- •Предмет та завдання юридичної психології
- •Етапи формування юридичної психології, основні напрямки її розвитку
- •Місце юридичної психології в системі психологічних наук. Принципи юридичної психології.
- •Теоретичні та методологічні проблеми юридичної психології
- •Характеристика та класифікація методів юридичної психології.
- •Структура юридичної психології
- •Властивості та функції соціальних норм. Механізми засвоєння особистістю соціальних норм.
- •Поняття та основні різновиди девіантної поведінки особистості
- •Психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості
- •Психологічна характеристика правоохоронної діяльності
- •Основні напрями використання психологічних знань в правоохоронній діяльності
- •Професійно важливі якості психолога юридичної сфери
- •13. Особливості професійного спілкування в юридичній галузі, базові комунікативні навички.
- •14. Принципи застосування методів психодіагностики в практичній діяльності психолога юридичної сфери
- •15. Особливості особистісного підходу в системі людина-право
- •16. Система психічних процесів у юридичній психології
- •17. Значення пам’яті та технік маніпулювання увагою в юридичній психології
- •19. Роль мислення, інтуїції, уяви у вирішенні поставлених завдань працівників юридичної сфери
- •20. Роль і місце емоцій та почуттів у юридичній діяльності
- •21. Роль та місце темпераменту, характеру, здібностей особистості в юридичній психології
- •22. Напрямки профілактичної роботи з неповнолітніми злочинцями
- •23. Механізми психологічного захисту та опанування у стресових ситуаціях
- •25. Предмет і завдання кримінальної психології
- •26. Особистість правопорушника та чинники її формування
- •27. Роль соціального та біологічного чинників у формуванні деліквентної поведінки
- •28. Психологічні особливості правопорушників з різною спрямованістю поведінки
- •30. Антисоціальна поведінка неповнолітніх правопорушників.
- •31. Чинники виникнення та розвитку злочинної спрямованості у неповнолітніх
- •32. Механізми формування злочинної поведінки неповнолітніх.
- •33. Характеристика вікової динаміки злочинності
- •34. Кримінальна субкультура та делінквентна поведінка неповнолітніх
- •35. Визначте особливості психологічної роботи з неповнолітніми злочинцями
- •36. Етапи формування злочинної поведінки
- •37. Психологічна характеристика злочинної групи
- •41. Поняття та соціально-психологічна характеристика організованої злочинності
33. Характеристика вікової динаміки злочинності
Співвідношення чинників різних вікових груп в злочинності показує, що кримінальна активність найбільш й у вікової групи 25-29 років, потім ідуть групи 18 - 24, 14 - 17, 30 - 40-річних злочинців. Найнижча частку серед злочинців становлять особи, старші 50 років. Переважна число злочинів роблять, в такий спосіб, особи молодого віку.
Частка неповнолітніх у загальному обсягу виявлених злочинців зростає. У 1985 р. вона становить 10%, 1992-го і 1993 рр. - 16%, певне зниження у 1994 й у 1996 рр. (12%). Характерною рисою є "омолодження" неповнолітніх злочинців. Питома вага групи 14-15 років у 1996 р. становив 33% всієї злочинності неповнолітніх.
34. Кримінальна субкультура та делінквентна поведінка неповнолітніх
Сутність кримінальної субкультури .Основним фактором взаємної криміналізації в кримінальних групах підлітків є кримінальна субкультура. Для її позначення використовуються й інші темини: “друге життя”, “негативний^-негативні-соціально-негативні групові явища”, “асоціальна” .
