4.4. Основні риси технологічного процесу друкування

Процес друкування на ДМ складається з таких операцій:

- знаходження на клавіатурі потрібної клавіші і вмикання за її допомогою друкувального механізму;

- контакт літери через копіювальну стрічку з поверхнею паперу і перенесення на папір частини фарби зі стрічки;

- відносне взаємне пересування закладки паперу та літери на ширину друкарського знаку.

Контакт рельєфного зображення шрифтового знаку з папером здійснюється двома способами:

-   ударом літери по лицьовій стороні аркуша паперу через копіювальну стрічку;

- ударом молоточка по зворотній стороні аркуша паперу, що знаходиться між літерою і молоточком.

В залежності від шрифтоносія всі ДМ поділяються на важільні та безважільні. У свою чергу безважільні ДМ поділяться на три типи: з шрифтоносієм у вигляді кулькоподібної шрифтової головки, у вигляді півциліндричної шрифтової пластини та у вигляді плоского шрифтового диска.

У ДМ важільного типу шрифтові знаки розташовані на рухомих важелях. На кожному важелі розміщуються звичайно по два шрифтових знаки, які відділені один від одного на регістрову відстань. При переході, наприклад, із друкування малими літерами на друкування великими відбувається перемикання регістра, для чого піднімається опорний вал або опускається шрифтовий важіль на розмір регістрової відстані. Сучасні ДМ важільного типу мають, як правило, від 44 до 46 важелів, що несуть від 88 до 92 шрифтових знаків. У механічних друкарських машинках клавіатура керування нерозривно з’єднана кінематичним ланцюгом із літерними важелями. Необхідна енергія удару при друкуванні передається через клавішу за допомогою пальця оператора. В електричних ДМ необхідна енергія удару передається за допомогою електроприводу. Клавіатура в цих ДМ служить тільки для вибору знаків і замикання кінематичного ланцюга. ДМ важільного типу в наш час мають найбільше поширення у світі, проте вони мають істотні недоліки: неможливість швидкої зміни шрифту, відносно низька швидкість друкування (до 10 ударів на секунду), великі інерційні навантаження при пересуванні каретки.

ДМ з кулькоподібною (сферичною) шрифтовою головкою позбавлені недоліків машин підйомного типу. Шрифт у машинках цього типу розташовується в чотирьох горизонтальних рядах на поверхні кулькоподібної головки. Такі ДМ мають великий набір легкозмінюваних шрифтових головок з різноманітними шрифтами. Швидкість друкування для таких ДМ досягає 1000 знаків на хвилину. Завдяки відсутності каретки, що пересувається, й інерційних навантажень вдається значно знизити масу цих машинок. ДМ даного типу працюють від електроприводу. Через відсутність каретки, що пересувається, можна використовувати неперервні фальцьовані та рулонні багатоаркушеві матеріали.

 Кількість одночасно виготовлених копій на ДМ прямо пропорційна силі удару літери по закладеному паперу. Механічні ДМ дозволяють одержувати 4 - 5 копій на папері середньої щільності. На електричних ДМ можна одержати в 1,5 …2 рази більше копії, ніж на механічних, завдяки можливості регулювання загальної сили удару літер. На кількість копій при друкуванні впливає якість застосовуваного паперу, його щільність та білизна. Більшу кількість копій можна одержати на папері з меншою щільністю та кращою білизною.

Трудозатрати оператора електричних ДМ у декілька десятків разів нижчі, ніж оператора механічних ДМ, а продуктивність вища на 20-25%.

Друкарський автомат є електричною ДМ, яка оснащена спеціальними механізмами, які забезпечують автоматичний друк тексту з попередньо виготовленої кодованої програми. Друкарський автомат містить такі основні вузли: електричну ДМ, кодувальний блок, пристрій зчитування, накопичувач на жорсткому магнітному диску (НЖМД), пульт керування.

Принцип дії друкарського автомата такий. Спочатку готується кодована програма заданого тексту. Для цього оператор вручну на друкарському автоматі виконує друкування тексту. Одночасно з цим процесом кодувальний блок, з’єднаний з клавіатурою друкарської машинки, перетворює кожний віддрукований знак в машинний код і фіксує його в НЖМД. Таким чином створюється машинописний екземпляр даного тексту та його закодована копія (програма) у вигляді файлу на магнітному чи оптичному диску і т. і.

