5. Приклади діяльності соціальних служб

Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів. Провідним закладом у здійсненні завдань професійної реабілітації інвалідів є державна соціальна установа – Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів (ВЦПРІ) Міністерства праці і соціальної політики України.

Основними завданнями центру є професійна реабілітація людей з особливими потребами, розроблення, науковий супровід та впровадження нових реабілітаційних технологій, підвищення кваліфікації фахівців, надання інформаційно-консультативних послуг як особам з інвалідністю, так і громадським організаціям інвалідів, координація роботи регіональних центрів професійної реабілітації інвалідів тощо. Розташований заклад у Київській обл. І на базі реконструйованого санаторію «Лютіж» за стандартами і принципами безбар'єрності, тобто все (житлові кімнати, навчальні класи та майстерні, клуб, їдальня, медико-оздоровчі споруди і побутові приміщення, каплиця) максимально пристосовано до потреб людей з обмеженими можливостями. Обстановка спрямована на те, щоб кожен, відповідно до стану здоров'я та функціональних можливостей, міг зосередити свої зусилля на оволодінні знаннями та професійними навичками.

Серед професій, що пропонуються клієнтам Центру для опанування – оператор комп'ютерного набору, секретар керівника організації, підприємства, установи, соціальний працівник, вишивальниця, слюсар з ремонту автомобілів, перукар та ін. (терміни навчання – чотири-шість місяців). Персонал Центру супроводжує процеси навчання, проживання, дозвілля слухачів, які, спілкуючись у колективі, навчаються також узгоджувати з іншими свої інтереси та прагнення, стають активними учасниками художньої самодіяльності, проводять концерти, виставки, конкурси та дискотеки. Особам, які пройшли професійну реабілітацію і здобули професію, Центр видає свідоцтво державного зразка про присвоєння робітничої професії. У Центрі професійна підготовка людей з обмеженими можливостями здійснюється також за модульними навчальними програмами, розробленими і переданими Проектом ПРООН/МОП «Впровадження гнучких програм професійного навчання для безробітних». Фінансування професійної реабілітації осіб з обмеженими можливостями у Центрі здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Повторно пройти професійну реабілітацію в Центрі за рахунок державного бюджету особа з обмеженими фізичними можливостями може лише за висновком МСЕК. Зарахування інвалідів до Центру за рахунок юридичних чи фізичних осіб здійснюється на основі контракту.

Розвиток Центру як провідного координувального національного закладу в сфері професійної реабілітації інвалідів передбачає постійний обмін між усіма інституціями системи професійної реабілітації (професійної орієнтації, здобуття людиною професії, її працевлаштування, створення оптимальних умов для професійної діяльності на робочому місці та на місці роботи) – службами зайнятості, органами праці та со­ціального захисту населення, Фондом соціального захисту інвалідів, медико-соціальними експертними комісіями, Держкомітетом з нагляду за охороною праці та громадськими організаціями інвалідів.

У межах реалізації Національної програми реабілітації Центром налагоджено співпрацю з Міністерством освіти та науки, Академією праці та соціальних відносин. Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» відпрацьовує методології навчального процесу, адаптованого до можливостей та здібностей інвалідів, процедури відбору здібних слухачів, які пройшли навчання в Центрі, для продовження освіти в університеті, визначає нові професії та спеціальності, послуги зі здобуття яких будуть надаватися, з урахуванням нозології та групи інвалідності, потреб ринку праці.

Створення Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів дало початок формуванню цілісної системи професійної реабілітації осіб з особливими потребами, зокрема тих, хто став інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві.

Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів». Цільовою групою діяльності цієї організації та її членами є люди з обмеженою мобільністю, а саме так звані «спинальники» – ті, хто отримав травму хребта.

З-поміж програм, які реалізує «Реабілітація інвалідів», важливе місце посідає програма першого контакту. її завдання – демонстрація людині з діагнозом «спинальник» ще в лікарняних стінах, що і з таким діагнозом можна жити незалежним життям, не будучи тягарем для рідних та суспільства. До такої людини приїжджають на інвалідних візках активісти «Реабілітації інвалідів» для встановлення контакту, знайомства та емоційної підтримки.

Після виходу з лікарні люди, які внаслідок травми хребта змушені були сісти в інвалідний візок, мають змогу пройти курс навчання в таборі активної фізичної реабілітації фонду «Реабілітація інвалідів». У ньому навчають навичкам самообслуговування в нових умовах, а також як пересуватись на візку та покращити свою фізичну підготовку. За 12 днів перебування у таборі група у складі до ЗО осіб проходить навчання за такими дисциплінами, як: важка атлетика; навчання їздити на візку, долати перешкоди, зокрема, архітектурні; стрільба з луку; настільний теніс. У таборі влаштовуються дискотеки, що сприяє як вдосконаленню фізичної форми спинальників та навичок віртуозного пересування на інвалідному візку, маневрування між перешкодами, так і емоційному розвантаженню, влаштуванню змістовного дозвілля таких людей. Як засіб психологічної реабілітації використовують виїзд групи, що проходить навчання в таборі, на екскурсію по місту: якщо одна людина з обмеженою мобільністю пересувається містом, в неї наявне відчуття, що на неї всі дивляться, а коли поруч багато людей зі схожими проблемами, то людина почувається затишно, в неї знижується рівень тривожності, зникає страх вулиці.

