2. Основні спеціальності у журналістському колективі

Першим у ієрархії газети стоїть видавець – відповідальний за всю діяльність газети. Лише дві особи звітують видавцеві безпосередньо. Це головний редактор, що є відповідальним за зміст інформаційних і публіцис­тичних шпальт, та відповідальний секретар, який контролює вчас­не збирання інформації по відділах.

Дотримання своєчасності передусім пильнує відповідальний секретар, якому підзвітні завідувачі відділів.

Кожний відділ віддає готову добірку (шпальту) у секретаріат. Редактор відділу проводить таким чином первинну вичитку (екс­пертизу). її мета – уникнення повторень у заголовках, а також жан­рових і тематичних дублювань.

Другу вичитку здій­снює секретаріат, відповідальні працівники якого перебувають у ранзі заступників головного редактора. У деяких газетах винятком є спортивний відділ, якому доручається самостійно здійснити дру­гу вичитку.

Третя експертиза – обговорення якості матеріалів, порядку роз­міщення їх на сторінці, порядку розміщення шпальт за читабельніс­тю у газетному номері – відбувається на рівні робочих нарад у голо­вного редактора (відповідального секретаря).

Керівна ланка сучасного вітчизняного видання може включати також посади заступників головного редактора і членів редколегії. Передусім кожному із заступників доручено кура­торство роботи кількох тематичних відділів видання.

Схема взаємодії і підзвітності співробітників редакції

В управлінській структурі деяких видань бере участь колегіаль­ний орган – редколегія. Редакційні колегії працюють лише в тих ви­даннях, де вони передбачені статутом або необхідні для оптимізації керівництва творчим процесом. Редколегію становлять керівна лан­ка плюс завідувачі найважливіших, але не всіх відділів.

Існує в структурі багатьох видань інший колегіальний орган – редакційна рада. До редакційної ради масового видання націона­льного або місцевого рівня можуть входити позаштатні члени – відомі вчені, політичні чи громадські діячі, думка яких інколи ма­тиме вирішальне значення під час обговорення гострої суспільної проблеми або спірної публікації.

У місцевому виданні (газеті або журналі) рівня міста, району ре­дакційна рада має свої специфічні функції. Тут до редакційної ради (може називатися також експертною або громадською радою) неод­мінно запрошують представників місцевого істеблішменту – влад­ного (заступники керівників місцевих адміністрацій, керівники пра­воохоронних органів), ділового (банкіри, впливові підприємці), а також культурного, громадського, релігійного тощо. Мета – опера­тивно і з перших вуст з’ясовувати інформацію про резонансні події для місцевої громади, обговорення (зокрема, попереднє) гострих тем місцевого масштабу.

Трохи інше призначення редакційної ради можливе в тижневи­ках і журналах, а саме: додати виданню авторитетності, солідності через запрошення до ради публічних фігур.

Тож розглянемо основні спеціальності у журналістському тру­довому колективі. У персоналі видання розрізняють творчу, техні­чну й комерційну частини. Виконавчу ланку творчої частини пред­ставляє насамперед кореспондент, що є головним постачальником газетних матеріалів.

Кореспондентська посада має кілька варіацій. Оглядач – це до­свідчений журналіст у відділі, який здебільшого спеціалізується на аналітичних жанрах, має свою вузькотематичну нішу (наприклад, парламентський оглядач відділу політики). Спеціальний кореспон­дент може працювати поза межами відділу і виконує найвідповіда­льніші доручення керівної ланки. Власний кореспондент працює в іншому районі, області, країні, повинен бути «редакцією в одній особі», самостійно обираючи тему, збираючи інформацію, готуючи публікацію. Водночас його робота має переваги вільного творчого графіка, а також необмеженого використання інформації колег з мі­сцевих видань, теле- і радіостанцій.

Іншими важливими газетно-журнальними спеціальностями є такі. Випусковий – це відповідальний працівник секретаріату, заступник або помічник відповідального секретаря. Літературний редактор пильнує, аби дописувачі не допускали помилок, яких наука філоло­гія виділяє чотири типи: логічні, стилістичні, мовні, пунктуаційні. Керівник комп'ютерного центру відповідає за впровадження і на­лежну підтримку інформаційних технологій сучасного газетно-журнального виробництва, технічна ланка підлеглих якого може на­лічувати до десяти спеціальностей, кожна з яких в окремо взятому підприємстві може мати кілька варіантів назв (наприклад, керівник інформаційного центру, технічний директор тощо).

Новою спеціальністю останнього десятиліття є директор з мар­кетингу. Його обов'язки мають декілька напрямів. По-перше, дослі­дження читацької аудиторії. По-друге, вибір стратегії розповсю­дження видання (якщо продаж, то вроздріб чи за передплатою, якщо за передплатою, то за допомогою державної служби поштового зв'я­зку «Укрпошта» чи альтернативних служб). Нарешті, на нього мо­жуть покладатися функції комерційного директора. Як свідчить практика, найперше завдання останнього – забезпечення видання папером, витрати на який становлять до 60 % прямих витрат пері­одичного видання. Директор з реклами, навпаки, забезпечує 70 % надходжень. Саме стільки за сучасними світовими тенденціями роз­витку преси становлять прибутки газети від реклами.

Комерційна ланка в сучасних виданнях передбачає також посаду піар-менеджера, який інтенсивно співпрацює з журналістами, рек­ламістами, розповсюджувачами газетно-журнального продукту з метою збирання інформації або внесення власних пропозицій для збільшення тиражу та читацького загалу, зростання надходжень від реклами, утвердження позитивного іміджу видання в очах громадсь­кості, що досягається старанним служінням її інтересам.

Залежно від величини видання у директора з маркетингу може бути помічник – менеджер зі збуту, який наглядає за процесом доставки продукту до споживача. На важливу технічну посаду сек­ретаря редакції покладається менеджмент персоналу, закупівля й облік матеріалів.