У цій програмі окрім букв, цифр і розділових знаків фіксуються і всі сигнали команд керування друкарським автоматом: початок і закінчення тексту, перехід каретки, абзацний відступ, друкування врозрядку, зупинка друку після закінчення сторінок і ін. В такій програмі міститься і зміст документа, і команди керування, які застосовував оператор при виготовлені тексту. З програми, закладеної в пристрій зчитування друкарського автомата, відбувається автоматичне друкування тексту з максимально можливою технічною швидкістю (600 – 900 знаків за хв.). Пристрій зчитування розшифровує код закладеної програми тексту та передає команди на друкарський автомат та інші його механізми. Друкарський автомат з автоматичного режиму живлення може бути переведений оператором на ручний режим для внесення в текст відповідних змін і доповнень.

Керування роботою друкарського автомата здійснюється за допомогою пульта керування автомата, а також клавіатури електричної ДМ, на якій розташовані органи керування, які нічим не відрізняються від органів керування звичайних електричних ДМ. На пульті керування друкарським автоматом, як правило, знаходиться клавіатура керування пристроями кодування, зчитування та програмування. Сучасні друкарські автомати, як правило, комплектуються двома пристроями кодування і двома пристроями зчитування. Крім того, в більшості сучасних моделей друкарських автоматів передбачається можливість підключення додаткових пристроїв кодування та зчитування. Все це дозволяє готувати програми по черзі на декількох носіях, а також зчитувати інформацію з декількох носіїв.

Автоматичне керування пристроями кодування та зчитування здійснюється програмою з НЖМД, які кожен раз вводяться в машину. Пристрої, які програмують роботу друкарського автомата, дозволяють вмикати та вимикати пристрої кодування та зчитування в потрібній комбінації та послідовності. Можна, наприклад, з’єднавши між собою пристрої зчитування та кодування, виготовити копію програми, переписавши код з одного носія інформації на інший. При цьому друкарський пристрій може бути вимкнений. При коригуванні програми до з’єднаних між собою пристроїв кодування та зчитування підключається на автоматичний режим роботи електрична ДМ. З’єднавши пристрій кодування з двома пристроями зчитування, можна отримати з двох різних програм одну програму комбінованого тексту.

Запитання та завдання:

1. Які додрукарські технології існують?

2. Який принцип роботи різографа?

3. Який принцип роботи офсетної друкарської машини?

Рекомендована література:

1. Журналістський фах: газетно-журнальне виробництво : навчальний посібник / Т. О. Приступенко, Р. В. Радчик, М. К. Василенко та ін. ; за ред. В. В. Різуна. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – 287 с.

2. Бортник Г. Г. Засоби оргтехніки / Г. Г. Бортник, В. М. Кичак, О. В. Стальченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://posibnyky. vntu. edu. ua/org_teh/11.html

Тема 5. Сучасні технології у газетно-журнальному виробництві

ПЛАН

1. Інтернет-версія газети та її вплив на друковане видання.

2. Реклама на газетно-журнальних сторінках.

3. Технології швидкого малотиражного друку (цифровий друк, різографія.)

4. Особливості виробництва корпоративних видань.

1. Інтернет-версія газети та її вплив на друковане видання

Сьогодні електронні цифрові технології у сполученні з Інтернетом (і технологіями наступного покоління інформаційних мереж) визначають майбутнє комунікацій. Традиційні постачальники інформаційних продуктів, починаючи з компаній, що випускають словники й енциклопедії і закінчуючи мас-медіа, не хочуть погодитися з утратою ринку збуту. Вони намагаються йти у ногу з часом: відсоток такої інформації у цифровому вираженні, що публікується щороку, відчутно перевищує кількість друкованих примірників.

Процес переходу енциклопедичних словників у електронний формат почався у 1992 році з купівлі компанією «Майкрософт» аутсайдера енциклопедичного ринку «Енциклопедії Функа й Уогнеллса». Енциклопедію відредагували, доповнили свіжою інформацією й ілюстраціями, після чого вона стала одним з лідерів продажу видань на CD-ROM за назвою «Майкрософт-Енкарта». Протягом 1994 року було продано більш 6 млн. екземплярів «Енкарти», сьогодні енциклопедії належить більше 60% ринку електронних енциклопедій.

Ще одним прикладом є 32-томна енциклопедії «Британіка», яка в 1988 році продала 200 тисяч комплектів, а в 1995 році її тираж знизився більше, ніж у чотири рази, а в 1997 році практично зійшов на нівець. Зате електронна версія «Британіки» є одним з лідерів ринку енциклопедичних словників на цифрових носіях, що росте зі швидкістю в середньому 20% у рік. При цьому вартість енциклопедій продовжує падати. Якщо на початку 1997 року «Британника CD 97» на CD-ROM коштувала 1000 доларів, то під кінець року ціна знизилася до 125 доларів. Нова версія «Британника CD 98» коштує стільки ж.

