Основні напрями і складові сімейного виховання

Громадянське виховання дітей в сім’ї – це чинник цілісного формування юної особистості зі своїми ідеологічними поглядами і переконаннями, тісно взаємозв’язаними з історією свого родоводу.

Батьки мають серйозно відноситися до духовного світу дитини і його змісту. Знання і розуміння батьками ідеалів, прагнень, інтересів і потреб їхніх дітей – запорука здорової атмосфери стосунків в сім’ї, шлях до досягнення мети у громадянському становленні вихованців.

Життєво необхідною у кожній сім’ї повинна бути традиція читання і обговорення творів класичної літератури, спільного перегляду кінофільмів, що багато в чому сприяє формуванню в дитини високих моральних ідеалів, пам’яті про героїв, патріотизму і романтики, прагнення працювати на благо Батьківщини, безкорисливості, готовності допомогти ближньому, колективізму, дружбі. «Доброта должна стать таким же обычным состоянием человека, как мышление» (В. О. Сухомлинский «Серце отдаю детям»).

Особистий приклад батьків, їх любов і відданість Батьківщині – запорука успіху формування в дітях громадянського патріотизму.

Моральне виховання дітей в сім’ї – це формування у родині загальнолюдських цінностей: справедливості, гуманізму, правдивості, що поєднують суспільні і особисті інтереси.

Створення батьками сімейної атмосфери, де панує милосердя, турбота про старших членів сім’ї, чесність, скромність і працелюбність, породжує в дитині ідеал для наслідування. Родинно-побутова культура сім’ї забезпечує збереження рідної мови народних традицій, історії родоводу, духовної єдності поколінь.

Статеве виховання – це не шкільний предмет! Це – невід’ємний від цілого елемент сімейного виховання дитини, коли хлопчика всебічно готують до майбутньої ролі чоловіка і батька, а дівчинку вчать старанності по господарству, готуючи її до заміжжя та материнства.

Батьки повинні знати, що абсолютно всі програми по сексуальній просвіті, якими б вони благородними намірами не прикривались, тільки провокують у дітей нездоровий інтерес до сексу і статевої розпусти із усіма витікаючими із цього наслідками для особистості і суспільства. Видатний педагог А.С.Макаренко вважав спеціальну сексуальну просвіту дітей і підлітків непотрібною і шкідливою: «Ніякі розмови про «статеве» питання з дітьми не можуть що-небудь додати до тих знань, які і без цього прийдуть у свій час.

Статеве виховання дітей в сім’ї і школі полягає в тому, щоб навчити дівчину важливих ознак гідної поведінки, скромності, дівочої честі, сором’язливості і цнотливості, вміння володіти своїми почуттями у відносинах з представниками протилежної статті.

В свою чергу, у юнакові слід сформувати чоловіче достоїнство, повагу до жінки, готовність оберігати її честь і гідність.

Інтелектуальне виховання – це зацікавлена участь батьків у збагаченні дітей знаннями, формування у них потреби в їх набутті та постійному поновленні. Суть інтелектуального виховання дітей в сім’ї починається з підготовки дитини батьками до школи, розвитку її пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів і задатків під час здобуття загальної середньої освіти занять в гуртках за інтересами, в підготовці до вибору професії.

Навчання – складний і відповідальний вид діяльності дитини тому роль батьків у формуванні та розвитку інтересу до знань, до навчання незамінна ні гувернаторством, ні репетиторством. Тільки батьківська любов і турбота, систематичний контроль і вимогливість, підтримка старанності, наполегливості, творчого підходу забезпечать ефективність виховного процесу і його позитивного результату в інтелектуальному вихованні дітей.

Сформувати, виховати стійку до негативних факторів суспільства особистість, власним батьківським прикладом показати дітям, як потрібно жити і чинити у житті; всебічно розвивати світогляд дитини щоб вона могла бачити дійсно прекрасне у житті, щоб вона могла формувати свої життєві перспективи та рівнятись на ідеал, обирати пріоритети в яких не місце алкоголю, тютюну,наркотикам і розпущеності і – це і є основним завданням батьків в питанні інтелектуального виховання дітей в сім’ї.

Естетичне виховання в сім’ї – це складова морального і духовного розвитку особистості, це цілеспрямована система формування особистості, здатної сприймати і оцінювати прекрасне, довершене, гармонійне в житті, мистецтві.

