2. Мораль та економіка

Взаємодія моралі та економіки осмислювалась в історії соціальної думки відповідно до реалій суспільно-економічного життя.

Суперечності між власниками і працівниками, питання справедливості у суспільному розподілі продуктів людської праці завжди були гострими і неоднозначними у моральному відношенні. Отже, і в суспільній думці склалися протилежні позиції.

1 – прагнула справедливості для трудящих.

2 – ідеалізувала капіталістичний лад.

Перша обстоювала права і звертала увагу на моральні і матеріальні потреби працівників, і на її ґрунті з ідей утопічного соціалізму зросли соціалістичні та комуністичні ідеї та системи (19-20 ст.) Сенс цієї тенденції - у засудженні приватної власності, наживи, використання найманої праці; несправедливо, коли у суспільстві є багаті і бідні.

2 – сенс і мета життя, моральний обов’язок і справжнє розуміння людини полягає в тому, щоб робити гроші (Бенджамін Франклін, 18 ст.). «Треба не гаяти часу, а хапати мить і перетворювати її на дзвінку монету». Зневажати це – є нерозумним. Гроші як загальний еквівалент вартості стають еквівалентом моралі.

Енергійна діловитість має поєднуватися із ретельністю, почуттям міри. Особливої ролі він надає такій властивості, як чесність: «Бути чесним з партнерами розумно, оскільки це викликає довіру і відкриває кредит».

Чесність підприємця – умова його успішного морального та економічного становища.

Одне з найсерйозніших досліджень з питань взаємовідносин економіки і моралі здійснив німецький соціолог 19 ст. Макс Вебер («Протестантська етика і дух капіталізму»). «Дух капіталізму», за Вебером, це отримання прибутку, який необхідно вкладати у подальший розвиток справи.

М. Вебер не виправдовує темні боки буржуазного підприємництва. Разом з тим він розглядає подібні прояви як поодинокі випадки, які не мають принципового значення. В цілому, Вебер вважає дух капіталізму глибоко позитивним, тому що він дає людині виявити свої кращі якості і здібності. Він упевнений у невідворотності світового капіталістичного ладу. Вебер висвітлює проблему соціальної нерівності під релігійним кутом зору. Його концепція випливає з порівняння економічних засад шести світових віросповідань (буддизм, християнство, іслам, індуїзм, іудаїзм, конфуціанство). Протестантська релігія прийшла на допомогу підприємницькій етиці у період її формування. Він підкреслює «безсумнівну кількісну перевагу протестантів серед власників капіталу і підприємців, а також серед висококваліфікованих верств робітників, вищого технічного і комерційного персоналу підприємств». Про католиків М. Вебер висловлюється так: «католик … спокійніший; маючи значно менший потяг до придбання, він віддає перевагу спокійному забезпеченому існуванню, хай навіть з меншим прибутком, перед ризикованим і тривожним життям, яке інколи здатне принести почесті і багатство».

Особистісні якості, сформовані релігійно-сімейним вихованням, визначають вибір професійної діяльності та її успішність у майбутньому. Він говорить, що «віросповідна приналежність виступає не причиною, а до певної міри наслідком економічних явищ».

М. Вебер засуджує не бідність як явище, а небажання і лінивство отримати матеріальну вигоду. На його думку, економічна пасивність, байдужість та неможливість реалізувати свій потенціал є гріхами.

Російський соціолог С. Булгаков розглядає людину економічну, людину духовну (релігійну).

Виділив три християнські типи економічної людини.

• Протестантський;

• католицький;

• православний.

Світова етико-соціальна думка пройшла шлях від зневажання бізнесу до його морального виправдання та застосування морально-етичних принципів у професійній діяльності.