Мережні версії цих енциклопедій, частина з яких працює безкоштовно («Енкарта»), а частина – за передплатою («Британіка»), є прообразом інтегрованих інформаційних систем майбутнього, доступних on-line і не обмежених в обсягах інформації розміром паперових носіїв, компакт-дисків і дисків DVD.

Що ж принципово нового для користувача вносить Інтернет у інформаційний простір?

	ТБ	Радіо	Преса	Інтернет
Можливість вибору часу користувачем	-	-	+	+
Можливість збереження для повторного використання	У	У	+	+
Можливість одержання/передачі інформації одночасно з подією	+	+	-	+
Можливість миттєвої відповіді чи дискусії	У	У	-	+
Форма передачі:
Текст	+	+	+	+
Нерухоме зображення	+	-	+	+
Зображення, що рухається	+	-	-	+
Звук	+	+	-	+
Необхідність у спеціальному устаткуванні	+	+	-	+

 

Примітка: + так, - ні, У - з використанням спеціальних додаткових пристроїв або за деяких умов.

З таблиці видно всі переваги Інтернету.

Зіставна характеристика друкованих та електронних видань

У Сполучених Штатах протягом останнього двадцятиліття спостерігається ситуація, коли відчутно зменшуються наклади «класичних» газет і журналів. Так, до кінця 70-х років у США практично перестали існувати вечірні газети. Американці переселялися до передмість, а отже, пізніше добиралися додому, та й доставка газет стала довгою справою. Тим часом стрімко розвивалися великі телевізійні компанії. Прочитавши ранкову газету, американець йшов на роботу, а повернувшись, сідав перед телевізором. Вечірні газети не витримували конкуренції і закривалися одна за іншою.

Інтернет упевнено відвойовує собі життєвий простір в інших засобів поширення й обміну інформацією. У цій ситуації багатьом газетам і журналам доводиться терміново робити вибір: чи розміщувати своє видання в Інтернет, чи ні.

До середини 90-х років кількість електронних видань світової Мережі наближалася до тисячі. Серед них – «The New York Times», «The Washington Post», «The Boston Globe», «Вісті», «Незалежна газета», «Коммерсантъ», «Le Monde», «The Guardian», «The Economist», «Der Spiegel», «The Jerusalem Post» та інші.

Серед електронних версій друкованої преси зустрічалися такі видання, що читалися тільки з монітора, і такі, що повністю використовували технічні можливості Інтернету для передачі і засвоєння інформації. У цей же час з'явилися власне мережні видання. Їхні друковані версії були вторинними стосовно мережної й істотно відрізнялися, а то були відсутні зовсім. Засновниками подібних віртуальних інформаційних проектів виступили концерни і корпорації, що працюють на стику комп'ютерної, видавничої і новинної індустрій.

Переваги і недоліки друкованих видань і їхніх електронних версій в Інтернету.

Переваги

Друковане видання:

• зручність використання – можна читати будь-де;

• читач отримує відразу повний комплект інформації;

• інформація всіх категорій уміло скомпоновано.

Web-видання:

• відсутня процедура тиражування;

• читач конкретного номера газети (журналу) потенційно є користувачем Інтернету;

• доставка номера автоматично забезпечується системою Інтернет;

• газета однаково доступна всім користувачам Інтернет незалежно від місця проживання;

• легко робити тематичні добірки інформації. Деякі видання ведуть такі добірки, а у деяких є спеціальні пошукові служби в архіві видання;

• можна читати (знайомитися зі змістом) видання на незнайомій іноземній мові, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, що забезпечує автоматичний переклад тексту;

• «електронна підшивка» за рік займає усього кілька мегабайт пам'яті, і може бути організована відповідно до інтересів користувача;

• наявні фрагменти статей можна легко використовувати для роботи (копіювати, переробляти, цитувати);

• виявлені помилки легко виправляються;

• читач може легко познайомитися з виданням, не купуючи його;

• існують різні варіанти доставки електронного видання: WWW, електронна пошта, електронне розсилання, FTP.

