- •1. Загальні засади педагогіки
- •1.1. Предметі завдання педагогіки
- •2.2. Зміст освіти в національній школі
- •2.3. Закономірності і принципи навчання
- •2.4. Методи і засоби навчання
- •2.5. Технології і форми організації навчання
- •1. Загальні засади педагогіки
- •1.1. Предмет і завдання педагогіки Педагогіка як наука
- •Предмет і основні категорії педагогіки
- •Основні категорії педагогіки
- •Основні етапи розвитку педагогіки.
- •Народна педагогіка
- •Духовна педагогіка
- •Світська педагогіка
- •Система педагогічних наук. Зв'язки педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки
- •Система педагогічних наук
- •Зв'язки педагогіки з іншими науками
- •Напрями, течії зарубіжної педагогіки
- •Філософський напрям у педагогіці
- •Психолого-педагогічний напрям у педагогіці
- •Соціальний напрям у педагогіці
- •1.2. Логіка і методика педагогічних досліджень Сутність і особливості наукових досліджень у педагогіці
- •Методологія педагогіки
- •Методи науково-педагогічного дослідження
- •Емпіричні методи педагогічного дослідження
- •Метод педагогічного спостереження
- •Метод бесіди
- •Метод анкетування
- •Метод педагогічного експерименту
- •Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт
- •Метод рейтингу
- •Метод узагальнення незалежних характеристик
- •Метод психолого-педагогічного тестування
- •Метод соціометрії
- •Метод аналізу результатів діяльності учня
- •Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •Аналіз і синтез
- •Індукція та дедукція
- •Етапи педагогічного дослідження
- •1.3. Розвиток, виховання і формування особистості Процес розвитку і формування особистості
- •Молодший шкільний вік
- •Підлітковий вік
- •Юнацький вік
- •Спадковість і розвиток
- •Вплив середовища на розвиток і формування особистості
- •Розвиток і виховання
- •Діяльність як чинник розвитку особистості
- •Зарубіжні теорії розвитку особистості
- •1.4. Мета виховання Сутність мети виховання
- •Метод психолого-педагогічного тестування
- •Метод соціометрії
- •Завдання основних напрямів всебічного розвитку особистості
- •Зарубіжна педагогіка про мету виховання
- •1.5. Цілісний педагогічний процес Сутність і структура педагогічного процесу
- •Сутність педагогічного процесу
- •Основні компоненти педагогічного процесу
- •Закономірності і принципи педагогічного процесу
- •Закономірності педагогічного процесу
- •Принципи педагогічного процесу
- •Технологія педагогічного процесу
- •2. Теорія освіти і навчання (дидактика)
- •2.1. Сутність процесу навчання Дидактика як галузь педагогіки
- •Процес навчання
- •Функції процесу навчання
- •Розвиваюча функція навчання
- •Виховна функція навчання
- •Структура діяльності вчителя в навчальному процесі
- •Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •Сприймання.
- •Осмислення і розуміння
- •Узагальнення
- •Закріплення знань, умінь і навичок
- •Застосування знань, умінь і навичок на практиці
- •Оптимізація процесу навчання
- •2.2. Зміст освіти в національній школі Сутність змісту освіти
- •Особливості навчальних планів, програм і підручників
- •Державний компонент змісту освіти
- •Шкільний компонент змісту освіти
- •Політехнічна освіта
- •Професійна освіта
- •Зміст освіти зарубіжної школи
- •2.3. Закономірності і принципи навчання Закономірності навчання
- •Основні принципи навчання
- •2.4. Методи і засоби навчання Методи навчання і їх класифікація
- •Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •Словесні методи навчання
- •Наочні методи навчання
- •Практичні методи навчання
- •Інші методи навчально-пізнавальної діяльності
- •Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
- •Методи формування пізнавальних інтересів
- •Метод навчальної дискусії
- •Метод забезпечення успіху в навчанні
- •Метод пізнавальних ігор
- •Метод створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу
- •Метод створення ситуації новизни навчального матеріалу
- •Метод опори на життєвий досвід учнів
- •Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні
- •Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •Метод усного контролю
- •Метод письмового контролю
- •Метод тестового контролю
- •Метод графічного контролю
- •Метод програмованого контролю
- •Метод практичної перевірки
- •Метод самоконтролю
- •Метод самооцінки
- •Засоби навчання
- •Вибір методів навчання
- •2.5. Технології і форми організації навчання Традиційні технології навчання у сучасній школі
- •Пояснювально-ілюстративне навчання
- •Проблемне навчання
- •Програмоване навчання
- •Диференційоване навчання
- •Нові технології навчання
- •Особистісно орієнтована технологія навчання
- •Технологія групової навчальної діяльності школярів
- •Технологія розвивального навчання
- •Технологія формування творчої особистості
- •Технологія навчання як дослідження
- •Модульно-рейтингове навчання
- •Нові інформаційні технології (hit) навчання
- •Учитель і педагогічні технології
- •Поняття про форми організації навчання
- •Урок як основна форма організації навчання
- •Фронтальна робота
- •Групова робота
- •Парна робота
- •Індивідуальна робота
- •Підготовка вчителя до уроку
- •Попередня підготовка до уроку
- •Безпосередня підготовка до уроку
