1. Крайнікова т. С. Коректура : підручник / т. С. Крайнікова. – к.: Наша культура і наука, 2005. – 252 с.

2. Тимошик М. С. Особливості редагування текстів для газет, журналів, рекламних та інформаційних видань / М. С. Тимошик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1227. – Дата звернення 21.01.2014. – Назва з екрану.

3. Про затвердження Правил розповсюдження періодичних друкованих видань : Наказ Державного комітету зв'язку України, Міністерства інформації України, Міністерства транспорту України від 10 грудня 1998 року N 169/81/492 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0820-98. – Дата звернення 21.01.2014. – Назва з екрану.

Тема 3. Сучасна друкарня як видавничо-поліграфічний комплекс

ПЛАН

1. Ринок друкарських послуг в Україні.

2. Провідні поліграфічні підприємства.

3. Папір як витратний матеріал (газетний, офсетний, крейдований).

4. Інші витратні матеріали у газетно-журнальному виробництві.

3.1. Ринок друкарських послуг в Україні

Поліграфічна галузь у світі – одна з найпривабливіших для здійснення інвестицій, а в Україні – друга за інвестиційним рейтингом після харчової промисловості. За річним обігом галузь займає четверте місце в світі та знаходиться у десятці лідерів за прибутковістю. Але для цієї галузі характерна практична відсутність реклами. 

Основними видами друку є офсетний, флексодрук та трафаретний – виготовлення в основному рекламної продукції. Глибокий та високий види друку застосовуються рідко, але це практично не с казується на якості рекламних виробів. В Україні поліграфічна промисловість та видавнича справа налічує 6 683 підприємств, це понад 12 % від загальної кількості промислових підприємств; 2000 з них працюють в столиці, і близько 90% усі виробляють рекламну продукцію, або працюють у сфері реклами. 

Не так давно Київ був єдиним поліграфічним центром країни, сьогодні регіональні друкарні відбили у столичних конкурентів близько 60% регіональних замовників. Зростання обсягів виробництва в Києві відбувається за рахунок залучення клієнтів, які раніше розміщували свої замовлення за кордоном. 

Основні тенденції ринку друкарських послуг: зростання виробництва за всіма видами продукції, концентрація капіталу, інвестування у нові поліграфічні виробництва, реорганізація підприємств. Ринок має значний потенціал, особливо в рекламному секторі. 

Пропорційною зростанню ринку є поява нових середніх і малих виробництв, що демпінгують за ціною, часто не забезпечуючи належної якості друку та сервісу. Малі та середні друкарні тяжіють до універсальності, великі – до спеціалізації та високого рівня менеджменту. Великі та середні друкарні контролюють більше 60% ринку та обслуговують найвигідніших замовників. Надзвичайно привабливий, ще повністю неосвоєний сегмент ринку друкарських послуг – рекламна поліграфія.

Якщо в сучасних умовах проблема передачі даних і виконання додрукарських процесів виробництва газет практично вирішені, то багато питань їх тиражування придбали першорядне значення. За останній час художньо-технічне оформлення газет зазнало істотних змін. Змінилися формати, обсяги і барвистість, а можливості поліграфічного виконання децентралізованої друку в центрі і на місцях істотно відрізняються. Незважаючи на проведену системну модернізацію друкарень, їх технічна оснащеність різна і в ряді випадків не відповідає вимогам замовників. Основні газетні друкарні відповідно до існуючої до останнього часу системи стандартизації були пристосовані до виробництва лише певного типу газет.

Основна вимога до друкарень, яка висувається видавцями сьогодні, включає наявність сучасного обладнання – високошвидкісних багатоколірних друкарських машин. Поняття «сучасної» включає і стан наявного парку газетних агрегатів, здатного забезпечити необхідну якість друку, рівень якого постійно зростає. Жес ткіе терміни виконання замовлень, небезпека їх зриву зобов’язують газетні підприємства дублювати основне технологічне обладнання.

Такі умови організації газетного виробництва з урахуванням зростаючого попиту на додаткові спеціальні послуги (окремі розвороти, вкладиші, скріплення і т. п.) можливо реалізувати тільки у великих поліграфічних комплексах і, отже, вже значна кількість спеціалізованих друкарень стають неконкурентоспроможними.

У результаті цього у великих регіональних центрах виникли нові друкарні з сучасної виробничої базою, але одночасно, в цілому ряді регіонів справа йде зовсім інакше. У результаті сьогодні попит на відповідну газетну перевищує пропозицію, незважаючи на здавалося б надлишок виробничих потужностей з друку газет у всіх регіонах країни.

Не отримуючи можливості реалізувати свої проекти, видавці все частіше починають створювати власні поліграфічні бази.

