5. Прикладні етичні поняття

Під прикладними етичними поняттями розуміють ті моральні явища, які мають практичну здатність застосовуватися в різних сферах суспільного життя, не завжди мають типовий характер і вважаються швидше не нормою, а винятком.

Прикладна етика – це свого роду синтез теорії та практики, де діють свої власні правила, принципи, ідеї.

• Благодійність і милосердя

Благодійність – діяльність, через яку цінності (матеріальні та духовні) добровільно розподіляються серед потребуючих від тих, хто володіє тими цінностями і може виділити певну їх частку на користь іншим.

Благодійність передбачає не тільки матеріально-фінансову допомогу, вона може включати в себе і продукти духовно-культурного надбання (інтелектуальну базу), а також енергію, активність тих, хто прагне сприяти благу суспільства там, де ці сили і енергія можуть знайти своє найкраще застосування.

Однак благодійність має і зворотний бік – антисоціальний і навіть агресивно-егоїстичний (благодійність – як прикриття нечистих на руку бізнесменів, які дбають про своє збагачення, тішать власне самолюбство, рекламують себе).

У чистому вигляді благодійність (філантропія – допомога і покровительство потребуючим) – протилежна збагаченню, бо її природа відповідає внутрішньому вияву безкорисливості, а засоби, якими вона розподіляє матеріальні та інші блага, не є прибутком.

Благодійність в процесі становлення виникла і формувалася на засадах милосердя.

Милосердя – це спосіб утвердження певних цінностей, іноді тих самих, якими оперує справедливість.

Почуття милосердя властиве людській природі.

Виявів милосердя багато:

• нагодувати голодного

• одягти того, хто не має одежі

• відвідати хворого

• допомогти бідному

• попередити про небезпеку

• дати добру пораду

• втішити того, хто упав у відчай

• розрадити зажуреного, самотнього.

Саме милосердя найбільш повно відображає ті внутрішні важелі та моральні принципи, що зростають в людини і керують її життям.

У милосерді та благодійності поєднані такі почуття та духовні цінності, як любов, дружба, гуманізм, співчуття, співпереживання, взаємодопомога.

Благодійність у практичному застосуванні виявляється у таких формах, як:

• меценатство (реалізація високих ідей, корисних широкому загалу суспільства)

• місіонерство (поділитися духовними надбаннями, допомогти словом, повернути надію і віру знедоленим)

• миротворча діяльність (дієва допомога мирному населення харчами, ліками, одягом у зоні військових дій миротворчими організаціями).

У сутності благодійності лежать прості і складні водночас моральні норми, принципи, якості, які, тісно переплітаючись між собою, задають відповідне моральне спрямування певної соціальної групи чи індивіда на реалізацію блага (добра).

Реалізація милосердної і благодійницької практики щодо інших можлива тільки морально розвинутою особистістю, в якій закладені основи гуманізму, а визначальною у всіх діях є совість. Наявність цих важливих моральних цінностей можна вважати ознаками справжньої людини.

Благодійність у всіх її формах повинна бути адресною та вибірково-поміркованою, незалежною від симпатій та антипатій. Благодійність безкорислива за своєю суттю і повинна відповідати принципу «Не нашкодь».