Тема 4. Культура спілкування й етикет

План

1.Основні морально-етичні принципи спілкування. Моральна культура спілкування, її зміст і вияви.

2. Етикет як морально-естетична культура спілкування.

3. Моральний ідеал

1. Основні морально-етичні принципи спілкування.

Моральна культура спілкування, її зміст і вияви.

Культура спілкування – це специфічні способи людської поведінки, які забезпечують гармонійний перебіг процесу спілкування між людьми.

Моральна культура спілкування являє собою ступінь засвоєння морального досвіду попередніх поколінь у вигляді знань, умінь, навичок, почуттів, настанов.

Моральна культура особи включає:

• культуру моральної свідомості;

• культуру моральних почуттів;

• культуру моральної поведінки.

Спілкування є мірилом моральної культури людини.

Моральна культура спілкування включає:

• знання культурних моделей поведінки (загальних зразків, етикетних правил, стратегій) і уміння їх ефективно та адекватно використовувати у кожній конкретній ситуації спілкування.

Вироблення і втілення стратегій спілкування передбачає врахування психологічних закономірностей спілкування і низки умінь:

• уміння координувати свою поведінку з поведінкою партнера (враховується сила голосу, швидкість реакцій);

• інтелектуальних операцій (врахувати кмітливості співрозмовника, його словниковий запас);

• уміння давати зворотній зв’язок, не викликаючи захисних реакцій;

• забезпечувати психологічну підтримку

Усі ці вміння входять до структури комунікативних здібностей.

Основними типами спілкування, які одночасно є етапами становлення й поглиблення стосунків, виділяють:

• етикетний – формальний, неглибокий (покупці-продавці,водій-пасажири)

• діловий (у середині певного колективу, професійної групи)

• товариський (ціннісне визнання один одного, виходить із ділового типу)

• приязний (дружні стосунки)

• інтимний (стійка тривала дружба, кохання, родинні стосунки)

• спілкування із самим собою (внутрішні діалоги, спогади, мрії)

Отже, моральна культура спілкування особи являє собою, з одного боку, знання і володіння культурними інструментами спілкування і моральними нормами поведінки; з другого боку, це розвинені комунікативні здібності людини, вміння створювати гармонійне спілкування.

2. Етикет як морально-естетична культура спілкування.

Етикет – (з французької «etuquette» - ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських стосунків.

Батьківщиною етикету вважають Італію (11 ст.)

Етикет, з одного боку, полегшує спілкування і взаєморозуміння між людьми, з іншого – зберігає гідність кожної особистості, сприяє гуманізації людських стосунків.

Класичного вигляду етикет набуває в епоху феодалізму. До норм етикету входили загальнолюдські ціннісні орієнтири, ті, що відповідали потребам щодо поваги гідності особистості.

У сучасному світі етикет набув вигляду обов’язковості і став необхідним для кожної сучасної людини.

В етикеті можна виділити ряд особливих видів:

етикет

• дипломатичний;

• військовий;

• спортивний;

• науковий;

• адміністративний (управлінський)

• релігійний,

які регламентують поведінку і стосунки людей на прийомах, зустрічах, мають специфічний кодекс необхідних норм.

Етикет сучасного суспільства – це, головним чином, форма стосунків людей у повсякденному житті.

Загальними вимогами етикету, що задають нормативний зразок поведінки людини є:

• ввічливість – полягає у доброзичливості, привітності.

«Нічого не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість».

• коректність – вміння тримати себе у межах загальноприйнятих норм порядності у будь-якій ситуації;

• тактовність – почуття міри, якої необхідно дотримуватися у розмові, це вміння відчути межу, за яку не можна переступати у стосунках з людьми;

• делікатність – увага до людини, вміння ставити себе на місце іншого, повинна виявлятись дуже обережно, ненадокучливо;

• скромність – природність поведінки, що пристосована до оточуючих;

• точність і обов’язковість – вказують на пунктуальність, необхідність обов’язкового виконання обіцянок, зобов’язань, справи.

Принципи та вимоги етикету раціональні. Керуючись ними, людина завжди зможе залишитись на високому рівні загальнопристойності.