Недоліки

Друковане видання:

• необхідний друк накладу;

• частина тиражу залишається не розкупленою;

• необхідно використовувати службу доставки;

• доставка за межі країни істотно обмежена;

• важко робити тематичні добірки інформації з підшивки;

• незручно збирати підшивки газет і журналів;

• вкрай утруднений пошук необхідної статті в підшивці;

• важко використовувати знайдені матеріали для часткового відтворення;

• помилки, допущені при друці, неможливо виправити.

Web-видання:

• необхідно мати комп'ютер, модем і телефон (або виділену лінію);

• необхідно платити за підключення до Інтернету;

• читати і дивитися матеріали можна тільки на комп'ютері (хоча можна і роздрукувати);

• розсіюється увага від великої кількості цікавої інформації.

Специфіка Інтернет-видання

Не тільки мережний аналог друкованої преси можна зустріти в Інтернеті. Все частіше на верхні рядки рейтингів попадають мережні видання, що існують лише в Інтернет. Чому ж зростає попит саме на такі видання? Чим мережна газета відрізняється від звичайної?

По-перше: жанр «мережної» преси визначається специфікою Інтернету як медійного середовища й особливостями сприйняття інформації з екрана монітора. У першу чергу це гіпертекстові посилання, що забезпечують доступ до архівів та інших електронних ресурсів. Таким чином, читач має справу не з лінійним текстом, а з розширеним обсягом інформації.

По-друге: численні форми зворотного зв’язку (гостьові книги, форуми, конференції, интерактив) дають читачу можливість брати участь у виробництві інформаційного продукту і розмивають межу між автором і читачем. Крім того, звичайне для «класичної» преси придушення авторської індивідуальності через ретельну редактуру в мережній пресі поки не поширено.

По-третє: мережні ЗМІ володіють перевагами у порівнянні з друкованою пресою. Це можливість негайної публікації матеріалів, завдяки чому мережні видання є оперативнішими за газети і телебачення, адже оперативність газети обмежена терміном виходу номера, а оперативність телебачення – часом виходу в ефір новин; оперативність Інтернет-видання взагалі нічим не обмежена. Саме це і стало причиною появи «стрічки новин». Однак, на думку деяких журналістів, у ній зацікавлене дуже вузьке коло споживачів інформації. Представник «більшості» не має потреби в такій кількості різноманітних новин, що проходять каналами інформаційних агентств.

По-четверте: відносно мала собівартість мережних проектів і відсутність централізації сприяє розквіту спеціалізованих газет і журналів. Тим самим забезпечується гарантована Конституцією воля слова і самовираження.

На жаль, усе перераховане має і свою зворотну сторону. Легкість публікації при можливості збереження анонімності приводить іноді до зловживань: дезінформації, плагіату, екстремізму, порнографії, прихованій рекламі. Хоча у серйозних мережних газетах таке недопустиме.

Що очікує пресу?

Незалежно існуючі мережні і друковані ЗМІ останнім часом почали помітно впливати одне на іншого. До Інтернет-видань пресу прийшли професійні журналісти, що співпрацювали чи продовжують співпрацювати з друкованими ЗМІ.

Мережна преса й Інтернет стали для професійних журналістів джерелом оперативної інформації, а проблеми мережного життя взагалі і журналістики зокрема, стали темою численних публікацій «класичних» газет і журналів. У той же час мережні видання висвітлюють проблеми суспільства і культури, далекі від віртуальної реальності.

В економічній географії є поняття т. зв. лінії Брандта. Ця умовна лінія відокремлює багаті країни «Півночі» від бідного «Півдня». Поняття «Півночі» і «Півдня» тут, зрозуміло, умовні: до «Півночі» відносять США, Канаду і Європу, Японію і Австралію.

Подальший розвиток Інтернету зробить цю лінію поділу ще «глибшою». Поява власне он-лайн видань, що не мають паперових аналогів, означає, що жителі «Півдня» будуть цілком відрізані від відповідних інформаційних потоків. Не виключено, що на багатій «Півночі» Інтернет дійсно сильно потіснить газети.

Однак на «Півдні», де живуть більш 80 відсотків населення Землі, Інтернет не зможе скласти сильної конкуренції друкованим ЗМІ, і в цих країн ще довго будуть насолоджуватися читанням газет.

Українські газети, представлені в Інтернеті:

• Газета «День» (www. day. kiev. ua)

• Газета «Дзеркало тижня» (www. mirror. kiev. ua)

• Газета «Сьогодні» (www. today. viaduk. net)

• Українські Інтернет-видання:

• Українська правда (www. pravda. com. ua)

• Електронні вісті (www. visti. com)