9. Диагностика и дифференциальная диагностика аутоиммунного тиреоидита у детей.

Аутоімунний тиреоїдит (зоб Хашимото, лімфоцитарний тиреоїдит) – хронічне аутоімунне захворювання, що характеризується лімфоїдною інфільтрацією з повільним поступовим ушкодженням тканини щитоподібної залози і розвитком гіпотиреозу.

Діагностика:

• Клінічні ознаки:

  • Розвивається поступово.

  • Першим та основним симптомом – збільшення щитоподібної залози за відсутності клінічних проявів порушень її функції. Залоза збільшена дифузно. При незначній тривалості захворювання при пальпації м’яка або еластичної консистенції, поверхня зерниста, може бути рівною, гладкою; безболісна, рухлива при ковтанні, з характерним збільшенням перешийка. На пізніх стадіях тканина залози стає щільною, поверхня бугристою, можуть пальпуватися вузлові утворення. Збільшення залози може бути асиметричним, переважно за рахунок правої частки. Зоб великих розмірів стискує оточуючі тканини.

  • Клінічно еутиреоз. У деяких хворих на початку захворювання можуть виявлятися симптоми тиреотоксикозу. Хворі скаржаться на слабкість, нездужання, дратівливість, біль в ділянці серця, серцебиття, порушення сну. Іноді на початковій стадії захворювання проявляється болем у горлі, захриплістю, відчуттям тиску в ділянці шиї, дисфагією. Відзначається ізольоване зниження рівня ТТГ при нормальних Т₃ і Т₄. Гіпертиреоз при АІТ є транзиторним і через деякий час змінюється на еутиреоз.

  • Лабораторно може виявлятися прихований гіпотиреоз.

• УЗД ЩЗ:

  • Асиметричне збільшення ЩЗ, чіткі та нерівні контури.

  • Гіперплазія перешийка.

  • Наявність сполучнотканинних тяжів у вигляді лінійних структур, що пересікають тиреоїдну тканину і надають залозі пористого, часткового або петлястого характеру.

  • Заміщення тиреоїдної тканини сполучною.

  • Можлива наявність кальцинатів.

  • При атрофічній формі розміри значно зменшені, масивні ділянки фіброзу, що заміщують тиреоїдну паренхіму.

• Імунологічні тести:

  • Виявлення антитіл до тиреоїдних антигенів.

  • Зниження загальної кількості Т-лімфоцитів за рахунок Т-супресорів.

  • Збільшення коефіцієнта Т-хелпери/Т-супресори.

  • Збільшення концентрації в крові Ig G, М, особливо А.

  • Підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів.

• Радіоімунологічне визначення рівнів тиреоїдних гормонів та тиротропіну в крові.

  • Концентрація в крові Т₄ та ТТГ в межах норми.

  • Нормальний рівень Т₄ та підвищений вміст ТТГ (субклінічний гіпотиреоз).

  • Знижений рівень Т₄ та підвищений вміст ТТГ (явний гіпотиреоз).

  • Підвищення рівня Т₄ та нормальний або знижений вміст ТТГ в крові.

  • Підвищення рівня ТТГ в крові є найбільш ранньою ознакою гіпотиреозу.

• Радіоізотопне дослідження ЩЗ

• Сканування ЩЗ дозволяє оцінити топографію органу, виявити екопічні вогнища, дефекти паренхіми, наявність вузлів, їх функціональну активність.

• При поєднанні аутоімунного тиреоїдиту з вузловими утвореннями показане проведення тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії ЩЗ. При аутоімунному тиреоїдиті в пунктаті виявляють велику кількість лімфоїдних елементів різного ступеня зрілості, плазматичні клітини, характерним є наявність гігантських еозинофільних клітин (Гюнтле-Ашкіназі).

Критерії діагностики:

• Збільшення об’єму ЩЗ більше 97 перцентилі нормативних значень для даної статі

• Високий титр антитіл до тиреопероксидази або до мікросомальної фракції тиреоцитів в сироватці крові – у 2 і більше разів вище верхньої межі норми.

• Характерні ультразвукові зміни структури ЩЗ.

Диференціальна діагностика

Диференціальну діагностику аутоімунного тиреоїдиту проводять з дифузним токсичним зобом, іншими клінічними формами тиреоїдиту, ендемічним, спорадичним зобом, вузловим зобом, карциномою щитоподібної залози. Крім того, аутоімунний тиреоїдит може бути складовою частиною ендокринних і неендокринних захворювань з аутоімунним компонентом.