30. Антисоціальна поведінка неповнолітніх правопорушників.

Досвід вивчення неповнолітніх правопорушників показує, що підліток найчастіше може скоїти злочин під безпосереднім впливом однолітків або дорослих людей, підкоряючись тиску натовпу. У більшості таких підлітків в структурі особистості домінують негативні якості: лінь, слабка воля, безвідповідальність, конформізм, агресивність. Важливою умовою формування особистості „важкого” підлітка здебільшого є негативні сімейні умови, алкоголізм батьків або рідних, їх аморальна поведінка.

Бувають випадки, коли викривлену моральну атмосферу навколо неповнолітнього створюють люблячі його батьки, які не володіють достатньою педагогічною культурою. Для важковиховуваних підлітків, як правило характерним є негативне ставлення до навчання, яке в результаті протиставляє їх колективу класу, школи. У більшості випадків до числа підлітків-правопорушників потрапляють ті хто не знайшов себе в шкільному колективі через конфліктні взаємостосунками.

Антисоціальна поведінка неповнолітнього, таким чином взаємодетермінована впливом багатьох факторів, в першу чергу зовнішнім соціальним середовищем, а саме мікросередовищем, а також індивідуальними особливостями особистості підлітка, які визначають його індивідуальне реагування на різні „життєві невдачі”.

Підлітковий вік (11 - 15 років) є перехідним, оскільки це – період статевого дозрівання, паралельно з яким досягають в основному зрілості й інші біологічні системи організму. В соціальному аспекті підліткова фаза - це продовження первинної соціалізації. Як правило, всі підлітки цього віку - школярі. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно це - вік протиріччя. Звідси - типові вікові конфлікти та їх заломлення в самосвідомості підлітка.

Юнацький вік (14-18 років) це – „третій світ”, який існує між дитинством і дорослістю. В біологічному аспекті це - етап закінчення фізичного дозрівання. Юність це - завершальний етап первинної соціалізації. Перед юністю постає завдання соціального і особистісного самовизначення, а це означає зовсім не автономію від дорослих, а чітке орієнтування і визначення свого місця в дорослому світі.

31. Чинники виникнення та розвитку злочинної спрямованості у неповнолітніх

Вплив соціальних умов життя та його суперечностей на характер морального формування особи молодої людини є визначальним, тому саме в цьому треба шукати детермінанти злочинності взагалі і неповнолітньої - зокрема.

Кримінологічна детермінація є різновидом соціальної детермінації. До процесу детермінації належать причини, умови, кореляти.

Детермінація включає різні зв'язки: причинно-наслідкові, кореляційні, функціональні, зв'язки стану, структурно системні тощо. Система охоплює усі три види детермінації у часі: детермінація минулого, теперішнього та майбутнього і є різновидом соціальної, статистичної (ймовірної), ідеально-цільової детермінації.

Причинами та умовами злочинності є система соціально негативних явищ та процесів, які її детермінують як свій наслідок. Причини та умови злочинності - не випадковий механічний набір детермінант злочинності, а система, тобто єдність та цілісність взаємодіючих підсистем та елементів, які розташовані в певній ієрархії та підрядності рівнів. Причини - це явища (системи), що породжують інші явища (системи) - наслідок. Причиновий зв'язок - зв'язок генетичний. При визначенні того, що було причиною, а що наслідком, треба виділити два основних елементи, один з яких "причина", а інший - "наслідок". До причин протиправної поведінки необхідно відносити соціально-психологічні детермінанти, які складаються з таких елементів, як економічна, політична, правова, побутова психологія на різних рівнях суспільної свідомості.

Взаємодія умов та причин побудована за типом детермінації минулого і теперішнього. Залежно від цього умови поділяються на дві групи: а) умови виникнення (формування) причини; б) умови забезпечення результативного процесу заподіяння .

Третім видом детермінант є корелянти. їх зв'язок з наслідком -кореляція. Це багатофакторна детермінація у масовидних системах, за допомогою якої зміни одних факторів у бік збільшення або зменшення зумовлюють зміни інших факторів. Це зв'язок відповідності, більш або менш синхронної взаємозалежності декількох явищ один від одного. У цьому зв'язку синтезуються необхідність і випадковість, можливість і дійсність, причини і наслідки, визначеність і невизначеність, однозначність і неоднозначність'. Кореляційний детермінізм відіграє значну роль у масовидних явищах, до яких належить і злочинність. Визначення наявності або відсутності кореляції між явищами, що вивчаються, є обов'язковим етапом, який попереджає дослідження причинової та зумовленої детермінації.

Кожний конкретний злочин викликається не однією ізольованою причиною, а сукупністю детермінант (факторів), які діяли у різний час та в різних умовах. Але за усієї складності взаємодії цих факторів їх можна певним чином класифікувати, виокремити основні, вирішальні.

Як і кожний свідомий людський вчинок, злочин має своїм безпосереднім та найближчим джерелом суб'єктивний вольовий акт - рішимість скоїти те чи інше діяння. Вольовий акт при скоєнні злочину, як правило результат взаємодії двох груп факторів: асоціальних поглядів та установок даної особи і конкретної життєвої ситуації, в якій вона перебувала перед вчиненням злочину. Тобто, об'єктивна дійсність детермінує, визначає поведінку людини: безпосередньо (вплив ситуації) та опосередковано (попереднє формування особи). Співвідношення ролі вказаних чинників у кожному разі може бути різним. Здебільшого головну роль відігравало негативне формування особи. Саме моральне виховання є тим фактором, який визначає весь життєвий шлях людини, характер її поведінки, а інколи -і і конкретні вчинки. Криміногенний вплив зовнішніх обставин може призвести до скоєння злочину лише особою, яка не володіє твердими моральними принципами. У тому разі, коли злочинний намір сформувався та людина почала скоювати злочин, її діяльність може призвести до необхідного результату лише тоді, коли у навколишній дійсності є сприятливі умови.

Виявлення детермінант, які сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, важливо для розроблення необхідних профілактичних заходів.

Детермінанти, що зумовлюють злочинність дітей, пропонуємо поділити на групи:

1. Фактори, які формують особу молодого правопорушника (негативний вплив родини, безпосереднього оточення, засобів масової інформації, недоліки шкільного, побутового виховання тощо).

2. Умови, що сприяють скоєнню злочинів (недоліки організаційного характеру, які допомагають особам із уже сформованою антисуспільною орієнтацією "технічно" здійснити злочинні наміри.

3. Обставини, пов'язані з поведінкою жертв злочинів. Формування особи відбувається під впливом усього комплексу відносин, в які вона вступає з іншими людьми. У свідомості людини немає таких явищ, які були б "первинними", а не результатом її життєдіяльності. Внутрішній зміст людини визначається його відносинами, в які він вступає з іншими особами, особливостями його життя та діяльності.

Фактори, які сприяють формуванню протиправної поведінки неповнолітнього, потрібно шукати насамперед в конкретному соціальному середовищі, яке його оточує. Важливе місце у визначенні детермінант, що сприяють злочинності неповнолітніх, займають недоліки сімейного виховання. Формування особи неповнолітнього починається у соціальній групі - сім'ї. Виховання включає в себе комплекс різноманітних заходів із профілактики правопорушень як аспект, що забезпечує ефективність виховної діяльності. Це дозволяє розглядати детермінанти, що зумовлюють протиправну поведінку неповнолітніх, у плані вияву негативних сторін взаємодії соціального середовища та особистості, маючи на увазі необхідність детального аналізу процесів, що відбуваються в суспільстві.