12. Принципы вскармливания недоношенных детей.

Вид харчування

Ентеральне харчування є можливим за умови:

• відсутності хірургічних захворювань, що вимагають хірургічного втручання

• наявності перистальтики кишечника та відходження меконію

• здатності дитини утримувати та засвоювати молоко

Протипоказання:

• вкрай тяжкий стан дитини

• наявність вад розвитку шлунково-кишкового тракту

• виражений геморагічний синдром

Гестаційнй вік < 32 тижні – ентеральне харчування не задовольняє енергетичні потреби, тому відразу треба розпочинати парентеральне харчування з забезпеченням потреби в харчових та мінеральних речовинах.

В перші 1-3 тижні життя комбінація ентерального та парентерального харчування дозволяє адекватно забезпечити організм харчовими речовинами та підготовити перехід на повне ентеральне харчування. Доцільно в перші 6-7 днів життя на тлі проведення парентерального харчування застосовувати мінімальне ентеральне харчування – введення малих об’ємів їжі через зонд впродовж проведення парентерального харчування для прискорення функціонального та структурного дозрівання ентероцитів, профілактики атрофії слизової оболонки кишечника (починають з 3-8 години життя та проводять 6-7 днів).

Слід призначати малі періодичні об’єми харчування. З масою менше 1200 г можна призначати більші об’єми при постійному зондовому годуванні. Для проведення мінімального трофічного годування використовують грудне молоко або суміші для недоношених дітей.

Чим годувати?

Оптимальним є вигодовування грудним молоком термічно необробленим. Молока жінки, що народила дитину передчасно: містить більше білка, заліза, хлору, цинку, міді, йоду, ПЖК, вуглеводів, вітамінів А, Е, С та менше лактози. Калорійність вища.

Враховуючи більш інтенсивні темпи росту існує необхідність додаткового забезпечення білками, деякими мікроелементами і вітамінами. Особливо дітей з гестаційним віком до 32 тижнів і масою до 1500 г. Його проводять шляхом часткового парентерального живлення. Новонародженим із гестаційним віком 32-34 тижня можна додаткового вводити білок, кальцій, фосфор і залізо ентерально, додаючи до грудного молока спеціальні добавки, збагачені зазначеними інгредієнтами.

Грудне молоко для передчасно народжених дітей є імунобіологічним захистом травного тракту, профілактикою некротизуючого ентероколіту, ротавірусної та інших інфекцій.

Грудне молоко матерів, що народили дітей передчасно, є золотим стандартом вигодовування недоношених новонароджених, стандартом профілактики захворюваності й оптимального психо-емоційного розвитку.

При відсутності материнського молока або за наявності протипоказань – використовують адаптовані молочні суміші для харчування недоношених дітей.

Протипоказання грудного вигодовування з боку матері:

• ВІЛ-позитивний статус матері,

• Відкрита форма туберкульозу,

• Гострі психічні розлади,

• Лікування цитостатичними, антитиреоїдними препаратами.

Як годувати?

Здорові недоношені діти з гестаційним віком більше 35 тижнів, масою більше 2000 г за умови активного смоктання повинні знаходитись на грудному вигодовуванні з моменту народження без догодовування.

З гестаційним віком 34-35 тижнів – смоктальний рефлекс добре виражений, тому вони не потребують догодовування з чашечки. Потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

З гестаційним віком 30-33 тижні може вигодовуватись з чашечки. Потребують ретельного спостереження та регулярного зважування.

З гестаційним віком до 30 тижнів годування через зонд є основним методом вигодовування.

Техніка годування через зонд:

• Обробити руки та надягнути стерильні рукавички.

• Заміряти довжину зонда: орогастрального: від кута рота до мочки вуха і мечоподібного відростка, назогастрального: від кінчика носа до мочки вуха і мечоподібного відростка.

• Змочити кінчик зонда стерильною водою або фізіологічним розтином.

• Помірно зігнути шию дитини і повільно ввести зонд на відміряну довжину через рот або ніздрю.

• Перевірити місце знаходження зонду. Для цього шприцом ввести у зонд 1-2 мл повітря і стетоскопом вислухати над шлунком рух повітря.

• Недоцільно встановлювати новий зонд на кожне годування, тому що це підвищує ризик травми, апное, інфікування: при дотриманні всіх положень зонд може функціонувати до 3 діб.

• Стерильний шприц без поршня приєднати до зонду та налити в нього розраховану кількість зцідженого грудного молока.

• Шприц з молоком тримати на відстані 5-10 см над дитиною.

Можлива комбінація методик вигодовування, що запобігає стомленню дитини та забезпечує перехід до більш фізіологічному методу вигодовування.

Коли починати годування?

Недоношена дитина, яка народилась у відносно задовільному стані, може отримати перше годування вже через декілька хвилин або через 4-6 годин.

Якщо дитина внаслідок важкого стану не отримує харчування більше 12 годин, повинно бути призначене парентеральне харчування у вигляді в/в введення 10% розчину глюкози.

Основними принципами вигодовування недоношених новонароджених є обережність і поступовість. Таких принципів необхідно дотримуватися перш за все при ентеральному вигодовуванні дітей з гестаційним віком до 34 тижнів. Загальна схема початку ентерального годування така: проба з дистильованою водою, а потім – грудне молоко.

В якому об’ємі годувати?

• при масі більше ніж 1500 г – 5 мл,

• при масі менше ніж 1500 г – 1-3 мл.

Збільшення об’єму годування:

• за залишковим об’ємом в шлунку (не можна збільшувати, якщо їжа залишається неперетравленою в шлунку два рази підряд),

• у відповідності зі станом кишечника, частотою та характером випорожнень.

Розмір шлунку новонародженої дитини становить приблизно 20 мл/кг, тому кількість молока, яку може утримати недоношена дитина, значно менша в порівнянні з доношеною. Для розрахунку харчування недоношеної дитини повинен використовуватись «калорійний» метод, який базується на енерговитратах дитини на різних етапах її розвитку.