- •1. Предмет психології як науки. Особливості становлення предмета психології.
- •Завдання психологічної науки
- •2. Етапи історичного поступу у психології.
- •3. Напрями психології у 20 ст: біхевіоризм та гештальтпсихологія
- •4. Напрямки психології у 20 ст.: генетична психологія і психоаналіз
- •5. Напрями психології у 20 ст.: когнітивна і гуманістична психологія
- •6. Напрями психології у 20 ст.: психологія діяльності
- •Психологічна структура діяльності
- •7. Рівні прояву психіки: свідомий і несвідомий. Їх коротка характеристика. Функції свідомого і несвідомого
- •8. Поділ психічних явищ на процеси , стани, властивості
- •9. Методи психології, їх класифікація
- •10. Поняття про психічні процеси
- •11. Пізнавальні психічні процеси
- •12. Відчуття, властивості відчуттів
- •13. Сприйняття. Закономірності сприйняття.
- •14. Пам`ять, процеси пам`яті. Методики розвитку пам`яті
- •15. Мислення. Види мислення. Розвиток мислення
- •16. Уява як психічний процес
- •17. Увага як несамостійний психічний процес
- •18. Емоційно-вольові психічні процеси
- •19. Поняття про потяги, природа почуттів
- •20. Емоції. Емоційні якості особистості
- •21. Воля і вольові прцесси
- •22. Психічні стани
- •23. Класифікація психічних станів
- •27. Розвиток здібностей
- •Головні однопорядкові підструктури особистості
- •Теорія ієрархії потреб Маслоу
- •Формування «я-концепції».
- •42.Поняття про психологічний захист. Причини, які активізують дію психологічних захистів.
- •43.Види психологічних захистів. Їх характеристика.
- •44.Поняття про діяльність. Взаємозв’язок понять особистість та суб’єкт діяльності.
- •45.Вплив діяльності на розвиток і становлення особистості.
- •Поняття про професію. Класифікація професій.
- •47.Основні вимоги, що ставляться професією до людини.
- •Поняття про індивідуальний стиль діяльності.
- •Професіограма та психограма спеціаліста.
- •Норми і цінності в діяльності людини.
- •Кар’єра особистості, її атрибути та етапи просування.
- •52.Роль спілкування у життєдіяльності людини. Різні підходи до визначення спілкування
- •53.Багатогранність спілкування. Зв’язок спілкування та діяльності
- •Спілкування та комунікація.
- •Роль спілкування у становленні особистості.
- •Міжособистісне спілкування.
- •Обмін інформацією та передача інформації. Специфіка комунікативного акту, його структура.
- •58.Поняття комунікативних бар’єрів.
- •59.Психологічна сумісність та несумісність у спілкуванні.
- •60.Психологічна характеристика конфліктів.
19. Поняття про потяги, природа почуттів
Почуття – вищий рівень розвитку емоцій, специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до предметів, явищ та потреб, що мають мотиваційну, напрямну значимість.
У залежності від спрямованості виділяють такі види почуттів:
моральні – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому;
інтелектуальні – виражають ставлення особистості до процесу пізнання;
естетичні – почуття краси, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності;
практичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й інших видів діяльності.
Емоційність є вродженою, але почуття розвиваються протягом життя людини, у процесі розвитку її особистості.
Дитина реагує на зовнішні подразники, розрізняє враження, потребує взаємодії. Фактори ситуації самі по собі не можуть викликати й спрямовувати активність дитини. Спонукають її до певних дій специфічні внутрішні сили організму. Сили ці називають інстинктами, мотивами чи потягами.
Фрейд пояснював поведінку з допомогою теорії "лібідо" і метаморфоз, яких зазнають потяти в житлі людини. Протилежною фрейдівській є теорія Адлера, який вважав, що енергію поведінки людини генерують соціальні фактори, які керують проявами "прагнення до влади". Уже з самого початку існування людей у соціальній групі, з моменту їх народження виникають "соціальні почуття", які врівноважують егоїстичні "прагнення до влади".
20. Емоції. Емоційні якості особистості
Емоція (лат. emoveo — хвилюю, збуджую). Будучи важливим чинником емоційної сфери людини, емоції є процесом безпосереднього переживання почуття.
Емоції людини дуже різноманітні.
Стенічні емоції спонукають до дій, вчинків, стимулюють діяльність організму. Такою, наприклад, є емоція радості. При виникненні стенічних емоцій у людини відбувається тонізація м'язової системи, і вона поривається до активних дій.
Астенічні емоції розслаблюють людину, роблять її пасивною, замкнутою. Переживаючи їх, людина нерідко втрачає віру у власні сили і може активну діяльність замінювати на безплідну фантазію.
До основних емоційних станів (за американським психологом Керролом Ізардом (нар. 1923) — «фундаментальних емоцій») відносять інтерес, радість, здивування, страждання, гнів, страх, сором та ін.
Інтерес (як емоція). Це позитивний емоційний стан, який є одним із провідних мотивів навчання і сприяє засвоєнню знань, навичок і вмінь.
Радість. Виявляється вона як позитивний емоційний стан, пов'язаний із можливістю задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до певного моменту була невелика чи невизначена.
Здивування.Це короткочасна емоційна реакція на раптові події, яка не має чітко вираженого позитивного чи негативного забарвлення.
Страждання. Належить до негативних емоційних станів, породжується інформацією про неможливість задоволення найважливіших життєвих потреб, яке до цього часу вважалося можливим.
Гнів.Теж є негативним емоційним станом, зумовленим появою серйозної перешкоди на шляху до задоволення важливої потреби, реалізується у формі афекту.
Страх.Цей негативний емоційний стан, виникає у людини при появі уявної або реальної загрози для її життя чи життєвого благополуччя.
Сором.Виражається цей негативний емоційний стан в усвідомленні невідповідності власних думок, вчинків і зовнішності не тільки сподіванням оточуючих, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній вигляд.
