11. Основні напрями використання психологічних знань в правоохоронній діяльності

Юридична наука, безумовно, не може замикатися у власних вузьких рамках і не враховувати економічних, демографічних, культурних, соціально-психологічних й інших факторів при рішенні проблем правоохоронної й правозастосовної діяльності. На стиках юриспруденції із зазначеними науками можуть розвиватися нові галузі наукового знання, що мають двоїсту природу і єдину мету - забезпечення правоохоронної й правозастосовної діяльності. Інтеграція юриспруденції й психології досить чітко проявляється на трьох рівнях:

- застосування психологічного знання в юриспруденції в "чистому" виді;

- використання в юриспруденції психологічного знання шляхом його "трансформації";

- синтез психології і юриспруденції, властиво їхніх стиків, і виникнення нової галузі науки - юридичної психології.

Перший напрямок - це безпосереднє використання психологічних знань у вигляді методу експертних психологічних оцінок. У цьому випадку психолог виступає в ролі експерта, консультанта або фахівця в карному, цивільному, адміністративному процесі або в ході виконання покарання або інших заходів правового впливу на особистість.

Другий напрямок - це уточнення, розширення, удосконалювання юридичних понять й інститутів за рахунок залучення психологічних категорій і понять, а також застосування юристами психологічних методів у наукових дослідженнях або правозастосовній, правоохоронній й інший юридичній практиці, використання даних психології в організаційній і процесуальній діяльності, професійному відборі, розслідуванні правопорушень, виправленні й перевихованні засуджених. Застосовують психологічні знання й при встановленні професійної придатності до роботи в правоохоронних органах, профорієнтації й ін.

Третій напрямок взаємодії психології і юриспруденції має більше виражений, чим два попередніх, двосторонній характер. Потреби юриспруденції в психологічному знанні визначають виникнення юридичної психології, що є двоєдиною наукою, одночасно й психологічної і юридичної, що аналізує психологічні особливості в сфері застосування права. Безумовно, виникнення такий інтегративної науки одночасно стимулює розвиток й удосконалювання знання як психологічного, так й юридичного.

12. Професійно важливі якості психолога юридичної сфери

Вивчення соціально-психологічних явищ, їх аналіз, особливості самого процесу пізнання припускають наявність певних когнітивних, особистісних якостей, що становлять у своїй сукупності один з основних чинників професійної придатності практичного психолога. До їх числа належать: різнобічні загальні та глибокі професійні знання в області загальної та юридичної психології, педагогіки і соціології; розвинений інтелект, гнучке, творче мислення, висока розумова працездатність; аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, вміння виділити головне; активне сприйняття, ємна пам'ять , стійка увага, розвинені уява, інтуїція.

У багатьох випадках спілкування для психолога набуває самостійний характер як особливий вид професійної діяльності, наприклад, в ході виступів перед аудиторією, заходів нейро-лінгвістичного програмування, психотренінгу, психокорекції і т.д. При цьому професійне спілкування в якості підструктури психологічної діяльності слід розглядати не тільки як власне обмін інформацією (комунікативна сторона), але і як процес взаємодії (інтерактивна сторона), сприйняття людьми один одного (перцептивна сторона).

Здатність встановлювати міжособистісні (психологічні) контакти з різними учасниками спілкування, комунікативна компетентність є якостями, значною мірою впливають на ефективність праці психологів, одним з найважливіших факторів їх професійної придатності. Значну питому вагу в діяльності психолога займають організаційні питання, від правильного вирішення яких багато в чому залежить ефективність його праці в цілому. Причому в деяких видах психологічної діяльності значення організаційних питань значно зростає і нерідко цей аспект стає одним з провідних, що роблять істотний вплив на діяльність інших осіб.

Уміння працювати з людьми - найважливіша якість, якою повинен володіти психолог. Особливе значення це якість має для практичного психолога, який крім встановлення офіційних і міжособистісних контактів з представниками різних структурних підрозділів ОВС, повинен ефективно, з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особового складу райвідділу міліції, контролювати психологічний стан підрозділів і координувати оптимальні міжособистісні відносини між співробітниками.