Уважається, що спочатку кримінальна субкультура виникла в закритих виховних і виправних установах, а потім поширилася за їхніми межами, захопивши більшу частину підлітків, насамперед – трудових і педаггогически запущених. Кримінальна субкультура як і будь-яка культура по своїй сутності агресивна . Вона вторгається в культуру офіційну, зламуючи її цінності й норми, насаджуючи в ній свої правила й атрибутику. Відомо, що носієм є мова. Візьмемо наш “велику й могутню російську мову”. На сьогоднішній день він виявився пронизам термінологією карного жаргону, на якому охоче говорять як підлітки, так і депутати державної думи. Але ж втрата чистоти національної мови – серйозний симптом наростання процесу криміналізації суспільства. Ця криміналізація в першу очеред зачіпає подростающие покоління, як найбільш активну в кримінальному відношенні частина суспільства й найбільш чуйну по своїх вікових особливостях до язикових інновацій
Носіями кримінальної субкультури є – рецидивісти . Вони акумулюють, пройшовши через в’язниці й колонії, стійкий злочинний досвід, “злодійські закони й поняття”, а потім передають його подростающему поколінню. Тут можна говоритити про тр психологічні механізми відтворення підліткової злочинності 1 . Перший – персоналізований , коли рецидивіст із числа дорослих бере “шефство” над конкретним підлітком, знайомлячи його з “законами” злочинного миру. Другий механізм – через криміналізацію всього населення , прилучаючи його до карної мови, привчаючи мислити кримінальними категоріями. Третій механізм – через кримінальну групу . Ці групи стають школами первісної підготовки молодхих злочинців і носіями традицій злочинного способу життя. Оскільки кримінальні групи по всій країні й із зарубіжжям зв’язані численними каналами (“дорогами”, “трасами”), остільки це сприяє універсалізації, типізації норм і цінностей кримінальної субкультури, швидкості її поширення
Під кримінальною субкультурою розуміється сукупність духовних і матеріальних цінностей, що регламентують і впорядковують життя й діяльність кримінальних співтовариств, що сприяє їхній живучості, згуртованості, кримінальній активності й мобільності, наступності поколінь правопорушників. Основу кримінальної субкультури сосотовляют далекі цивільному суспільству цінності, традиції, різні, ритуали молодих злочинців, що об’єдналися в групи.Її соціальна шкода полягає в тім, що вона потворно соціалізує особистість підлітка, стимулює переростання вікової опозиції в кримінальну, саме тому і є механізмом “ відтворення ” злочинності в молодіжному середовищі 2 .
Кримінальна субкультура відрізняється від звичайної подростково-юнацької субкультури кримінальним змістом норм, що регулюють взаємини й поводження членів групи між собою й зі сторонніми для групи особами (з “чужими”, міліцією, громадськістю, дорослими, жінками й т.п.). Вона прямо, безпосередньо й жорстко регулює спосіб життя й кримінальної діяльності, вносячи певний порядок. У ній простежується :
різко виражена ворожість стосовно загальноприйнятих норм і її кримінальний зміст;
внутрішній зв’язок з карними традиціями;
скритність від непосвячених;
наявність цілого набору (системи) строго регламентованих у груповій свідомості атрибутів
Кримінальній субкультурі неповнолітніх властиві наступні особливості :
1) попрання прав особистості, що виражаються в агресивному, жорстокому й цинічному відношенні до “чужих”, слабким і беззахисним;
2) відсутність почуття жалю до людей, у тому числі й до “своїм”;
нечесність і лукавство до “чужих”;
паразитизм, експлуатація “низів”, знущання над ними;
знецінювання результатів людської праці, що виражається у вандалізмі;
неповага прав співрозмовників, що виражається в крадіжках і розкраданнях;
заохочення цинічного відношення до жінки й половою розбещеності;
заохочення низинних инстинков і будь-яких форм асоціального поводження
Кримінальна субкультура, цінності якої формується карним миром з максимальним обліком вікових особливостей підлітків, приваблива для підлітків і юнаків:
наявністю широкого поля діяльності й можливостей для самоствердження й компенсації невдач, що осягли їх у суспільстві;
процесом кримінальної діяльності, що включає ризик, екстремальні ситуації й пофарбованої нальотом помилкової романтики, таємничості й незвичайності;
зняттям моральних обмежень;
відсутністю заборон на будь-яку інформацію й, насамперед, на інтимну;
обліком стану вікової самітності, пережитого підлітком, і забезпеченням йому в “своїй” групі морального, фізичної, матеріальної й психологічного захисту від агресії ззовні.