Однак, з початку 2008 року ситуація на ринку змінилася, в поліграфії все більш чітко стали проявлятися спеціалізовані компанії, для яких будівництво та експлуатація друкарень є основним видом діяльності. У цьому зв’язку, а також через постійного зниження обсягів виробництва, посилення конкуренції на регіональних ринках поліграфічних робіт, можна вже говорити про тенденції, що намітилася ліквідації «непрофільних» активів серед основних видавничих будинків. Більш того, ця тенденція посилилася як наслідок появи ряду негативних явищ у галузі під впливом розвитку світової фінансової кризи. Можна припустити, що при подальшому негативному розвитку подій можна чекати подальше зниження тиражів і заморожування нових видавничих проектів, що, безсумнівно, відіб’ється на ефективності роботи багатьох поліграфічних підприємств.

Характеризуючи потенціал газетного виробництва, не можна не відзначити, що основні газетні поліграфічні підприємства, задіяні в системі децентралізованого друку, друкарні регіонального, міського та районного призначення у своїй більшості залишаються практично все ще державними. Тривалий час їх робота здійснювалася в умовах певного монопольного становища, що виключає будь-яку конкуренцію, а організація і технічне оснащення виробництва підпорядковуються існуючій раніше галузевій системі стандартизації.

У сегменті децентралізованої друку газет це підтверджується двома параметрами: перший – число назв; другий – питома вага видань.

Перший критерій визначає масштабність позиціонування підприємства на ринку, а другий – характеризує значимість об’єкта як елемента єдиного загальноросійського інформаційного простору.

Масштабність випуску щоденних, загальноросійських газет і щотижневих додатків до них істотно зміцнює єдність інформаційного простору, а розвиток мережі децентралізованої друку створює можливості для цієї преси стати більш доступною для населення всіх регіонів.

Відзначається головна причина – негнучкість діючих поліграфічних підприємств через швидкий моральний знос встановленого друкарського обладнання і обмежених можливостей по його оновленню. Попит з боку видавництв і нові технології набагато випереджають можливості друкарень у проведенні модернізації виробничих процесів.

Найбільші видавничі компанії переходять на нові види газетних видань, що вимагають застосування багатокольорового друку на папері підвищеної якості з використанням сушіння, інших форматів і додаткових операцій по збірці, скріпленню, склеюванні, комплектуванню.

Сформований до нинішнього часу регіональний газетний ринок, як первинний фактор, що визначає стан і перспективу розвитку відповідної поліграфічної бази, характеризується постійною появою нових видань як регіонального, так і міжрегіонального рівнів, установлених новими суб’єктами видавничої газетного ринку, а також видань, як правило, міжрегіонального рівня, утворених в результаті диверсифікації видавничої програми діючих суб’єктів цього ринку.

Для забезпечення друку такого потужного масиву періодики існували раніше і функціонують сьогодні сотні поліграфічних підприємств регіонального значення і тисячі районних та міських друкарень.

Останнім часом з появою на місцях приватних та мережевих газетних підприємств ряд періодичних видань, головним чином, рекламного і комерційного характеру, а також загальноукраїнські газети з регіональними вкладками, друкуються на їх виробничій базі. Слід відзначити, що в цьому випадку чим сильніше в регіоні складається конкуренція поліграфічних підприємств у газетному секторі виробництва, тим інтенсивніше проявляється міграція регіональних газет по друкарням.

І, навпаки, у кожному регіоні існує особливий, історично сформований, сегмент усередині регіонального сектора газетного виробництва, який відрізняється стабільністю, як в тиражної політиці, так і в дислокації місць друкування. Цей сегмент складають районні та міські газети в адміністративно-територіальних утвореннях з чисельністю населення до 100 тисяч чоловік. У завантаженні газетних комплексів ці газети займають незначне місце, користуючись в більшості випадків можливостями друкарень (районних, міських, міжрайонних) з меншими накладними витратами. Практично вся місцева преса друкується в міських і районних друкарнях. По всій імовірності цим, незважаючи на всю проблематичність ситуації, пояснюється те, що в країні зберігається широка мережа друкарень місцевій пресі.

Цей висновок підтверджується і взаємозалежністю розміщення населення в країні і відповідної дислокацією кількості місцевих газет.

Безсумнівно, що вся система районної поліграфії за ці роки зазнала суттєвих змін, але в кожному регіоні по різному. У ряді областей мережа місцевої преси була реформована, відбулося укрупнення друкарень, їх акціонування і приватизація і, як наслідок, модернізація одних друкарень і ліквідація інших. В інших регіонах, навпаки, посилилася державна підтримка регіональної поліграфії, здійснюються структурні перетворення, розроблені та реалізовуються програми розвитку місцевих друкарень.

В результаті виконаної роботи можна говорити про намітилася загальної тенденції, коли традиційні виробничо-технічні параметри місцевих газет послідовно еволюціонують від чорно-білого малооб'ємного рівня 20-річної давності до збільшенню обсягів видань та їх барвистості.