сумнів і впевненість у процесі пошуку істини. До юристів громадяни звертаються, як правило, в екстремальних ситуаціях, що виникають у результаті загострення пристрастей та почуттів. Проте юрист зобов'язаний стримувати вияв власних негативних емоцій, контролювати свої почуття, скеровувати їх у потрібне русло. Тому наголосимо, емоційна культура створює своєрідний внутрішній механізм, який контролює і спрямовує почуття юриста на розуміння суті тієї чи іншої правової проблеми.
Юридична Зацікавленість як принцип емоційної культури є результатом психологічної напруженості у професійній діяльності юриста. Адже будь-який інтерес - це певною мірою підвищення психічної енергії, внаслідок чого можлива втрата пильності та об'єктивності. Тому юридична зацікавленість передбачає передусім наявність таких властивостей, як емоційна рівновага, зваженість, а також широкомасштабну діяльність службової особи. Виключається емоційне захоплення одним лише прагненням, враховується потреба та можливість задовольнити його саме правовим способом. Зацікавленість слугує своєрідним індикатором. Вона позначається на творчості юриста, впливає на емоційні вияви: жести, міміку, рухи, голос тощо, їх треба уміло використовувати у практичній діяльності, наприклад, при створенні кримінологічного портрета злочинця та його читанні. При цьому юридична зацікавленість «працює» у максимальному режимі.
Емоційна культура відображає форуму і зміст професійної дійсності (юридичної практики). Йдеться про особисте переживання юристом почуттів й емоцій людини, котра скоїла правопорушення, особливо її почуттів після винесення вироку у суді.
Професійні можливості юриста значно зростають за умови високої емоційної культури. І навпаки, нерозвинені емоції можуть спричинитися до порушення службової дисципліни, втрати працездатності, розладу психіки і здоров'я.
Рівень емоційної культури залежить від психічних особливостей юриста, його вихованості та інших чинників. Упродовж усієї професійної діяльності формується й удосконалюється емоційний досвід, підвищується емоційна культура. Остання ніби збалансовує надто слабкі й дуже сильні емоційні збудження, орієнтує на те, щоб встановити емоційні обмеження, ліквідувати причини неконтрольованого емоційного стану.
Емоційна культура юриста - це здатність юриста на основі правових почуттів здійснювати вольовий вплив на емоцігенно-правову ситуацію при виконанні службового обов'язку.
21. Роль та місце темпераменту, характеру, здібностей особистості в юридичній психології
темперамент — це індивідуальні властивості людини, які визначають динаміку її психічної діяльності і поведінки.
З якою метою юристу слід вивчати темперамент обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та інших?
По-перше, виявлення особливостей темпераменту дає можливість людині вибрати для себе більш підходящу сферу діяльності, яка відповідає його типу ВНД. Не існує "поганих" чи "хороших" темпераментів, оціночний підхід у цьому разі недоречний. Кожен темперамент у конкретних видах діяльності має свої достоїнства і недоліки. Навряд чи меланхолік успішно справиться з обов'язками начальника відділу боротьби з організованою злочинністю. Можна вважати невдалим вибір професії прокурора чи судді для холерика.
По-друге, існування в психіці людини стійких динамічних характеристик, які формуються на основі біологічних факторів, дозволяє їй найоптимальніше витрачати свої енергетичні можливості. Знаючи свій темперамент, будь-який працівник може усвідомлено регулювати режим, ритм, інтенсивність різних сфер діяльності.
По-третє, темперамент зумовлює індивідуальний стиль діяльності особистості. Саме особливості темпераменту визначають шляхи і способи роботи слідчого, інспектора карного розшуку, начальника митної служби та ін.
По-четверте, знання свого темпераменту і темпераменту інших людей дозволяє юристові більш правильно будувати взаємини з ними, впливати на них силою прикладу. Так, поривчастість холерика можна усунути тактовністю, стриманістю. Висловлювати критичні зауваження меланхоліку доцільно лише наодинці, в делікатній формі, торкаючись його ділових чи особистих якостей тощо.
У психології під характером розуміється сукупність особливостей (рис) людини, котрі складаються і проявляються в діяльності та спілкуванні і визначають своєрідність її поведінки в певних життєвих ситуаціях.
При розв'язанні проблеми виховання характеру слід виходити з того, що характер людини визначається тими соціальними умовами, в яких вона живе і діє. Тут важливі два моменти. З одного боку, риси характеру представляють собою продукт суспільно-історичних умов в їхньому загальному вигляді. Загальні соціальні, типові обставини життя людей, однакові суспільні умови формують загальні сторони і риси їхнього характеру. З іншого боку, індивідуальна, неповторна своєрідність життєвого шляху, умов життя і діяльності кожної окремої людини викликає індивідуальні особливості характеру, приводить до розвитку і закріплення в характері індивідуальних особливих рис.
Спонукання, які породжуються обставинами життя, є тим "будівельним матеріалом", з якого складається характер. Тому формування і розвиток характеру пов'язані з відбором і закріпленням в людині соціально ціннісних мотивів поведінки. Витоки характеру і ключ до його формування — в мотивах його діяльності та поведінки.
У виробленні рис характеру людини суттєву роль відіграє колектив. Співдружність, розуміння, взаємодопомога, а також вимоги, які висуває колектив щодо поведінки своїх членів, розвивають у людей моральні норми, котрі стають критерієм їхніх вчинків і дій, перетворюючись із часом у риси характеру. Видатний німецький філософ І. Кант з цього приводу зауважив: "...Тутголовне не те, що робить із людини природа, а те, що вона робить із себе, бо перше стосується темпераменту. і лише друге свідчить про те, що в неї характер".
Здібності — психічна властивість особистості, яка представляє собою сукупність індивідуально-психологічних особливостей людини, які дозволяють їй успішно оволодівати чи займатися тією чи іншою діяльністю. Здібності характеризують можливості особистості для досягнення успіхів у навчанні і в праці.
У професії юриста суттєве значення має багато видів здібностей: здібність до узагальнення фактичного матеріалу у встановленні зв'язків між окремими фактами (явищами), здібність знаходити нову точку зору на виявлені обставини, здібність швидко оцінювати обстановку, здібність установлювати психологічний контакт у спілкуванні, здібність до організації діяльності інших людей, здібність бачити проблему там, де все здається ясним, тощо.