- •Аналіз уроку
- •Позаурочні форми навчання
- •Семінарські заняття
- •Практикум
- •Факультативні заняття
- •Екскурсії
- •Предметні гуртки
- •Домашня навчальна робота учнів
- •Консультації
- •Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
- •2.6. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю Сутність і основні види контролю успішності учнів
- •Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •Зарубіжна практика контролю успішності учнів
- •2.7. Вибрані проблеми дидактики Проблема навчання обдарованих дітей
- •Неуспішність учнів і шляхи її подолання
- •3. Теорія виховання
- •3.1. Сутність процесу виховання Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили
- •Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання
- •Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації
- •Перевиховання, його сутність, функції, етапи, принципи реалізації
- •Результати процесу виховання
- •Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
- •3.2. Основні закономірності і принципи виховання Основні закономірності процесу виховання
- •Основні принципи виховання
- •3.3. Основні напрями виховання Розумове виховання
- •Формування наукового світогляду
- •Моральне виховання
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності
- •Правове виховання
- •Виховання несприйнятливості до наркогенних речовин
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Продуктивна праця учнів
- •Суспільно корисна праця учнів
- •Праця учнів з побутового самообслуговування
- •Економічне виховання
- •Профорієнтаційна робота в школі
- •Естетичне виховання учнів
- •Фізичне виховання
- •Зміст виховання в зарубіжній школі
- •3.4. Загальні методи виховання Сутність методу і прийому виховання
- •Характеристика основних груп методів виховання
- •Методи формування свідомості
- •Роз'яснення
- •Метод прикладу
- •Методи формування суспільної поведінки
- •Педагогічна вимога
- •Громадська думка
- •Вправляння
- •Привчання
- •Доручення
- •Створення виховуючих ситуацій
- •Методи стимулювання діяльності та поведінки
- •Змагання
- •Заохочення
- •Покарання
- •Методи контролю та аналізу рівня вихованості
- •3.5. Організаційні форми виховної роботи Специфіка позакласної і позашкільної виховної роботи
- •Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи
- •Масові форми виховної роботи
- •Читацька конференція
- •Година класного керівника
- •Гуртки художньої самодіяльності
- •Робота з періодичною пресою
- •Випуск стінної газети
- •Підготовка радіо- і телепередач
- •Екскурсії, походи
- •Індивідуальні форми виховної роботи
- •Позакласне читання
- •Колекціонування
- •Позашкільні навчально-виховні заклади
- •Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •3.6. Виховання учнівського колективу Сутність, ознаки, функції, структура колективу
- •Методи згуртування учнівського колективу
- •Органи учнівського самоврядування
- •Виховний вплив колективу
- •Колективні творчі справи
- •3.7. Спільна виховна робота школи, сім'ї і громадськості Завдання, зміст і методика виховання дітей в сім'ї
- •Шляхи підвищення педагогічних знань батьків
- •Види і методи роботи з батьками учнів
- •Відвідування батьків удома
- •Запрошення батьків до школи
- •День відкритих дверей у школі
- •Класні батьківські збори
- •Залучення громадськості до виховання дітей. Церква і виховання підростаючого покоління
- •Дитячі та юнацькі організації
- •3.8. Робота класного керівника Завдання і функції класного керівника
- •Планування роботи класного керівника
- •Вимоги до сучасного класного керівника
- •4. Школознавство
- •4.1. Наукові засади внутрішкільного управління Принципи управління освітою
- •Органи освіти, їх функції і структура
- •Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •Планування роботи школи
- •Перспективне планування діяльності школи
- •Річне планування діяльності школи
- •Поточне планування діяльності школи
- •Особливості внутрішкільного контролю
- •4.2. Методична робота в школі Роль методичної роботи в підвищенні рівня професійної підготовки вчителя
- •Основні форми методичної роботи в школі
- •Індивідуальна форма методичної роботи у школі
- •Колективні форми методичної роботи у школі
- •4.3. Вивчення і поширення передового педагогічного досвіду, впровадження досягнень педагогічної науки у практику Сутність передового педагогічного досвіду
- •Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду
- •Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику
- •Наукова організація педагогічної праці
- •5. З історії педагогіки
- •5.1. Педагогіка давнього світу Виховання у первісному суспільстві
- •Виховання і навчання в країнах Давнього Сходу
- •Виховання і навчання у Давній Греції і Давньому Римі
- •Елементи педагогіки у філософських системах давнього світу
- •Школа і педагогічна думка в Європі в епоху Відродження і Реформації
- •5.3. Становлення і розвиток зарубіжної педагогічної науки (XVII-XX ст.) Педагогічна система я.-а. Коменського
- •Розвиток педагогічної теорії і практики в працях інших видатних педагогів
- •Реформаторська педагогіка зарубіжних країн кінця XIX-XX ст.
- •Розвиток педагогічної думки в Росії у XVIII-XIX ст.