Методику діяльності таких таборів активної фізичної реабілітації розроблено в Швеції. «Реабілітація інвалідів» перейняла у шведів цей корисний досвід і впроваджує його в Україні з 1992 року. Зараз табір розташований в Криму, в курортній зоні, що надає перебуванню в таборі рис активного відпочинку.

При «Реабілітації інвалідів» працює майстерня з ремонту візків, ремонт здійснюють самі люди з обмеженою мобільністю, що має терапевтичний ефект трудотерапії, а також поглиблює в цих людях відчуття незалежності, здатності самостійно вирішувати свої проблеми. Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів» також займається програмами з доступності людей з обмеженою мобільністю до об'єктів соціальної інфраструктури. Ця організа­ція ґрунтовно вивчила стандарти доступності до об'єктів житлового та громадського призначення для людей з особливими потребами, а також ситуацію з дотримання цих стандартів у нашій країні. За результатами дослідження видано методичний посібник.

У 2002-2003 роках Львівське обласне відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів», спільно з громадською організацією «Надія» (яка займається реабілітацією дітей з ДЦП) й організацією, яка представляє інтереси людей з розсіяним склерозом, а також з університетом «Львівська політехніка», реалізували проект «Реформування соціальних служб в Україні». В межах проекту на базі університету створено ресурсний центр з проблематики реабілітації людей з обмеженими можливостями та інших аспектів діяльності соціальних служб в Україні.

Реабілітаційний центр дітей, хворих на ДЦП «ШАНС», м. Біла Церква Київської області. Засновниками цього дитячого оздоровчого центру є виконавчий комітет Білоцерківської міської ради і білоцерківське міське товариство дітей-інвалідів та їхніх батьків «Аюрведа». Адміністративно Центр підпорядкований міському відділу охорони здоров'я, перебуває у комунальній власності.

Головна мета діяльності Центру – дати можливість дітям з фізичними та інтелектуальними проблемами розвинути здібності і соціальні навички для більш повної інтеграції в життя суспільства за допомогою методів лікування, навчання, фізичної, психолого-соціальної реабілітації, просвітницької роботи в батьківському середовищі та з кваліфікованим персоналом, здатним виконувати роботу на високому професійному рівні.

Центр має два напрями роботи – медичний і педагогічний. Робота в медичному відділенні здійснюється згідно зі спеціальними програмами з використанням лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії, рефлекторно-навантажувального костюму «Гравістат». Медичні послуги надають сім'ям стаціонарно, амбулаторно, а також в межах консультування та спрямування до інших установ та закладів охорони здоров'я.

Педагогічне відділення у своєму складі має: дошкільну виховну групу компенсувального типу; групи дітей (класи) старшого віку, які навчаються за системою індивідуальних занять, що здійснюють вчителі центру та загальноосвітніх шкіл міста; соціально-психологічну службу; студію «Вмілі рученята» та ляльковий театр; гуртки «Вишиванка» і «Комп'ютерні ігри». Діяльність педагогічного відділення підпорядкована відділу освіти Білоцерківської міської ради, надає освітні послуги відповідно до державної політики у галузі освіти. Центр впроваджує в навчально-виховний процес інноваційні технології в сфері освіти. Педагогічне відділення центру надає освітні послуги дітям (дитячий садок, початкова, основна, старша школа) на підставі рішень психолого-педагогічних консультацій і санаторно-курортних відбіркових комісій.

Одним із перших у столиці України розпочав роботу з реабілітації інвалідів-спинальників Іван Марусевич, який став фундатором центру активної фізичної реабілітації «Відродження – АРС». Крім спортивних занять, центр багато уваги приділяє тим різновидам діяльності, які допомагають людям на візках почуватися рівними з усім суспільством. Так, влітку 2005 року організація вп'яте провела акцію інвалідів-візочників «Дивись на мене як на рівного». У ній взяли участь 40 людей з функціональними обмеженнями з різних міст України, а також юристи, спортсмени, інструктори з активної реабілітації інвалідів, керівництво столиці. Виступи танцюристів на візках, показові виступи керування сучасними візками активного типу, спортивні виступи, зокрема, зі східного єдиноборства на візках мали намір не тільки продемонструвати досягнення учасників акції, а й вплинути на суспільство й владу, змінити негативні стереотипи сприйняття людей з обмеженою мобільністю як немічних калік.

Висновки

1. Інвалідність визначається як обмеження в можливостях, зумовлені фізичними, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими бар'єрами, що не дають змоги людині, яка має інвалідність, бути інтегрованою до суспільства і брати участь в житті сім'ї чи суспільства на таких самих засадах, що й здорові особи.

