Лікування каменів у нирках

Лікування нефролітіазу може бути консервативним або оперативним і у всіх випадках спрямоване на видалення каменів з нирок, усунення інфекції та попередження повторного утворення конкрементів. При дрібних ниркових каменях (до 3 мм), які можуть бути виведені самостійно, призначається рясна водне навантаження і дієта, що виключає м'ясо та субпродукти. При уратних каменях рекомендується молочно-рослинна дієта, лужним сечу, лужні мінеральні води (боржомі, Єсентуки), при фосфатних конкрементах – прийом кислих мінеральних вод (Кисловодськ, Желєзноводськ, Трускавець) і т. д. Додатково під контролем нефролога можуть застосовуватися лікарські препарати, розчинювальні камені в нирках, діуретики, антибіотики, нітрофурани, спазмолітики. При розвитку ниркової коліки лікувальні заходи спрямовані на зняття обструкції і больового нападу. З Цією метою застосовуються ін'єкції платифіліну, баралгіну, морфіну або пантопону в поєднанні розчином атропіну; проводиться тепла сидяча ванна, прикладається грілка до поперекової області. При некупирующейся нирковій коліці потрібне проведення новокаїнової блокади сім'яного канатика (у чоловіків) або круглої зв'язки матки (у жінок), проведення катетеризації сечоводу або розсіченням гирла сечоводу (при обмеження конкремента).

Оперативне видалення каменів з нирок показано при частих ниркових кольках, вторинний пієлонефрит, великих конкрементах, стриктура сечоводу, гідронефроз, блокаді нирки, загрозливих гематурія, каменях єдиної нирки, кораловидних каменях.

У практиці при нефролітіазі часто застосовується Неінвазивний метод – дистанційна літотрипсія, що дозволяє уникнути якого втручання в організм і вивести уламки каміння з нирок через сечові шляхи. У ряді випадків Альтернативою відкритої хірургії служить високотехнологічна процедура – перкутанная (черезшкірна) нефролитотрипсії з літоекстракціей.

До відкритих або лапароскопічних втручань по витяганні каменів з нирок – Піелолітотомія (розсіченням миски) і нефролітотомія (розсіченням паренхіми) вдаються у разі неефективності малоінвазивної хірургії. При ускладненому перебігу сечокам'яної хвороби і втрати функції нирки показана нефректомія. Після видалення конкрементів пацієнтам рекомендується курортне лікування, довічне дотримання дієти, усунення супутніх факторів ризику.

Прогноз і профілактика утворення каменів у нирках

У більшості випадків перебіг нефролітіазу прогностично сприятливо. Після видалення каменів з нирок за умови дотримання розпоряджень лікаря-уролога, захворювання може не рецидивувати. У несприятливих випадках може розвиватися калькульозний пієлонефрит, симптоматична гіпертонія, хронічна ниркова недостатність, гідропіонефроз. При будь-яких видах каменів у нирках рекомендується збільшення обсягу пиття до 2 л на добу; вживання спеціальних трав'яних зборів; виключення гострої, копченої та жирної їжі, алкоголю; виключення переохолоджень; поліпшення уродинаміки за допомогою помірної фізичної активності та фізкультури. Профілактика ускладнень нефролітіазу зводиться до раннього видалення каменів з нирок, обов'язково пролечіванію супутніх інфекцій.

2.Гломерулонефрит – захворювання нирок іммунновоспалітельного характеру. Вражає переважно ниркові клубочки. У меншій мірі в процес втягуються інтерстиціальна тканина і канальці нирок. Гломерулонефрит протікає, як самостійне захворювання або розвивається при Деяких системних захворюваннях (інфекційний ендокардит, геморагічний васкуліт, системний червоний вовчак). У більшості випадків розвиток гломерулонефриту обумовлено надмірною імунної реакцією організму на антигени інфекційної природи. Існує також аутоімунна форма гломерулоронефріта, при якій ураження нирок виникає в результаті руйнівно впливу аутоантитіл (антитіл до клітин власного організму). При гломерулонефриті комплекси антиген-антитіло відкладаються в капілярах ниркових клубочків, погіршуючи кровообіг, внаслідок чого порушується процес вироблення первинної сечі, відбувається затримка в організмі води, солі та продуктів обміну, знижується рівень протівогіпертензівних факторів. Все це призводити до артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності.

Поширеність гломерулонефриту

Займає друге місце середовища набутих захворювань нирок у дітей після інфекцій сечовивідних шляхів. За статистичними даними вітчизняної Урологія гломерулонефрит є найчастішою причиною ранньої інвалідизації пацієнтів внаслідок розвитку хронічної ниркової недостатності. Розвиток гострого гломерулонефриту можливо в будь-якому віці, але, як правило, захворювання виникає в хворих віком до 40 років.

Симптоми гломерулонефриту

Симптоми гострого дифузно гломерулонефриту з'являються через одну-три тижні після інфекційного захворювання, зазвичай викликані стрептококами (ангіна, піодермія, тонзиліт). Для гострого гломерулонефриту характерні три основні групи симптомів:

сечовий (олігурія, мікро-або макрогематурія)

набряковий;

гіпертонічний.

У дітей гострий гломерулонефрит, як правило, розвивається бурхливо, тече циклічних і звичайно закінчується одужанням. При виникненні гострого гломерулонефриту у дорослих частіше спостерігається Стерта форма, для якої характерні зміни сечі, відсутність загальних симптомів і тенденція до переходу в хронічну форму.

Починається гломерулонефрит з підвищення температури (можлива значна гіпертермія), познабливания, загальної слабкості, нудоти, зниження апетиту, головного болю і болю в поперековій області. Хворий стає блідим, його повіки набрякають.

При гострому гломерулонефриті спостерігається зменшення діурезу в перші 3-5 доби від початку захворювання. Потім кількість виділеної сечі збільшується, але знижується її відносна щільність.

Ще один постійний і Обов'язкова ознака гломерулонефриту – гематурія (наявність крові в сечі). У 83-85% випадків розвивається мікрогематурія. У 13-15% можливий розвиток макрогематурії, для якої характерна сеча кольору «м'ясних помиїв», іноді – чорна або темно-коричнева.

Одним з найбільш специфічних симптомів гломерулонефриту є набряки обличчя, виражений вранці і зменшуються протягом дня. Слід зазначити, що затримка 2-3 літрів рідини в м'язах і підшкірній жировій клітковині можлива і без розвитку видимих набряків. У повних дітей дошкільного віку єдиною ознакою набряків іноді стає деяке ущільнення підшкірної клітковини. У 60% хворих гострим гломерулонефритом розвивається гіпертонія, яка при тяжкій формі захворювання може тривати до кількох тижнів. У 80-85% випадків гострий гломерулонефрит викликає у дітей ураження серцево-судинної системи. Можливі порушення функції центральної нервової системи і збільшення печінки.