Бути естетично вихованим - значить жити і творити за законами прекрасного.

Серед найперших специфічних завдань естетичного виховання дітей в сім’ї слід назвати розвиток емоційно-чуттєвої сфери життя та виховання естетичного відчуття оточуючого, слова, мови.

На превеликий жаль, масове використання дітьми та підлітками ненормативної лексики в наші дні, стало нормою, і уже майже ні в кого не викликає обурення.

Але християнська мораль застерігає нас, що нецензурне слово спалює совість людини і мертвить душу роблячи її неспроможною творити добро.

Внутрішня культура людини, рівень її інтелекту, стан її психічного та морального здоров’я, в першу чергу, виражаються через мову. Батьки які своїм прикладом вчать своїх дітей сваритись, висловлюватись нецензурно, тим самим зраджують їх, розбещуючи їх розум і душу.

Батьки повинні допомогти дітям у виробленні уявлень, суджень і переконань пов’язаних з естетичним (красивим) сприйманням творів мистецтва та явищ життя у ставленні людини до природи, людей, до самого себе до народних традицій і звичаїв.

Завдання батьків – навчити дітей сприймати і оцінювати прекрасне, виховувати художні смаки, поважати працю і працьовитих людей розуміти красу праці, навчання, побуту.

Засобами, формами і методами естетичного виховання, слід стимулювати художню діяльність дітей в сім’ї, задоволення їх потреб в творчості через залучення до різних видів мистецтва, розвиток дитячої фантазії у прикладних видах мистецтва: малюнку, вишивці, ліпленні, випалюванні, лозоплетінні тощо. Великого значення при вихованні дітей у сім’ї необхідно приділити формуванню культурної поведінки в побуті, в стосунках з дорослими і ровесниками. Правил етики поведінки дітей вдома, в навчальному закладі, в громадських місцях повинні навчити, в першу чергу, батьки, а потім уже школа.

В естетичному вихованні необхідно враховувати вікові та індивідуальні можливості дітей при залученні до різних видів мистецтва.

Трудове виховання дітей в сім’ї – це виховання працелюбності, розуміння важливості праці в житті людини виховання поваги до праці в житті людини виховання поваги до трудових традицій і трудолюбивих людей.

Трудове виховання дітей в родині забезпечує свідоме ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, формування творчої працелюбної особистості, цивілізованого господаря своєї землі.

Завдання батьків і школи спільно вести психологічну, моральну й практичну підготовку дітей і молоді до свідомого вибору професії.

Шляхи реалізації цього завдання багатовекторні: розвиток цікавості, допитливості, винахідливості дітей в процесі роботи; ознайомлення підлітків із змістом праці дорослих членів сім’ї, створення трудової атмосфери в сім’ї.

З боку батьків повинен здійснюватись систематичний контроль і оцінювання, а при необхідності і вимога до виконання дитиною трудового завдання. Запорукою цьому стане режим праці дітей в сім’ї. Психологічними факторами стимулювання дітей до праці є: виховання інтересу, готовності доводити розпочату справу до кінця, почуття задоволення від роботи, гордості від успіхів у праці, бажання бути схожим на старших, на кращих і успішних у своїй роботі людей міста, села, країни. Педагогічними вимогами до трудових справ дітей у сім’ї є постійність, систематичність, творчість і посильність.

Роль батьків в організації умов праці дітей полягає у всебічному сприянні розвитку особистості, у виявленні творчих здібностей своїх дітей, їх підтримці та заохоченні.

Успішне трудове виховання в сім’ї є запорукою вдалого вибору дитиною майбутньої професії, а це одне з головних завдань сімейного виховання.

Фізичне виховання в сім’ї – це, перш за все, здоровий спосіб життя членів сім’ї як шлях до подолання багатьох згубних явищ сучасної цивілізації. А основні напрями формування здорового способу життя в сім’ї - це дотримання правил особистої гігієни, дотримання порядку у власному помешканні, відмова від шкідливих звичок.

Якщо до цього додати фізичне загартування організму дітей, систематичні заняття фізкультурою та спортом, активний відпочинок на природі, то програма здорового способу життя в сім’ї буде успішно реалізовуватись.