2. Завданнями соціального працівника, який надає допомогу особам із функціональними обмеженнями, є створення умов, які сприятимуть самоактуалізації клієнта, якомога повнішому його включенню до соціального життя.

3. Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження, може охоплювати: соціально-психологічну та педагогічну допомогу, соціальну адаптацію (пристосування з використанням резервних компенсаторних здібностей); соціальну реабілітацію (відновлення, активізацію діяльності клієнта).

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняттю «людина з обмеженнями».

2. Чому, на Вашу думку, світова спільнота відмовилася від терміна «інвалід»?

3. У чому полягають перешкоди на шляху соціальної інтеграції людей із функціональними обмеженнями?

4. Охарактеризуйте сутність соціальної роботи з людьми, які мають функціональні обмеження.

5. Порівняйте форми, методи і технології, які використовують різні соціальні служби у роботі з інвалідами.

6. Яке значення має соціальне середовище для інтеграції людини з функціональними обмеженнями? Як, на Вашу думку, можуть соціальні працівники впливати на це середовище?

7. Чому люди з функціональними обмеженнями часто потребують представництва своїх інтересів? Що може зробити представник інтересів у такій ситуації: клієнтці 65 років, дорослий син (27 років) майже не виходить з дому через глибоку розумову відсталість. Нещодавно помер чоловік, і жінка стурбована майбутнім своєї дитини: якщо їй трапиться померти раптово, то сина обманним шляхом можуть позбавити житла, адже родичів чи добрих знайомих у неї немає. Вони мешкають вдвох у двокімнатній квартирі, жінка готова заповісти її тому, хто гарантує пожиттєвий догляд за сином, але боїться бути ошуканою.

8. Проаналізуйте сутність професійної абілітації та реабілітації людей із різного роду функціональними обмеженнями.

Література

1. /. 2003 - Еигореап уеаг/ог реоріе тік сІізаЬіШіез II Еигореап ОіаЬШгу Рогиш. - Доступно з: \у\у-\у.ес1Мерп.ог§/еп/еуеп1:$/уеаг.

2. Авраменко М. Професійна реабілітація як механізм соціальної ін­теграції інвалідів // Соціальний захист. - 2005. - № 3. - С. 31-32.

3. Акція інвалідів-спинальників. - Доступно з: Ьир://іпуа$рог1.іаІр. ог§.иа/то\'сс1і$/03 7.

4. Введення в соціальну роботу І За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи та ін. - К.: Фенікс, 2001..

5. Грибальський Я., Мудрий Я. та ін. Доступність до об'єктів житло­вого та громадського призначення для людей з особливими потре­бами: Метод, посібн. - К.: Соцінформ, 2004.

6. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

7. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.

8. Карпінська А. Жодної забутої в суспільстві людини // Добра во­ля. - 2004.-№ 5. - С. 25-27.

9. Качан Л. Через професію - до соціальної реабілітації // Соціаль­ний захист. - 2003. - № 11. - С. 9-11.

10. Международная классификация нарушений, снижения трудоспо-собности и социальной недостаточности. - М., 1982.

11. Петрусевич Е.В. Реабилитация XXI века // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: тези до­повідей. - К.: Ун-т «Україна», 2003. - С. 263-264

12. Підвищення професійного рівня фахівців організацій, що вирішу­ють проблеми неповносправних дітей та їх сімей: Проект. - К., 2003.

13. Полозюк ОМ. Соціально-правовий захист і підтримка інвалідів-спинальників //Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доп. - К.: Ун-т «Україна», 2003. -С. 263-264.

14. Професійна реабілітація інвалідів II Соціальний захист. - 2004. -№4.-С. 17-19.

15. Рекомендації парламентських слухань на тему: «Про підсумки проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю щодо забезпечення соціальних, економічних, правових і конституцій­них гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалі­дів» від 20.04.2004 р.

16. Семигіна Т.В. Словник із соціальної політики. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004.

17. Соціальні послуги на рівні громади: український досвід і перспективи / За ред. Т.В. Семигіної. - К.: Гурт, 2005.

18. Стандартньїе правила обеспечения равньїх возможностей для инвалидов // Права інвалідів в Україні. Збірник правових документів.-К.: Сфера, 1998.

19. Суслова М.Ю. О социализации молодьіх инвалидов // Социс. - 2000. -№ 6. -СІ 37-139.

20. Технологии социальнойработьі: Учебник / Под ред. Е.И. Холостовой.-М.: Инфра, 2001.

20. Токмак А.А. Использование социально-психологических тренин-гов для реабилитации пострадавших в аварии шахтеров // Прак­тична психологія і соціальна робота. - 2005. - № 2. - С. 75-79.

21. Тюптя Л. Т., Тюптя О.В. Психокорекційні методи роботи з людь­ми з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доп. - К.: Ун-т «Україна», 2003. - С. 107-108.