• Насильство і ненасильство

Кожне суспільство в тій чи іншій мірі хвилювала проблема насильства. Чим далі, тим більше насильство постає на сьогоднішній день однією з глобальних проблем не тільки політики, економіки, а й моралі.

• в чому коріняться причини насильства

• чи насильство є продуктом моралі або економіки, чи воно закладене в природі людської натури

• як проявляється насильство і до яких наслідків воно призводить?

Усі ці питання пов’язані з проблемою насильства, їх можна вважати однією глобальною проблемою людства, яка поєднує в собі цілий ряд інших проблем.

Насильство є протилежністю любові і тотожне злу. Індивідуальна відмова від насильства є найважливішим етапом в боротьбі із злом і обов'язковим елементом самовдосконалення особи.

З точки зору загального уявлення насильство – примусова дія в усіх її проявах і формах, як прямих так і дотичних. Насильство постає як узурпація свободи, волі.

Насильство набуває вигляду:

• фізичного тиску (примусу),

• економічного

• політичного

• психологічного

• сексуального

• морального

• побутового.

Політичне насильство.

Насильство є одним із засобів встановлення влади. В політичній історії цей засіб набув виразу від тиранії до демократії. Це ж стосується колонізаторської політики, військової агресії, війн, революцій, переворотів. Принцип: «Хто не з нами, той – проти нас».

Економічне насильство

Це – рабство, феодальне поневолення, батракування та інші види залежності, при яких є обов’язковою експлуатація людини людиною.

Насильство над собою

• самогубство

• коли людина робить те, чого вона не бажає, що розходиться з її поглядами.

Але насильство над собою в ім’я власної необхідності або корисності для когось у вигляді виконуваного обов’язку є благо.

Кожен вид насильства має свої причини:

• політичні

• соціальні

• морально-психологічні

Немало філософів пояснювали причини насильства наявністю в людині двох начал – божественного і земного (тваринного).

Насильство проявляється як форма поведінки в агресивності настроїв, вчинків чи їх спроб. Нерідко насильство супроводжується звичкою так діяти, інколи – жорстокістю, садизмом, рідше – неадекватністю поведінки, спровокованої нестійкою або хворою психікою.

Особливою проблемою в сучасних умовах постає т.зв. побутове насильство із застосуванням фізичного і психологічного тиску, жертвами такого насильства стають і дорослі, і діти.

Між насильством і ненасильством є постійне моральне протистояння. Насильство за визначенням знаходиться поза мораллю; виступає як право сили.

Все існування людської цивілізації – стан боротьби насильства і ненасильства, в якій ненасильство все ж таки перемагає. Перемагає так само, як перемагає мир над війною, інакше людство не змогло просуватися по шляху прогресу.

Ненасильство визначається розумінням того, як розподіляється добро і зло.

Ненасильство як особлива форма суспільної практики людства і як теорія сформувалася у 20 ст., є ефективним засобом вирішення суспільних конфліктів, в першу чергу, тих, які зазвичай вирішуються із застосуванням насильства.

Відомий російський письменник Лев Толстой – палкий прихильник ідеї «непротивлення злу». Він стверджував, що найважливішою заповіддю у вченні Христа є «не опирайся злому», яка є абсолютною забороною насильства і формулою закону любові.

Непротивлення злу, в розумінні Толстого, означає непротивлення фізичною силою. Ненасильницький опір злу можливий через духовний вплив (переконання, дискусію, протест і т. п.). Метою ненасильства є досягнення миру в людському співтоваристві. Л. Толстой стверджував, що немає випадку насильства, яке можна етично виправдати. Не можна виправдати насильство навіть ради запобігання більшому насильству (страта злочинців і т. ін.).