- •Прогресивна педагогіка в Росії на початку XX ст.
- •5.4. Історія української школи і педагогіки Виховання, школа і педагогічна думка в Київській Русі
- •Освіта і педагогічна думка у період українського відродження (XVI - перша половина XVII ст.)
- •Українська педагогіка другої половини XVII - кінця XVIII ст.
- •Освіта і педагогічна думка в Україні першої половини XIX ст.
- •Освіта і педагогічна думка в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст.
- •Освіта, шкільництво і педагогічна думка в Україні у XX ст.
- •Особливості розвитку педагогіки на сучасному етапі
- •Короткий термінологічний словник
2.6. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю Сутність і основні види контролю успішності учнів
Обов'язковим компонентом навчально-виховного процесу у школі є контроль знань, умінь і навичок, тобто перевірка його результативності.
Головною метою контролю як дидактичного засобу управління навчанням є забезпечення ефективності формування знань, умінь, навичок учнів, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Елементами контролю знань учнів є: перевірка - виявлення рівня знань, умінь та навичок; оцінювання - вимірювання рівня знань, умінь і навичок; облік - фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях. У процесі навчання контроль дає змогу з'ясувати готовність учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання ними інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання, а також ефективність організаційних форм, методів і засобів навчання, ступінь правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.
Контроль виконує такі функції: а) освітню (навчальну ), яка є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша, учні звіряють з нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє повторенню та систематизації їхніх знань. Освітнє значення має й те, що учні слухають доповнення вчителем неповних відповідей. Освітня функція виявляється й у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал; б) виховну, оскільки очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Перевірка й оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, інші починають усвідомлювати свої труднощі або відчувають впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання; в) розвиваючу - в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема навички аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислительна діяльність, мовлення, пам'ять, уява, увага; г) діагностичну - контроль забезпечує виявлення успіхів і недоліків у знаннях, уміннях і навичках учнів, встановлення причин і шляхів їх усунення, окреслення заходів, спрямованих на поліпшення успішності; ґ) стимулюючу - схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання; д) оцінювальну - об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню; е) управлінську - на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому разі вчитель коригує і власну діяльність - змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.
За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний, підсумковий види контролю.
Попередній контроль здійснюють переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.
Поточний контроль використовують у повсякденній навчальній роботі" Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його є отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом.
Періодичний (тематичний) контроль передбачає виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.
За тематичного опитування перед початком вивчення наступної теми учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданням (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.
Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми чи отримали низькі бали, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.
Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за семестр виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік - на основі семестрових оцінок.
Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованість компетенції, тобто загальної здатності, що ґрунтується на набутих завдяки навчанню знаннях, досвіді, цінностях, здібностях.
Основними групами компетенцій, яких потребує сучасне життя, є:
- соціальні: пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні і розвитку демократичних інститутів суспільства;
- полі культурні: стосуються розуміння несхожості людей, поваги до їхньої мови, релігії, культури тощо;
- комунікативні: передбачають опанування важливими у роботі і суспільному житті усним і писемним спілкуванням, оволодіння кількома мовами;
- інформаційні: зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві і передбачають оволодіння інформаційними технологіями, умінням здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;
- саморозвитку та самоосвіти: пов'язані з потребою і готовністю постійно навчатися;
- компетенції, що реалізуються у прагненні і здатності до раціональної, продуктивної творчої діяльності.
Ефективність контролю залежить від часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання. Ефективність контролю забезпечується дотриманням таких вимог:
а) індивідуальний характер контролю успішності. Передбачає виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знання рівня самостійності учня в пізнавальному процесі, характеру труднощів, як він їх долає, і якої допомоги потребує; приділення особливої уваги учням з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів та ін.;
б) систематичність контролю: привчання учнів систематично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли "не знати - соромно"; систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань; розроблення системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнюють відповіді інших, активні на уроці; особлива увага слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах уроку.
Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування, яка має передбачати:
а) достатню кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках;
б) дотримання об'єктивності під час оцінювання знань: оцінку виставляють тільки за знання учня, а не за те, що він "забув щоденник" чи "крутився на уроці"; на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволенню учнів, схильних до переоцінки своїх знань;
в) єдність вимог до оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подолання крайнощів в оцінюванні - надмірної вимогливості або поблажливості;
г) оптимізація контролю успішності учнів: методика контролю, має потребувати мінімальних зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей, запобігати переобтяження їх виконанням зайвих завдань;
ґ) гласність контролю: повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йому оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді;
д) всебічність контролю: перевірка та оцінювання теоретичних знань, умінь і навичок, застосування їх на практиці;
е) тематична спрямованість контролю: здійснюючи опитування, даючи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь та навичок оцінюються;
є) дотримання етичних норм: віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі перед вивченням матеріалу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані; оптимістичне ставлення до навчальних успіхів і невдач; педагогічний такт (доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів); відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки.
Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, який передбачає врахування досягнень учня, а не його невдач.
