9.Науково-правові засади становлення екологічного права України.

Після набуття статусу незалежної держави, Україна отримала у спадщину досить важку екологічну ситуацію, яка була викликана безмірною, науково не обґрунтованою експлуатацією природних ресурсів; невдалими спробами змін законів природи; безладним промисловим розвитком; нехтуванням екологічними потребами людей, їх здоров'ям, а значить і майбутнім всього людства. Вперше право особи на сприятливе довкілля було проголошено у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. (розділ VII "Екологічна безпека"), де було сказано, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління. Основним джерелом екологічного права України є Конституція України. Так ст. 16 Основного Закону встановлює, що "Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави", а ст. 50 проголошує право на безпечне довкілля та право на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, друга - гарантує вільний доступ до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів, предметів побуту. Тому період 1991-1998 рр. можна назвати періодом найбільш бурхливого розвитку екологічного законодавства в Україні. Саме в цей час було прийнято найбільшу кількість нормативно-правових актів у цій сфері. Серед них: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), Закон України "Про плату за землю" (1992 р.), Кодекс України "Про надра" (1994 р.), Водний кодекс (1995 р.), Лісовий кодекс (1994 р.), Закон України "Про тваринний світ" (1993 р.), Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (1992 р.), Закон України "Про екологічну експертизу" (1995 р.), Закон України "Про природно-заповідний фонд" (1992 р.), Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення в наслідок Чорнобильської катастрофи" (1991 р.). Закон України "Про виключну (морську) економічну зону" (1995 р.) і т. ін. Норми екологічного змісту були включені в Закони України "Про підприємства в Україні" (1991 р.), "Про основи містобудування"(1992р.), "Про транспорт" (1994р.), "Про трубопровідний транспорт" (1996р.), "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (1997р.), "Про видобування і переробку уранових руд" (1997 р.) і т. ін.

10.Формування наукових положень про предмет і метод екологічного права.

Предметом екологічного права виступають екологічні правовідносини, що виникають у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на формах різноманітного права власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Ці правовідносини складаються між громадянами, між громадянами та організаціями з приводу належності, використання, відтворення об'єктів охорони навколишнього природного середовища з метою задоволення екологічним та інших потреб.

Передумовою виникнення та існування екологічних відносин між конкретними суб'єктами з приводу екологічних об'єктів є постійно існуюча взаємодія суспільства і природи в процесі розвитку людства.

У процесі забезпечення, користування, вилучення, перерозподілу різноманітних природних об'єктів, здійснення інших дій виникають земельні, водні, лісові, фауністичні та інші екологічні відносини, які є єдиними, ускладненими за своїм змістом. Вони містять у собі декілька різновидів екологічних відносин, тісно взаємопов'язаних між собою, чим створюють предметну цілісність.

Природоресурсні відносини:земельні, водні, лісові, гірничі, флори і фауни, атмосферне повітря.

Методи правового регулювання екологічних правовідносин - способи і прийоми, спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин, забезпечення реалізації прав і дотримання обов'язків суб'єктами цих відносин у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки умов проживання людей. Розрізняють:

• адміністративно-правовий метод, або авторитарний (виходить з нерівного положення сторін - із відношення влади та підлеглості):

дозволяючі дії; санкціонуючі дії; погоджувальні дії;

обмежувальні дії; упереджувальні дії; заборонні дії.

• цивільно-правовий метод, або заохочувальний (заснований на рівності сторін):

альтернативні дії; рекомендаційні дії; стимуляційні дії; ініціативні дії.

Отже, метод правового регулювання екологічних відносин-це закріплена в законодавстві сукупність адміністративно-цивільноправових способів і прийомів впливу на поведінку учасників цих відносин.