- •1.Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.
- •2.Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні.
- •3.Наукові підходи до шляхів вирішення екологічних проблем за допомогою і в рамках екологічного права.
- •4.Наукові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на формування науки екологічного права.
- •5.Концепція сталого розвитку і правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.
- •6.Поняття та механізм реалізації державної екологічної політики України (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •7.Формування та реалізація державної екологічної політики України в програмних документах.
- •8.Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •10.Формування наукових положень про предмет і метод екологічного права.
- •9.Науково-правові засади становлення екологічного права України.
- •11.Теоретико-правові аспекти принципів та функції екологічного права.
- •12.Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •13. Перспективи розвитку екологічного права в ххі сторіччі (за науковими працями проф. Н.Р. Малишевої).
- •14.Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України (за матеріалами Круглого столу і повідомленням доц. Е.В. Позняк та к.Ю.Н. Н.Л. Ільїної).
- •15.Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка).
- •17. Еколого-правова наукова школа Інституту держави і права ім.. Корецького (персоналії та наукові доробки).
- •18. Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків) ( персоналії та наукові доробки).
- •19.Еколого-правова наукова школа Національного університету «Одеської юридичної академії» (персоналії та наукові доробки).
- •20.Еколого-правова наукова школа Львівського національного університету імені Івана Франка (персоналії та наукові доробки).
- •21.Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України (за публікаціями українських вчених).
- •22.Правові проблеми екологічного підприємництва (за науковими працями проф. А.Г. Бобкової).
- •23.Тектолого-правові (управлінські) аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави (за науковими працями проф. В.І.Андрейцева).
- •24.Правові проблеми екологічного контролю (за науковими працямипроф. М.В.Краснової, доц. Е.В. Позняк, доц. Т.О. Коваленко та ін.).
- •25.Проблеми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в контексті сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •26.Проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України (за науковими працями проф. М.В. Краснової).
- •27.Консолідуюча роль земельного законодавства у розвитку системи природноресурсового права (за науковими працями проф. В.І.Андрейцева).
- •28.Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні (за науковими працями проф. А.М. Мірошниченка, доц. Коваленко т.О.).
- •30.Проблема юридичного визначення лісу як об'єкта правового регулювання та відмежування його від об'єктів інших поресурсових галузей.
- •31. Проблеми постійного і тимчасового користування лісами (за науковими працями доц. Т.Г. Ковальчук).
- •32. Перспективи розвитку гірничого права.
- •33.Особливості предмету та об'єктів водного права України.
- •34. Атмосферне повітря як особливий об'єкт правового регулювання: поняття, юридичні ознаки, особливості правового режиму.
- •35. Наукові підходи до формування природоохоронного (ландшафтного) права у системі екологічного права України.
- •36.Екологічна мережа як новітній об'єкт екологічного права України – соціально-правові та екологічні передумови визнання та регулювання.
- •37.Правові форми та види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
- •38. Актуальні проблеми становлення і розвитку права екологічної безпеки в Україні
- •39.Поняття та ознаки екологічної безпеки як правової категорії.
- •40.Правові проблеми радіаційної безпеки в Україні (за науковими працями проф. Г.І. Балюк г.І., к.Ю.Н. О.В. Сушик, к.Ю.Н. О.Ю.Кронди).
8.Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
У статті Г.І. Балюк «Проблеми законодавчої регламентації та реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку» досліджуються проблеми законодавчої регламентації та реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку, пропонуються шляхи вирішення зазначеної проблеми.
На сьогодні стан довкілля в Україні створює реальну загрозу життєдіяльності населення і зводить нанівець будь-які успіхи у сфері поліпшення соціального й економічного розвитку. Недостатня увага до проблем екологічного розвитку може призвести до того, що в Україні не залишиться чистих та малозабруднених територій, а перелік регіонів екологічного лиха значно розшириться. Екологічна проблема стала в державі не так природоохоронною, як соціально-економічною, адже йдеться про нормальні умови життя та здоров’я людини.
Наразі в Україні окреслився комплекс проблем, пов’язаних з охороною довкілля та безпекою людини: 1) висока динаміка забруднення атмосферного повітря; 2) забруднення водного басейну держави, погіршення якості води; 3) забруднення земель; 4) проблема відходів; 5) екокатастрофи, техногенні аварії тощо.
На нашу думку, щоб уникнути не- зворотних процесів, необхідно вживати рішучих і невідкладних заходів на всіх рівнях управління — загальнодержавному, регіональному та місцевому. Тобто необхідна якнайшвидша реалізація ідеї сталого розвитку суспільства, яка ґрунтується на використанні ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій, на дбайливому ставленні до людини та навколишнього середовища [2].
Видається, що до найважливіших передумов переходу України на модель сталого розвитку на національному та регіональному рівнях належать:
ефективне та екологобезпечне функціонування економіки, що дасть можливість досягти вищих показників життєвого рівня населення, цілеспрямовано вирішувати соціальні та ресурсоекологічні проблеми розвитку суспільства;
раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів, всебічна охорона навколишнього природного середовища — як найголовніших передумов забезпечення ресурсоекологічної безпеки нинішнього та майбутніх поколінь, підтримання у біосфері екологічної рівноваги — а отже, чистого і здорового довкілля;
стабілізація демографічної ситуацій та чисельності населення і встановлення у суспільстві принципів соціальної справедливості, тобто створення системи правових гарантій та ефективної демографічної політики для досягнення економічного, соціального та екологічного благополуччя кожної сім’ї;
розширення масштабів міжнародного співробітництва у сфері ефективного вирішення ресурсоекологічних проблем і завдань сталого розвитку, підвищення його результативності та ефективності, застосування в національній економіці найновіших світових досягнень науково-технологічного і соціально-екологічного прогресу.
Україні вкрай потрібні широкомасштабна реконструкція та модернізація всієї застарілої й відсталої матеріально-технічної бази суспільного виробництва з урахуванням ресурсоеко- логічних вимог, чинників, критеріїв, стандартів та обмежень. Усе це має здійснюватися на основі застосування екологобезпечних технологій, безвідходних або маловідходних замкнутих виробничих циклів, які дають можливість комплексно використовувати мінерально-сировинні ресурси та звести до мінімуму викиди забруднюючих речовин у довкілля або й повністю утилізувати їх.
Природоохоронні, екологобезпечні й ресурсозберігаючі напрями науково- технічного прогресу повинні стати пріоритетними в усіх галузях і сферах економіки. їх розвитку слід підпорядковувати інвестиційну та інноваційну політику держави. Водночас вважаємо, що має бути проведена фундаментальна перебудова природокористування та механізмів реалізації природоохоронних заходів на регульованих ринкових засадах. Усе це слід, на нашу думку, розглядати як першочергові завдання на шляху переходу до моделі сталого розвитку і подолання ресурсоекологічної кризи та оздоровлення навколишнього природного середовища.
Можливості держави щодо їх успішної реалізації як на національному, так і на регіональному рівнях визначаються в основному трьома групами чинників:
перша група пов’язана з рівнями розвитку економічного і науково- технічного потенціалів.
друга група містить показники виробництва та якості вітчизняного екологічного обладнання, еколого- безпечних технічних засобів і технологій.
третя група характеризує обсяги затрат на екологію, оздоровлення природи і переведення економіки на модель сталого розвитку.