Йому необхідно підтримувати в колективі сприятливий психологічний мікроклімат, своєчасно усувати умови, що сприяють виникненню конфліктних ситуацій.

Проведений Професіографічний аналіз діяльності практичних психологів дозволив сформулювати п'ять основних чинників їх професійної придатності, що включають відповідні їм комплекси професійно значущих психологічних якостей особистості.

I фактор-високий рівень соціальної (професійної) адаптації.

Даний фактор безпосередньо пов'язаний з певною нормативністю поведінки психолога в будь-яких, у тому числі в складних умовах професійної діяльності. Тому його слід розглядати в якості одного з головних чинників професійної придатності працівників психологічних відділень ОВС.

До якостей особистості, формує вказаний чинник, слід віднести: чесність, громадянську мужність, совісність;

Принциповість, обов'язковість, сумлінність, старанність, дисциплінованість.

Свідченням професійної непридатності психолога правоохоронних органів є полярно протилежні якості: низький моральний вигляд, нечесність, безвідповідальне ставлення до справи, недисциплінованість, схильність до алкоголізму і наркоманії.

II фактор - нервово-психічна (емоційна) стійкість особистості психолога.

Розглянутий чинник передбачає:

- Стійкість до стресу, високий рівень самоконтролю над емоціями і поведінкою, працездатність в ситуаціях, що викликають фру страції;

- Розвинені адаптивні властивості нервової системи (сила, врівноваженість, рухливість, чутливість, активність, динамічність, лабільність, пластичність нервових процесів), що дозволяють на належному рівні зберігати - працездатність у стані стомлення, здатність адекватно реагувати на різні зовнішні умови.

Негативно оцінюються такі якості особистості: низький поріг стійкості до стресу, підвищена емоційна напруженість; надлишкова агресивність, імпульсивність вчинків; невротичні симптоми, швидке виснаження нервових процесів; психопатичні риси характеру.

Ш чинник - високий рівень інтелектуального розвитку, пізнавальна (когнітивна) активність психолога, які обумовлені наступними якостями особистості:

- Розвинений інтелект, широкий кругозір, ерудиція;

- Гнучке, творче мислення, розумова працездатність, кмітливість;

- Аналітичний склад розуму, прогностичні здібності, вміння виділяти головне;

- Активність, рухливість психічних пізнавальних процесів (сприйняття, ємної пам'яті, продуктивного мислення, уваги);

- Розвинену уяву, інтуїція, здатність до абстрагування, рефлексії. Навпаки, низька розумова працездатність, знижені пізнавальна активність, інтелект, нерозвинене уяву, слабку увагу негативно позначаються на якості виконання психологом службових обов'язків.

IV фактор - виражені комунікативні здібності, висока соціальна активність особистості практичного психолога ОВС.

Ефективність здійснюваної діяльності соціально-психологічного характеру багато в чому залежить від комунікативної компетентності психолога. При цьому передбачаються наступні якості.

- Здатність встановлювати емоційні контакти з учасниками спілкування, підтримувати з ними, в необхідних межах, довірчі відносини;

- Проникливість, здатність розуміти внутрішній світ співрозмовника, його психологічні особливості, потреби, мотиви поведінки, стан психіки;

- Доброзичливе, ввічливе ставлення до людей, вміння слухати учасника діалогу, емпатійність (здатність емоційно відгукуватися на переживання співрозмовника);

- Вільне, гнучке володіння вербальними і невербальними засобами спілкування;

- Уміння в конфліктних ситуаціях проводити адекватну ситуації стратегію комунікативної поведінки, змінювати в залежності від обставин стиль спілкування;

- Здатність до співпраці, досягнення компромісів;

- Розвинений самоконтроль над емоціями, настроєм у стресових ситуаціях; адекватну самооцінку, відчуття гумору.