Організація батьками спільних занять спортом, туристичних походів, прогулянок на природу зміцнить здоров’я дітей, загартує організм, привчить їх застосовувати фізичні навички та уміння в ходьбі, бігу, стрибках; виховає витривалість, навчить орієнтуватись на місцевості, додасть впевненості у своїх силах, ознайомить з пам’ятними місцями рідного краю.

Правове виховання дітей в сім’ї - це необхідність у формуванні громадянської зрілості. Суть і завдання його полягають у підготовці дитини до життя в соціумі через виховання правосвідомості, відповідальності за свої дії та вчинки, нетерпимості до порушень громадського порядку. Важливою умовою успішного формування правосвідомості дітей в сім’ї є дотримання батьками законів та державних норм і правил, усвідомлення відповідальності за втягування неповнолітніх до пияцтва, вживання наркотиків, вчинення протиправних дій.

Витонченість душі – ось що потрібно, щоб дитина виховувала сама себе, щоб її совість була на сторожі вчинків. До особистісно орієнтованої педагогіки звертався і В.О Сухомлинський. У своїй книзі «Народження громадянина» він пише: «Необхідно утвердити в душах вихованців повагу до людини як вищої цінності щоб з дитинства людина була другом, товаришем, братом для другої людини. Це, насамперед створення дитиною радощів для інших людей і переживання щастя у зв’язку з цим».

В сім’ї з дітьми потрібно бути чесним, відвертим, справедливим: якщо потрібно – посварити, якщо потрібно - похвалити. Але все повинно йти від душі. Діти дуже вразливі, відчувають найменшу нещирість. А головне – жити з ними спільним життям і творити спільно дружний сімейний колектив і спільні цікаві , корисні справи.

Нерідко причиною виникнення правопорушення в дитячо-юнацькому середовищі є негативний вплив «вулиці» на дитину з благополучної сім’ї. В таких випадках батьки повинні цікавитись, з ким дружать їхні діти де проводять своє дозвілля і, в разі виникнення негараздів, виявити перші ознаки негативної поведінки дитини та допомогти їй осмислити і переоцінити власну поведінку.

Спосіб життя сім’ї, реальна турбота батьків за своїх дітей методами стимулювання позитивних і попередження негативних проявів поведінки – важливий фактор успішного правого виховання та попередження правопорушень серед дітей та юнацтва.

Екологічне виховання дітей в сім’ї – це виховання бережливого ставлення до природи. Методами екологічного виховання можуть бути спільні прогулянки сім’ї на природу, походи, туризм, спільна робота на земельній ділянці.

Для дітей молодшого віку варто започаткувати ведення календарів природи, робити гербарії, поробки з природного матеріалу, здійснювати охорону птахів та допомогу їм взимку, завдяки чому діти засвоять поняття про екологію та екологічну культуру як складовий компонент всебічного розвитку їх особистості.

Екологічна культура особистості – це усвідомлення суспільної та особистісної цінності природи, відповідальне бережливе ставлення до навко­лишнього середовища. Перший досвід вирішення екологічних проблем на місцевому рівні: (економія води у домашньому водопроводі, вміння користуватись електрикою і газом, охорона первоцвітів, охорона водойм тощо) прищеплюється дитині в сім’ї. Спільно зі школою батьки ознайомлять дітей з проблемами навколишнього середовища різного рівня, із засобами практичної участі, навчать вирішувати деякі екологічні проблеми.

Екологічне виховання дітей у сім’ї передбачає:

• усвідомлення дитиною себе як частини природи, що є основою життя;

• формування відчуття відповідальності за природу як державну і загальнолюдську цінність;

• оволодіння знаннями, практичними уміннями й навичками раціонального природокористування;

• збереження народних традицій

Економічне виховання дітей у сім’ї – це батьківська наука по формуванню у дітей умінь планувати свій день для цікавих і корисних справ в домі, вчитись заощадливо відноситись до трати кишенькових грошей, до споживання електрикою, газом, водопостачанням.

Форми і методи роботи батьків з економічного виховання дітей, можуть бути різними, але обов’язково з врахуванням вікових особливостей, зокрема це: складання і аналіз витрат сімейного бюджету, привчання до бережливого ставлення до сімейного майна тощо.

Роль батьків, їхній особистий приклад у вихованні розумної міри до матеріальних потреб дітей найважливіша.